Рішення № 133286883, 13.01.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/73/26 Справа №447/1197/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

13.01.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

16.04.2025 на адресу суду надійшов позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , відповідно до якого представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 30 380,00 грн., а саме за: договором позики №6833013 у розмірі 30 380 гривень 00 копійок, з яких: 7 000,00 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 880 гривень 00 копійки сума заборгованості за процентами за користування позикою; 10 500 гривень 00 копійок, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.01.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» (первісним кредитором) та відповідачем ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі укладено договір позики №6833013, який підписаний електронний підписом позичальника, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону позичальника. Сторони домовилися про те, що позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов?язався повернути позику та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Правила надання грошових коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ» є невід`ємною частиною договору, з якими також ознайомився відповідач. 11.01.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №11-01/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор передав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників. Згідно реєстру боржників №6 від 21.08.2024 до Договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики №6833013 у розмірі 30 380 гривень 00 копійок, з яких: 7 000,00 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 880 гривень 00 копійки сума заборгованості за процентами за користування позикою; 10 500 гривень 00 копійок сума заборгованості за процентами на прострочену позику. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, у тому числі і на рахунок первісного кредитора.

Окрім наведеного, у прохальній частині позовної заяви представник позивача клопотав про проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», у випадку неявки відповідача, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

17.04.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.

Ухвалу суду від 21.04.2025, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач ОСОБА_1 не отримав, оскільки поштове відправлення, надіслане відповідачу за адресою місця реєстрації його проживання повернулося до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 53-54).

Судові засідання було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача.

03.11.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сікорська І.С. подала заяву на ознайомлення з матеріалами справи та отримала доступ до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с. 61, 62, 63).

11.11.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сікорська І.С. подала відзив (а.с. 64-69), у якому просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву покликалася на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів відчуження права вимоги за кредитним договором №6833013 від 26.01.2024 від ТОВ «МАНІФОЮ» на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відсутні реєстри прав грошових вимог та акти прийому-передачі. Витяги з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача оскільки не є реєстром, підписаним обома сторонами договору, а фактично є набраним позивачем текстом, підписаним одноособово представником позивача, який подав позов до суду. Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договорами факторингу. Спірний кредитний договір №6833013 було укладено між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем 26.01.2024. У той же час, обґрунтовуючи право вимоги за спірним кредитним договором набутим саме від ТОВ «МАНІФОЮ» позивач посилається на договір по відступлення права вимоги від 11.01.2024, укладений між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» за два тижні до укладення кредитного договору ТОВ «МАНІФОЮ» із відповідачем. Тобто, відповідні вимоги не могли бути відчужені за договором відступлення права вимоги до моменту укладення кредитного договору із відповідачем. У зв`язку із чим вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором №6833013 від 26.01.2024 не може бути задоволено. Крім цього, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема, копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за кредитними договорами. ОСОБА_1 не отримував грошових коштів за кредитним договором. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. З наданих позивачем додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди, за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість.

14.11.2025 представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Гончарук Д.Р. засобами системи «Електронний Суд» подав відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів (а.с. 70-85). У відповіді на відзив представник позивача заперечує доводи представника відповідача, вважає відзив безпідставним і необґрунтованим. 26.01.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №6833013. Відповідно до умов вищевказаного Договору, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені безпосередньо на сайті Позикодавця, та зі змістом яких Відповідач був ознайомлений на момент укладення Договорів, Відповідач розумів, що Договори укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційної системи Позикодавця, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у Сторін Договору позики виникають цивільні права та обов`язки. Укладаючи договір, позичальник засвідчив, що погоджується, що електронний підпис з одноразовим ідентифікатором є аналогом його власноручного підпису, а також усвідомлює правові наслідки такої згоди. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Укладання угоди без заповнення Заявки Клієнтом є неможливим. Підписання договору здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору. Крім того, позивач не може надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а Первісні кредитори, Позивач не є банком, отже, на них дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісним кредитором у рамках укладених Договорів Факторингу. Кошти надалися позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні договору, а саме на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Відповідачем при підписанні Договору Позики не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника, просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Заперечень представник відповідача не подала.

05.12.2025 постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача, витребувано з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: вул. Оленівська, 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352) інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку відкритого у АТ «Універсал Банк», станом на 26.01.2024; належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 , 26.01.2024 грошових коштів у розмірі7 000,00 грн. за кредитним договором №6833013.

Ухвалу суду від 05.12.2025 було скеровано для виконання до АТ «Універсал Банк» (а.с. 91).

10.12.2025 на електронну пошту суду АТ «Універсал Банк» надіслало витребувані ухвалою суду від 22.10.2025 докази (а.с. 95).

Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що представником відповідача адвокатом Сікорською І.С. подано відзив, у якому така просила проводити розгляд справи за відсутності відповідача, представник позивача скористався правом на подання відповіді на відзив, заперечень до суду не надходило, зважаючи на те, що у справі також міститься клопотання представника позивача про проведення розгляду справи за їх відсутності, а також тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

26.01.2024 ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 уклали договір позики №6833013 (а.с. 6-12), відповідно до п. 2.1 якого, позикодавець передає позичальникові у власність грошові кошти (позику), позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою і всі інші платежі відповідно до умов цього договору.

Позика надається на умовах повернення, платності, строковості, в національній валюті України гривні (п. 2.2 Договору).

Сторонами узгоджено істотні умови договору: тип позики: довгострокова; мету отримання: для задоволення особистих потреб; суму позики: 7 000,00 грн.; строк позики: загальний строк до 10.04.2024 (75 днів), строк позики складається із розрахункових періодів, визначених розрахунком; дата надання позики: 26.01.2024; дата повернення позики: 10.04.2024; акційна процентна ставка: 1,75 % на день, який застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій, базова процентна ставка: 2,5 % на день, основна процентна ставка (фіксована): 2,5 % на день; денна процентна ставка за цим договором: 2,5 %.

Позика надається позичальнику у день підписання шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника за номером банківської картки № НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (п. 2.5 Договору).

Розділом 3 договору передбачено умови нарахування процентів за договором та сплати заборгованості позичальником, а розділом 4 продовження строку позики.

Відповідно до п. 4.3-4.6 договору, укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики можливе виключно за зверненням Позичальника в електронній формі, яке реалізовується шляхом попередньої оплати суми нарахованих станом на дату такого платежу процентів та подальшим обранням опції в Особистому кабінеті щодо ініціювання продовження строку позики. Після опрацювання такої ініціативи Позичальника Товариство направляє Позичальнику (шляхом розміщення в Особистому кабінеті) для вивчення та підписання відповідну Додаткову угоду, яка підписується Позичальником із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права.

У випадку ініціювання Позичальником укладення Додаткової угоди щодо продовження строку позики строк виплати нарахованих процентів за Договором станом на дату такого ініціювання вважається таким, що настав, а проценти такими, що підлягають першочерговому погашенню.

Продовження строку позики здійснюється без змін умов надання позики за цим Договором. При цьому у зв?язку з продовженням строку позики Сторони відповідною Додатковою угодою затверджують строк користування позикою за такою Додатковою угодою та, відповідно, новий Розрахунок, згідно з яким здійснюються подальші нарахування процентів за користування позикою (заборгованістю за сума позики), визначається строк та кількість розрахункових періодів в межах дії Додаткової угоди та затверджується графік обов?язкових платежів.

Додаткова угода щодо продовження строку позики є укладеною з моменту її підписання Сторонами.

У п. 5.2.3 договору, позичальником зазначено прізвища та імена, номери мобільних телефонів третіх осіб, з якими дозволив контактувати позичальник з метою врегулювання зобов`язання.

Розділом 9 договору передбачено технологію та порядок укладення договору позики. Договір позики укладається в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом попереднього розміщення Позикодавцем в Особистому кабінеті Позичальника Договору позики для вивчення та прийняття його умов Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого Позикодавцем Договору у відповідне поле (п. 9.1).

Вказаний у п. 9.2 договору спосіб укладення, у тому числі підписання, Договору позики погоджений Сторонами, відповідно, Договір, укладений у такий спосіб, є чинним та прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно з п. 9.4. договору, цей Договір укладено в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця вебсайт https://money4you.ua/.

Додаток №1 до Договору позики №6833013 від 26.01.2024 складає розрахунок за договором позики №6833013 від 26.01.2024, який містить вищевказані істотні умови договору позики, а також графік платежів (а.с. 11-12).

Крім того, 26.01.2024 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт позики, де сторонами за згаданим договором позики своїми підписами додатково узгоджено істотні умови такого кредиту, а саме: суму позики 7 000,00 грн.), строк позики (75 днів), мету отримання позики, спосіб та строк надання позики, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості позики для споживача, процентну ставку, відсотки річних, загальні витрати за кредитом, порядок повернення кредиту (а.с. 18-20).

Крім цього, паспортом позики визначено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором позики за кожен день неправомірного (понад строк позики) користування позикою / її частиною нараховуються відсотки на прострочену позику в розмірі 3 % від суми позики.

19.02.2024 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №6833013 від 26.01.2024, що становить додаток №2 до вказаного договору (а.с. 13-16), відповідно до умов якої сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією Додатковою угодою.

Сума позики станом на дату укладення цієї угоди становить 7 000,00 грн., строк користування позикою становить 80 днів до 09.05.2024, дата повернення позики 09.05.2024. Базова та основна процентні ставки 2,5 % на день.

Проценти за користування позикою нараховуються згідно з Розрахунком, затвердженим Сторонами при укладенні цієї Додаткової угоди щодо продовження строку позики, що є її невід?ємною частиною - Додаток №1. Сторони підтвердили, що користування позикою за цією Додатковою угодою здійснюється без змін умов надання позики за Договором позики.

Ця Додаткова угода укладена у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін, що має однакову юридичну силу та набуває чинності з дати її підписання Сторонами та є невід?ємною частиною Договору.

Відповідно до копії інформаційної довідки (підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів) ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу грошових коштів у національній валюті без відкриття рахунків на підставі договору між ТОВ «УПР» та ТОВ «Маніфою» на переказ коштів №ФК-П-20/05-05 від 08.07.2020, перерахувало 26.01.2024 о 18:43 год. на суму 7 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 336105222 (а.с. 21).

З інформації, наданої суду АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали від 05.12.2025, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АТ «Універсал Банк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 26.01.2024 зараховано 7 000,00 грн. (а.с. 95, 96),

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики станом на 21.08.2024, виконаного ТОВ «Маніфою», за договором позики №6833013 від 26.01.2024, з 26.01.2024 по 09.05.2024 у ОСОБА_1 заборгованість складає 30 380,00 грн., що становить заборгованість за сумою позики 7 000,00 грн., 15 942,50 грн. проценти за користування позикою, 10 500,00 грн. проценти на прострочену позику. 19.02.2024 ОСОБА_1 було сплачено 3 062,50 грн., які було зараховано як погашення процентів за користування позикою за 26.01.2024-19.02.2024 (а.с. 22).

11.01.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «МАНІФОЮ» (клієнт) укладено договір факторингу №11-01/2024, відповідно до умов якого фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком №1 та є невід?ємною частиною Договору (а.с. 23-26).

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.

У день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов?язаний передати Фактору інформацію згідно з реєстром Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору, на підставі Акта прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників в електронному вигляді (додаток №5).

21.08.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «МАНІФОЮ» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 (а.с. 27).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників №6 від 21.08.2024, витягу з реєстру боржників №6 від 21.08.2024 за договором факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, позивачу відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 , заборгованість якого за договором позики №6833013 від 26.01.2024 становить 30 380 гривень 00 копійок, з яких: 7 000,00 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 880 гривень 00 копійки сума заборгованості за процентами за користування позикою; 10 500 гривень 00 копійок (а.с. 28, 29-30).

На підтвердження позовних вимог, представник позивача долучив копію анкети клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС) щодо ОСОБА_1 (а.с. 17), а також копію платіжної інструкції №410 від 21.08.2024 про сплату грошових коштів на рахунок ТОВ «Маніфою» як плату за відступлення права вимоги згідно з додатковою угодою №7 від 21.08.2024 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024 (а.с. 31).

Враховуючи наведене, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору отримав можливість користуватися позиченими грошовими коштами. Проте, відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла вказана заборгованість.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів, та зобов`язався виконувати їх умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики №6833013 від 26.01.2024 був підписаний з використанням засобу електронного цифрового підпису та підпису одноразовим ідентифікатором, а саме КЕП ТОВ «МАНІФОЮ», операційний директор В.В. Рябінін, та електронним підписом одноразовим ідентифікатором, веденим відповідачем ОСОБА_1 , що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З досліджених у судовому засіданні доказів, долучених позивачем до позовної заяви встановлено, що права вимоги за договором позики №6833013, укладеним 26.01.2024 відповідачем із первісним кредитором ТОВ «МАНІФОЮ», перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Доводи представника відповідача, наведені у відзиві, спростовуються дослідженими судом доказами, описаними у мотивувальній частині цього рішення.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З долученого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що за договором позики №6833013 від 26.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 складає 30 380 гривень 00 копійок, з яких: 7 000,00 гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 880 гривень 00 копійки сума заборгованості за процентами за користування позикою; 10 500 гривень 00 копійок сума заборгованості за процентами на прострочену позику.

Водночас, щодо стягнення суми заборгованості за процентами на прострочену позику за договором позики №6833013 від 26.01.2024 у розмірі 10 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції завесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім цього, відповідно до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповненого пунктом 6 згідно із Законом №533-IX від 17.03.2020 у редакції Закону №3498-IX від 22.11.2023, у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, позивачем не було враховано вищевказаних положень законодавства щодо стягнення процентів на прострочену позику, які за своєю суттю є штрафними санкціями за порушення грошового зобов`язання. Відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Ураховуючи те, що кредитодавцем умови укладеного договору були виконані, що знайшло своє підтвердження у ході дослідження доказів, а позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернув, виникла заборгованість за договором позики№6833013 від 26.01.2024, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов?язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Представником відповідача у відзиві наведений розрахунок заперечено, проте, власного не проведено, доказів його неправильності не надано, контррозрахунку у відзиві не наведено.

Докази належного виконання зобов`язань за договором відсутні.

З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості решти розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на загальну суму 19 880,00 грн., що складається з: 7 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 12 880,00 грн. заборгованість за процентами за користування позикою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення частково, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 1 981,46 грн. на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 19 880,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 3 028,00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 30 380,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №6833013 від 26.01.2024 у розмірі 19 880 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 880 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійки сума заборгованості за процентами за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 981 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 46 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 13.01.2026.

Суддя Головатий А.П.