Рішення № 133293497, 08.01.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11142/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.

при секретарі Ковальчук О.Б.,

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року у справі № 569/18905/22 шлюб між нею та відповідачем розірвано.

Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 29.12.2022 року у справі 569/18913/22 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, а саме 19.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи те, що судовий наказ від 19.12.2022 року набрав законної сили, вона його пред`явила до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

01.05.2023 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Шукало Аліною Анатоліївною було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71655687.

Відповідач аліменти не сплачує, в результаті чого виникла заборгованість по їх сплаті за період з 19.12.2022 року по 31.03.2025 року в розмірі 84 306,86 грн. Просить суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення по сплаті аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 19.12.2022 року по 31.03.2025 року в розмірі 351 552,81 грн.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, представником адвокатом Гарницьким П.П. подано через підсистему «Електронний суд» 05.01.2026 року заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити та розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність позивачки. Крім того, долучив до заяви розрахунок заборгованості по аліментах станом на 01.01.2026 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи - Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином, подала через підсистему «Електронний суд» 29.11.2025 року заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника.

Суд вважає зібраних в справі доказів достатньо для вирішення справи по суті, тому розглядає справу у відсутності відповідача в заочному порядку.

Дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2023 року у справі № 569/18905/22 шлюб між сторонами розірвано.

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 29.12.2022 року у справі 569/18913/22 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, а саме 19.12.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

З проведеного державним виконавцем розрахунку вбачається, що відповідач аліменти на утримання сина ОСОБА_3 не сплачує та має заборгованість за період з 19.12.2022 року по 31.03.2025 року в розмірі 84 306,86 грн.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Частиною 1 ст. 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) зроблено наступний правовий висновок: правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

За змістом положень ст.ст. 76-81, 89 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно із ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Матеріали цивільної справи містять складений головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції І.Приступою розрахунок № 96263 від 23.04.2025 року про розмір заборгованості по аліментах за період з 19.12.2022 року по 31.03.2025 року в сумі 84 306,86 грн. Розрахунок сторонами не оспорюється, доказів погашення заборгованості по аліментах відповідачем не надано.

Розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів складений позивачем з врахуванням відомостей розрахунку, складеного державним виконавцем про розмір заборгованості по аліментах.

Частиною 1 ст. 196 Сімейного кодексу України встановленні обмеження у нарахуванні розміру пені - не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно із розрахунком заборгованості № 96263 від 23.04.2025 року відповідач не сплачував аліменти починаючи з 19.12.2022 року по 31.03.2025 року та має заборгованість в розмірі 84 306,86 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за період з 19 грудня 2022 року по 31 березня 2025 року в розмірі 84 306,86 грн.

Подані 16.12.2025 року та 05.01.2026 року представником позивача адвокатом Гарницьким П.П. розрахунки головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції І.Приступи, а саме:

-№ 316566 від 16.12.2025 року про розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах за період з 19.12.2022 року по 30.11.2025 року в сумі 122 476,86 грн.;

-№ 11786 від 05.01.2026 року про розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах за період з 19.12.2022 року по 31.12.2025 року в сумі 128 573,61 грн., суд не бере до уваги, оскільки позивачкою не надано суду розрахунок пені за вказаний період та не подано заяву про збільшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що судові витрати необхідно стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначенні договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової допомоги, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта. Складання заяв, скарг, процесуальних ті інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для вирішення питань про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що представництво позивача у даній справі на підставі Угоди (договору) про надання правничої допомоги з надання всіх повноважень як представнику та захиснику від 31.05.2025 року здійснює адвокат Гарницький П.П.

Крім того, на підставі попереднього розрахунку витраченого часу адвокатом Гарницьким П.П. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну виплату аліментів від 31.05.2025 року вбачається, що година роботи адвоката становить 4 500 грн.

З наведеної нижче у попередньому розрахунку таблиці вбачається, що адвокатом Гарницьким П.П. було наведено зміст витраченого часу, а саме:

-попереднє опрацювання матеріалів (кількість годин) 2;

-опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формулювання правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи (кількість годи) 5;

-підготовка процесуальних документів по справі (складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви, клопотання та інше), участь в судових засіданнях в режимі відео конференції, в разі необхідності (кількість годин) 8. Разом 10.

Зі змісту витраченого часу вбачається, що адвокатом Гарницьким П.П. витрачено 15 годин часу, що складає 67 500 грн., однак у відповідності до Договору від 31.05.2025 року вартість за надані послуги адвокатом була визначена в сумі 45 000 грн.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокат Гарницький П.П. участі в судових засідання не брав, подавав лише один раз клопотання про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивачки від 07.08.2025 року та двічі заяви про долучення доказів, а саме розрахунків заборгованості по аліментах станом на 01.12.2025 року від 16.12.2025 року та станом на 01.01.2026 року від 05.01.2026 року. Крім того. відзиву на позовну заяву не готував, участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції не брав, а тому суд дійшов до висновку про безпідставність включення в перелік витраченого часу надання вищевказаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Однак, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (Постанова КЦС ВС від 31.08.2023 року № 824/20/23 (61-6611ав23).

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Враховуючи викладене, наявні підстави для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, рішення прийнято на користь позивача, а тому понесені судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 180, 194, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 19.12.2022 року по 31.03.2025 року в розмірі 84 306 (вісімдесят чотири тисячі триста шість) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на надану правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в прибуток держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 29.01.2013 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_4 виданий органом 5610 06.11.2020 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Третя особа - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Рівне, вул. Замкова, 22а, код ЄДРПОУ - 35007146).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук