Рішення № 133292334, 13.01.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5171/25

Провадження № 2/359/2716/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», треті особи : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Цокало Т.М. звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, яким просить суд : визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №18049, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем в якому запропоновано звернути стягнення з громадянина України ОСОБА_1 , який є Боржником за Договором №IU5958077 від 29.08.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», який є стягувачем за виконавчим провадженням ВП №66835924; стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати а саме: 11 500,00 грн. витрати на правничу допомогу; 968,96 грн. - судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, 605,60 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Вимоги обґрунтовано тим, що 16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинений виконавчий напис за реєстровим № 18049 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інстафінанс» заборгованості у розмірі 48977 грн. 00 коп., що виданий на підставі кредитного договору № IU5958077 від 29 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. від 15 вересня 2021 року відкрите виконавче провадження № 66835924 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Позивач вважає, що даний виконавчий напис є таким, що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 14 травня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Натомість представник направив до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачі та треті особи до суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направили.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов наступного висновку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55,124 Конституції України та ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що 16 липня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.В. вчинив виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №18049 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інстафінанс» заборгованості у розмірі 48977 грн. 00 коп., що виданий на підставі кредитного договору № IU5958077 від 29 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 (а.с. 45).

15 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66835924 по виконанню виконавчого напису №18049, вчиненого 16 липня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інстафінанс» заборгованості у розмірі 48977 грн. 00 коп. (а.с. 46).

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом ОСОБА_1 просив суд, визнати виконавчий напис №18049, вчинений 16 липня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.В. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом встановлений Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі за текстом Порядок), який затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі за текстом - Перелік документів), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.

Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Слід враховувати, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, в свою чергу, внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин, можливе лише за нотаріально посвідченими договорами. При цьому для вчинення виконавчого напису стягувач повинен надати нотаріусу відповідну заяву (п.п. 2.1. глави 16 Порядку), оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення зобов`язання.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, в якій також зазначено, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Таким чином вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомір-ності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відтак суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд перевіряє доводи боржника в повному обсязі й установлює та зазначає в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нотаріусом оскаржуваний виконавчий напис був вчинений з порушенням порядку вчинення виконавчих написів, зокрема, нотаріусу не був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору.

Так, позивач посилається на те, що кредитний договір № IU5958077 від 29 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 , нотаріально не посвідчувався. Відтак відповідач на виконання п. 1 Переліку документів не міг надати нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору.

Докази на спростування таких доводів позивача відповідач суду не надав.

Отже, вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорі № IU5958077 від 29 серпня 2020 року, який не був нотаріально посвідчений, є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки суду не доведено, що відповідач надав нотаріусу визначені Переліком документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З урахуванням викладеного, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено, що виконавчий напис № 18049 від 16 липня 2021 року є таким, що не підлягає виконанню, а відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати (а.с. 31, 35-40,56-59), які складаються з судового збору у розмірі 1574,56 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 11500 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись Керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», треті особи : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимира Олександровича №18049 від 16 липня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» заборгованість в розмірі 48 977 грн. 00 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», ЄДРПОУ 43449827, адреса : м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 13 січня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва