Ухвала суду № 133292330, 14.01.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/12453/24

Провадження № 2др/359/88/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека.194» адвоката Городько Павла Павловича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека.194», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : сімейний лікар терапевт ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_2 , Національна служба здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

встановив :

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека.194», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : сімейний лікар терапевт ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_2 , Національна служба здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 09 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека.194», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : сімейний лікар терапевт ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_2 , Національна служба здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

11 грудня 2025 року від представника відповідача - адвоката Городько П.П. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №359/12453/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека.194», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : сімейний лікар терапевт ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_2 , Національна служба здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека.194» (Код ЄДРПОУ 36108467, 08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 31) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 28500 грн. 00 коп.

15 грудня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення, згідно яких позивач просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Так, позивач стверджує, що значно завищений витрачений час на представництво інтересів ТОВ «Аптека.124» у справі №359/12453/24, надані акти та додатки містять інформацію, що не відповідає фактичним обставинам справи, також неоднозначно було встановлено недобросовісність дій представника на судових засіданнях, що полягали у відмові наручно отримувати подані позивачем клопотання. Через що суд вимушений був оголошувати перерви у розгляді справи для забезпечення рівності та змагальності сторін. Окрім цього, представник відповідача щоразу на судових засіданнях змінював свою позицію щодо обставин справи, які були зазначені позивачем у позові і відповідачем у відзиві, і в процесі з`ясування наявності або відсутності обставин протягом розгляду справи по суті, також представником відповідача змінювалися повідомлені ним же обставини, які не відповідали фактам. Також, заявник просить компенсувати витрати на праву допомогу, які фактично не були понесені.

Представник відповідача адвокат Городько П.П. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву якою просив заяву про ухвалення додаткового рішення у справі підтримав та просив задовольнити, а розгляд справи здійснити у його відсутність.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явилась, однак подала до суду заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, якими просила відмовити у стягненні з неї витрат на оплату правничої допомоги.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно вимог ст. 89 ЦПК України з метою вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 грудня 2026 року рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека.194», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : сімейний лікар терапевт ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_2 , Національна служба здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

11 грудня 2025 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, якою просив суд прийняти додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека.194» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 28500 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 88 ЦПК (в редакції Закону 2004 року) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За змістом положень ч. 1 та п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження і обґрунтування понесених стороною витрат суду до суду надано : копію договору про надання правової допомоги від 26 квітня 2024 року укладеного між адвокатом Городько П.П. та ТОВ «Аптека.194», протокол узгодження переліку та вартості послуг № 10 від 01 квітня 2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 15 квітня 2025 року; Протокол узгодження переліку та вартості послуг № 11 від 16 квітня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 11 від 20 червня 2025 року; Протокол узгодження переліку та вартості послуг № 14 від 01 вересня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 14 від 27 жовтня 2025 року; Протокол узгодження переліку та вартості послуг № 15 від 21 жовтня 2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 15 від 26 листопада 2025 року.

Згідно п. 3 Протоколу узгодження переліку та вартості послуг №10 від 01 квітня 2025 року, Протоколу узгодження переліку та вартості послуг №11 від 16 квітня 2025 року, Протоколу узгодження переліку та вартості послуг №14 від 01 вересня 2025 року, Протоколу узгодження переліку та вартості послуг №15 від 21 жовтня 2025 року вартість послуг адвоката складає 3000 грн. за годину роботи.

Відповідно п. l. Акту приймання-передачі послуг №10 від 15 січня 2025 року, 08 квітня 2025 року адвокат вивчив матеріали, підготував та подав до Бориспільського міськрайонного суду Київської області відзив на позовну заяву по цивільній справі № 359/12453/24. Витрачений час : 3,50 години.

Відповідно п. f. Акту приймання-передачі послуг №11 від 20 червня 2025 року, 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 представив інтереси ТОВ «Аптека.194» у цивільній справі №359/12453/24. Витрачений час : 1 година.

Відповідно п. а. Акту приймання-передачі послуг №14 від 27 жовтня 2025 року, 10 вересня 2025 року Городько П.П. представив інтереси ТОВ «Аптека.194» у цивільній справі №359/12453/24. Витрачений час : 1 година.

Відповідно п. d. Акту приймання-передачі послуг №15 від 26 листопада 2025 року, 11 листопада 2025 року Городько П.П. представив інтереси ТОВ «Аптека.194» у цивільній справі №359/12453/24. Витрачений час : 2 години.

З протоколу судового засідання від 10 вересня 2025 року та протоколу судового засідання від 11 листопада 2025 року вбачається, що в судовому засіданні були присутні 10 вересня 2025 року - адвокат Городько П.П. та 11 листопада 2025 року - адвокат Тиран О.О. (а.с. 113, 141).

30 квітня 2025 року розгляд справи було відкладено за клопотання позивача, учасники справи у судове засідання не з`явились (а.с. 80).

Матеріалами справи підтверджуються фактично витрачений час представником ТОВ «Аптека.194» - 6,50 годин, а тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу складають 19 500 грн. 00 коп. (6,50 годин*3000 грн. (вартість за годину роботи).

Отже, представником відповідача в суді були надані докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість в розмірі 19500,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18.

В свою чергу позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом та подала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких вказала що заявлена представником заявника сума відшкодування є неспівмірною з огляду на вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Дані заперечення позивача суд розцінює як клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ.

Порядок та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь відповідача, а позивач звільнений від сплати судового збору.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом II групи, згідно довідки до акта огляду МСЕК сер. КИО-1, виданої 07 лютого 2012 року (а.с. 4), а тому вона звільнена від сплати судового збору, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи.

Проте, позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільняється виключно від сплати судового збору, а не від обов`язку компенсувати відповідачу понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що передбачено ч.1 ст. 137 ЦПК України. Вказані висновки апеляційний суд зробив також з урахуванням правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №751/10961/16-ц, та від 11 травня 2022 року у справі №215/1875/16-ц.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, а також обсягу наявних в матеріалах справи доказів, суд погоджується з доводами позивача про те, що обсяг наданих представником позивача послуг не є співмірним зі складністю справи, а сума гонорару адвоката, яка підлягає компенсації іншою стороною, є завищеною.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, заявлених представником відповідача вимог, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною позивача сума є надмірною.

Враховуючи викладене, а також беручі до уваги фінансовий стан позивача, яка є інвалідом ІІ групи, та враховуючи те, що заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є завищеним, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, з огляду на заперечення останньої, підлягає зменшенню та відшкодуванню в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Враховуючи, складність справи та тривалість провадження, часу витраченого на складення та подання документів, участі представника відповідача у судових засіданнях, оцінюючи співмірність заявлених до відшкодування витрат, суд знаходить підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 270, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека.194», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача : сімейний лікар терапевт ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_2 , Національна служба здоров`я України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аптека.194» судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_2 .

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека.194», код ЄДРПОУ 36108467, адреса : Київська область, м.Бориспіль, вул. Київський шлях, 31.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 14 січня 2026 року.

Суддя Яковлєва Л.В.