Постанова № 133286121, 12.01.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1061/20

Провадження № 1-кп/309/275/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі колегії суддів головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадженні, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201907005000115 від 30.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201907005000115 від 30.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності з вимогами чинного процесуального законодавства, та вирішити питання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 не заперечили проти призначення справи до розгляду, та категорично заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

В судове засідання потерпілий ОСОБА_8 не з`явився, в матеріалах справи наявний лист начальника Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області № 3133-2026 від 09.01.2026 р. з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 перебуває у розшуку за скоєння злочину передбаченого ч.1 ст. 129 КК України та відносно нього заведено ОРС № 4101721 від 15.11.2021 р.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання у відсутність потерпілого.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вмотивовано тим, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду 16.09.2025 у цьому провадженні вирок Хустського районного суду від 26.02.2024 щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.

ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення в тому, що вона 29 листопада 2019 року приблизно о 23:00 годині, діючи за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_8 , умисно, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, позбавили життя ОСОБА_8 за наступних обставин.

Увечері 29.11.2019 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебували у приміщенні спальної кімнати за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої. Через деякий час, приблизно о 23:00, ОСОБА_8 заснув і тоді до ліжка, на якому лежав потерпілий, підійшов ОСОБА_8 , який вголос висловив своє бажання розбити батькові голову молотком. У відповідь на це ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що сама позбавити життя потерпілого фізично не здатна, невідкладно надала вказівку на вчинення активних дій, спрямованих на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , а саме здійснити вбивство так, щоб потерпілий точно не мав шансу вижити, однак робити це не при дітях.

Тоді, ОСОБА_8 , діючи з метою протиправного заподіяння смерті, скориставшись станом алкогольного сп`яніння батька, внаслідок якого той не усвідомлював, що відбувається, за допомогою свідка ОСОБА_9 , який не був інформований про наміри матері і сина, виніс ОСОБА_8 на подвір`я, де поклав його на землю. При цьому ОСОБА_6 залишалася в будинку. Перебуваючи на дворі ОСОБА_8 одягнув матерчаті рукавиці та обухом сокири, які обома руками тримав за руків`я, наніс один удар в область голови потерпілого, від чого у того з рота пішла кров. Свідок ОСОБА_9 побіг до будинку, тоді ОСОБА_8 наніс обухом сокири ще не менше семи ударів в область тім`яної частини голови та обличчя ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_8 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: вдавлених переломів лобної, тім`яної кісток справа, багато уламкового перелому потиличної кістки; лінійного перелому кісток основи черепа; крововиливу під м`які мозкові оболонки в правій лобній, правій тьмяно-скроневій та потиличних долях обох півкуль; крововиливу під м`які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні в проекції ран; дрібно крапкових крововиливів в речовину мозку у правій лобній, правій тьмяно-скроневій та потиличних долях обох півкуль; перелому верхньої щелепи; перелому кісток носа; забійної рани в ділянках чола справа, спинки носа, щоки зліва, підборіддя зліва, тім`яної ділянки по центру дещо справа, потиличної ділянки, які згідно висновку проведеної судово-медичної експертизи №163 від 30.12.2019 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що виявились несумісними із життям та внаслідок яких ОСОБА_8 помер на місці події.

Після цього ОСОБА_6 тримаючи в руці ніж вибігла з будинку і пішла до потерпілого зі словами про те, що його потрібно дорізати, бо він живучий. Однак ОСОБА_9 втрутився та перешкодив цьому, сказавши, що потерпілий вже мертвий. Всі троє повернулись до будинку, де ОСОБА_6 витерла ганчіркою сокиру, ОСОБА_8 також передав їй рукавиці, які були в нього на руках на момент вбивства, а та в свою чергу, спалила їх та ганчірку, якою попередньо обтирала сокиру, таким чином знищивши їх, та сліди, які вони містили на собі. ОСОБА_6 повідомила, що це вбивство візьме на себе, після чого вона та свідок ОСОБА_9 випили ще горілки і тоді ОСОБА_9 викликав поліцію, повідомивши, що ОСОБА_6 вчинила вбивство.

ОСОБА_6 , обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Закарпатським апеляційним судом 16.09.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 продовжено до 14 листопада 2025 року включно.

Таким чином, постало питання про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до положень ст.ст.5,18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення, чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.

При продовженні запобіжного заходу суду необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України;

- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою за вироком суду у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона звинувачена. Зокрема, на підставі ст.12 КК України кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відноситься до особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі

- відсутність нарікань на стан здоров`я обвинуваченої;

- відсутність у обвинуваченої постійного місця роботи або навчання

Метою і підставами застосування запобіжного заходу, згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам ОСОБА_6 , яка усвідомлюючи міру покарання за вчинене нею кримінальне правопорушення може: переховуватися від суду; впливати на свідків даного злочину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 . більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти ризикам зазначеним у ст.177 КПК України, що в подальшому може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства, а також враховуючи положення ст.178 та ст.183 КПК України є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 .

На даний час ризики, наведені в ухвалах колегії суддів Хустського районного суду та ухвалі Закарпатського апеляційного суду продовжують існувати, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, з метою забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема впливати на свідків у кримінальному провадженні, потерпілого ОСОБА_8 та спілкуватись з іншими учасниками даного кримінального правопорушення. Вважає, що менш суворий запобіжний захід не достатній для запобігання вищевказаним ризикам.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_6 заперечили проти продовження строку тримання під вартою. Суду ствердили, що підстав для задоволення клопотання немає. Прокурором не доведено ризиків на які він покликається. ОСОБА_6 перебуває під вартою більше шести років, намірів переховуватися від суду немає, потерпілий оголошений у розшук, а тому не зможе впливати на нього. Крім того, відповідно до матеріалів справи , у даному провадженні наявний лише один свідок , який відсутній на території України.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і поверненню прокурору не підлягає.

Враховуючи, що обвинуваченій ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, за який передбачено довічне позбавлення волі, судом під час підготовчого судового засідання було роз`яснено останній та іншим учасникам процесу можливість та особливості розгляду кримінального провадження судом присяжних.

Обвинувачена заявила, що добровільно відмовляється від розгляду вказаного кримінального провадження судом присяжних та просить розглядати справу колегією професійних суддів.

З огляду на те, що, відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України, кримінальне провадження щодо злочинів за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, і лише за клопотанням обвинуваченого судом присяжних, суд вважає, що заява обвинуваченої про відмову від розгляду провадження судом присяжних та про колегіальний розгляд підлягає задоволенню і кримінальне провадження необхідно розглядати колегією суддів у складі трьох професійних суддів.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 до судового розгляду.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні

Коло осіб, які беруть участь, у судовому розгляді - прокурор, обвинувачена, захисник.

Стосовно заходів забезпечення даного кримінального провадження.

Згідно ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Також, суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченій ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 13.01.2026 року .

Оскільки строк дії попередньої ухвали закінчується 13 січня 2026 року, до вказаного часу не може бути закінчено судовий розгляд, питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченої підлягає вирішенню негайно.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Судом, на час порушеного у клопотанні питання, про обвинуваченої встановлено такі відомості: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима.

Як убачається з матеріалів клопотання необхідність його застосування прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 об`єктивно обвинувачується, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а також враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, запобіганню переховуватися від суду; впливати на свідків та потерпілого від даного злочину; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 2ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Колегія суддів не сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.

За таких умов, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим вважає, що на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (тримання під вартою), про який йдеться в клопотанні прокурора.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (стаття 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачена ОСОБА_6 перебуває під вартою з 30.11.2019 року, тобто станом на 12.01.2026 року це становить більше шести років, що не може бути виправданим тільки можливим призначеним покаранням за умови доведеності вини обвинуваченої за встановленою санкцією інкримінованої обвинуваченій п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Колегія суддів вважає, що така тривалість утримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою вказує на відповідність ознаки «надмірності» тривалості перебування обвинуваченої під вартою, як запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції. Зокрема, у справі «Корнієнко та інші проти України» (справа №24520/19 та 2 інші заяви) Судом визнано порушення Україною пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внаслідок «надмірної тривалості утримання під вартою» у кримінальному провадженні.

Обмеження розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке було визнано у справі «Харченко проти України». За судовою практикою Європейського Суду з прав людини, після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого. У кримінальних провадженнях, у яких такий запобіжний захід застосовано протягом тривалого часу, суд має право враховувати обставину фактичного тривалого строку тримання під вартою для прийняття законного рішення. Така позиція ЄСПЛ викладена у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої: «...для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Отже, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення ЄСПЛ у справах «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»). Згідно з п.3 ст.5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення від 21.12.2000 у справі «Яблонський проти Польщі», від 23.09.98 у справі «I.A. проти Франції», від 4.10.2001 у справі «Іловецький проти Польщі»).

Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Боротюк проти України», «Амбрушкевич проти Польщі»), зауважую що саме на основі не загальних фраз, а доведених конкретних фактів та відомостей, суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження, має оцінювати можливість запобігти встановленим ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. І лише посилаючись на обставини конкретної справи, які доводять, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатне запобігти встановленим ризикам, до особи може бути застосовано такий винятковий захід або продовжено строк його дії. За відсутності таких доказів тримання підозрюваного під вартою буде вважатися свавільним.

Заявлені прокурором аргументи щодо встановлених ризиків на користь продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме ризиків не є новими і послідовно зазначалися у попередніх ухвалах суду.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків, визначеного ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризиків, вважає за необхідне у задоволенні клопотання про продовження заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою відмовити та обрати обвинуваченій запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченої, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.) терміном на 2 місяці, оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання нею покладених процесуальних обов`язків, звільнивши її з під варти негайно в залі судових засідань.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 314-316, 331, 369 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні колегією суддів провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України на « 22 » січня 2026 року на «15 » год. 00 хв..

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачену , адвоката.

В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201907005000115 від 30.11.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12.ч.2 ст. 115 КК України відмовити .

Застосувати до ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки та мешканки АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, а саме до 12 березня 2026 року.

Зобов`язати ОСОБА_6 до 12.03.2026 р у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, виконувати наступні обв`язки:

- цілодобово не залишати своє місце проживання , а саме будинок АДРЕСА_1 , та носити електронний засіб контролю;

- прибувати до визначеної службової особи - прокурора суду за першою вимогою;

- повідомляти, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати при наявності на зберігання до відповідного органу ГУДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- утриматися від спілкування з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підсудної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати через прокурора для виконання органу УП за місцем проживання підсудної та зобов`язати останніх негайно поставити її на облік і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_5 .

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченій та прокурору негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний текст ухвали виготовлено 14 січня 2026 р.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3