Рішення № 133292006, 13.01.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2059/25

Номер провадження 2/289/437/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 06.11.2025 звернулось із позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 08.04.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №4539691 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надав відповідачу грошові кошти в сумі 3000,00 грн. строком на 360 днів, перерахувавши грошові кошти на картку позичальника НОМЕР_1 , зазначену ним при оформленні кредиту. Відповідач не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотні порушення умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

24.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-02/25, відповідно до якого первісним кредитором відступлено фактору (новому кредитору) права вимоги, а фактор ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуває право вимоги за Договорами, в тому числі відповідно до реєстру боржників було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за кредитним договором №4539691 в розмірі 19847,39 грн., яка становить : заборгованість за сумою кредиту 2999,99 грн., заборгованість по відсотках 15347,40 грн., пеня 1500,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» разом із судовими витратами зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою від 13.11.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду на 10.12.2025 (а.с.75), проведення якого було відкладено на 13.01.2025.

Судом застосовано всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Направлена судом на адресу відповідача кореспонденція повертається до суду неврученою адресату з відмітками про невручення рекомендованих листів «адресат відсутній» (а.с.80,86).

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 755/17944/18 від 10.05.2023 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку "відсутній за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Повідомити ОСОБА_1 про розгляд даної справи шляхом направлення судової повістки SMS-повідомленням не виявилося можливим, оскільки «абонент тимчасово недоступний» (а.с.77,85).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в справі наявне клопотання про розгляд справ за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.8).

Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлявся належним чином, однак в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, протокольно ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 08.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4539691 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.10-19,24), який підписано позичальником електронним підписом 33428, також сторонами підписано Додаток №1 до цього Договору Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (а.с.23), Паспорт споживчого кредиту (а.с.20-22).

Відповідно до умов Договору № 4539691 сума кредиту становить 3000,00 грн. (п.1.2.), строк кредитування 350 днів (п.1.3.), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (п.1.4.1.).

Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Таким чином сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк на який його надано, термін дії кредитного договору, розмір процентної ставки та комісії, строки, порядок і розміри повернення тіла кредиту, відсотків та інші умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 24.01.2025, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 08.04.2024 16:11:31 на суму 3000,00 грн., призначення платежу: зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 ( а.с.40).

За розрахунком ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.01.2025 становить 19847,39 грн., до якої входить: 2999,99 грн. - тіло кредиту, 15347,40 грн. - проценти за користування кредитом, 1500,00 грн. штрафні санкції (а.с.35-39).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й відповідачем не спростовані.

Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача щодо укладення кредитного договору та отримання коштів.

24.01.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01.02-02/25, за яким клієнт відступив факторові права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту за відступлення прав вимог фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором (а.с.41-51).

Копією платіжної інструкції № 9901 від 27.01.2025 підтверджується сплата ТОВ «СВЕА ФІНАНС» ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових коштів за договором факторингу № 01.02-04/25 від 24.01.2025 (а.с.52).

З витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 24.01.2025 № 01.02-02/25 слідує, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4539691 в сумі 19847,39 грн. (а.с.55).

Отже, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (правонаступником якого є позивач), належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, розмір такої заборгованості відповідачем в порядку встановленому ЦПК України не спростований, а отже позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.9), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує із відповідача на користь позивача як документально підтверджені витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 282-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №4539691 від 08.04.2024 у розмірі 19847,39 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок сім грн. 39 коп.) та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.), а всього 22269,79 грн. (двадцять дві тисячі двісті шістдесят дев`ять грн. 79 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО