Постанова № 133276948, 12.01.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1526/25

Провадження № 1-кп/309/113/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071150000430 від 29.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадженні №12024071150000430 від 29.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України.

В судовому засіданні по даному кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Дане клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідування встановлено, що Указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України. Одночасно з цим, згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам - військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, на початку жовтня 2024 року у ОСОБА_10 , який перебуває за межами території України, виник злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення за грошову винагороду за кордон осіб призовного віку, яким обмежено виїзд відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Реалізуючи даний умисел, ОСОБА_10 розробив злочинну схему незаконного переправлення осіб через державний кордон України та, діючи за попередньою змовою, залучив до її виконання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_4 .

На виконання заздалегідь розробленої злочинної схеми, в період із початку жовтня 2024 року по 08.12.2024 включно, ОСОБА_10 систематично телефонував особі призовного віку, а саме: ОСОБА_11 , якому обмежено виїзд через державний кордон України відповідно до обмежень, встановлених Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Знаючи, що вказаній особі обмежено виїзд за кордон, ОСОБА_10 , керуючи та координуючи дії інших осіб, задіяних у незаконному переправленні через державний кордон, проводив із ОСОБА_11 усні телефоні домовленості про організацію та реалізацію його переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску до Республіки Румунія. За виконання вказаних дій ОСОБА_10 висунув пропозицію надання у якості винагороди грошових коштів у сумі 4500 доларів США, шляхом розрахунку з його спільниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які за попередньою змовою були залучені до вказаної схеми в якості виконавців.

Реалізовуючи злочинний умисел та виконуючи вказівки ОСОБА_10 , 08.12.2024, близько 14 год. 25 хв., ОСОБА_5 відвіз ОСОБА_11 до прикордонного населеного пункту Стеблівка Хустського району, де дорогою в салоні автомобіля надав усні поради та вказівки стосовно подальшого порядку перетину державного кордону.

Надалі, діючи за вказівками ОСОБА_5 , 08.12.2024, близько 14 год. 40 хв., знаходячись на автомобільній дорозі H-09 біля населеного пункту Стеблівка Хустського району, ОСОБА_11 пересів до гужового транспорту, яким відповідно до попередньої домовленості керував ОСОБА_6 . Останній, з метою недопущення виявлення особи на пункті контролю та його безперешкодного проїзду і подальшої можливості перетину нею державного кордону, заховав ОСОБА_11 у гужовому транспорті під побутовим сміттям та таємно перевіз особу через пункт прикордонного наряду «Контрольний пост», який розташований на околиці с. Вишково Хустського району, до свого будинку по АДРЕСА_1 .

У подальшому, 08.12.2024, близько 17 год. 35 хв., до вказаного будинку по АДРЕСА_1 , діючи відповідно до попередньою домовленості, прийшов ОСОБА_4 , який мав сприяти ОСОБА_11 у перетині державного кордону шляхом його фізичного супроводу до місця перетину на лінії кордону України та шляхом надання усних порад, вказівок для уникнення його затримання працівниками правоохоронних органів.

Надалі, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, отримав від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 2000 доларів США за сприяння у незаконному перетині державного кордону України, проінструктував ОСОБА_11 щодо подальших дій по переправленню через державний кордон та надалі, близько 19 год. 30 хв.,їх було викрито та затримано працівниками поліції.

Вищевказані дії, ОСОБА_4 кваліфіковано, як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024071150000430 від 29.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, направлено 30.04.2025 для розгляду по суті до Хустського районного суду.

Відповідно до ухвали Хустського районного суду від 14.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.01.2026 включно.

На даний час наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, зібраних у ході досудового розслідування, та які містяться у матеріалах кримінального провадження № 12024071150000430 від 29.10.2024.

Одночасно з цим, враховуючи обставини кримінального провадження та той факт, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, підстав для зміни останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід на даний час не вбачається.

Так, відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно п. 1 (с) ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законний арешт або затримання особи здійснюється за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

З огляду на вищевикладене, даний висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного судового розгляду у кримінальному провадженні про тяжке кримінальне правопорушення і встановлення істини, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування, та на даний час вже судового розгляду, було встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогодні не втратили своєї актуальності та продовжують мати місце, а саме: ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може:

- переховуватися від суду.

Так, кримінальне правопорушення, які інкримінується ОСОБА_4 , а саме: ч. 3 ст. 332 КК України, є тяжким злочином і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, що вже може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Зокрема у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно враховуючи вищевказане, ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

При вирішенні питання про наявність даного ризику слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування;

- незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні.

Також наявний ризик незаконного впливу на свідків сторони обвинувачення, іншого обвинуваченого (зокрема ОСОБА_6 , оскільки останній проживає з ним в одному населеному пункті), а тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 може наважитись та вдатись до протиправних дій щодо вказаного обвинуваченого, з метою зміни його показів на свою користь.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Зокрема, ОСОБА_4 , проживаючи у прикордонному районі, вчиняючи злочин з корисливих мотивів (отримав від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 2000 доларів США), фактично використовував свої злочинні дії як засіб заробітку. Відповідно є обґрунтовані підстави вважати, що будучи на волі, він і надалі буде займатись незаконними видами діяльності та продовжить вчиняти кримінальні правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, існує обґрунтований ризик протиправної поведінки ОСОБА_4 , у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із триманням під вартою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що скоєне ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим у п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, та з метою запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, та враховуючи те, що підстав для застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу немає, а менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечили проти продовження строку тримання під вартою. Сторона захисту вказує , що у клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор посилається на ризики передбачені ст.. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; зможе незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою можливої зміни показів на її користь або відмови від дачі показів так як всі учасники даного кримінального провадження є односельцями та знайомі між собою; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчиняти інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_4 не має будь-якого наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, він має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , проживає там разом з сином та дочкою, оскільки дружина ОСОБА_4 померла від онкологічного захворювання. Одна з дітей ОСОБА_4 є неповнолітньою. ОСОБА_4 нікуди не виїжджав та не має наміру переховуватися. Отже вказаний ризик грунтується на припущеннях та не може бути взятий до уваги.

Посилання прокурора на ту обставину, що обвинувачений зможе незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні є необґрунтовані та не доведені. Про наявність будь яких свідків у даному кримінальному провадженні підозрюваному невідомо, отже і впливати на невідомих свідків він не може. Окрім того, свідки, які є в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 незнайомі, оскільки вона проживають в іншій області.

Такий ризик як вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується, є не що інше як припущенням та нічим не підтверджені факти сторони обвинувачення. Сторона обвинувачення посилається на свої припущення або здогадки, які не мають під собою жодного підгрунтя.

Оскільки, згідно вимоги про судимість, ОСОБА_4 до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, судимостей в тому числі знятої чи погашеної немає, вперше скоїв кримінальне правопорушення. Тому така підстава, як ризик не має права на існування, і грунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення.

Крім того, відповідно до положень статті 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов`язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Одних припущень слідчого та прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо для винесення слідчим суддею, судом рішення про обрання чи продовження запобіжного заходу, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, з наданням копій матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Подане клопотання слідчого є необґрунтованим, а вказані в клопотанні ризики не підтверджені належними та достатніми доказами, а тому клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню.

Сторона захисту просить суд, в задоволенні клопотання про продовження відносно до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити. Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави, з 70 прожиткових мінімумів до 50 прожиткових мінімумів громадян.

Заслухавши думку учасників судового процесу, суд констатує наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 15.01.2026 року .

Оскільки строк дії попередньої ухвали закінчується 15 січня 2026 року, до вказаного часу не може бути закінчено судовий розгляд, питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого підлягає вирішенню негайно.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Судом, на час порушеного у клопотанні питання, про обвинуваченої встановлено такі відомості: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець та мешканець АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Ухвалою Хустського районного суду від 14.11.2025 р обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.01.2026 р.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан;наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України., за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років позбавлення.

Як убачається з матеріалів клопотання необхідність його продовження прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За наведених обставин в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може, ухилятися від явки на виклики суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, які в судовому засіданні ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, у кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`який запобіжний заході для запобігання наявним ризикам.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують. У своїх поясненнях сторона захисту вказує , що ОСОБА_4 АДРЕСА_2 , проживає там разом з сином та дочкою, оскільки дружина ОСОБА_4 померла від онкологічного захворювання. Одна з дітей ОСОБА_4 є неповнолітньою. Слід зазначити, що стороною захисту не долучено жодного доказу для підтвердження цих доводів.

Поряд з цим, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд серед іншого враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.

Так, у цій справі, строк утримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.

З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315 КПК України, клопотання прокурора задовольнити, та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строків визначених КПК України .

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підсудним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави.

Відповідно ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також враховуючи доводи сторони захисту щодо зменшення розміру застави враховуючи майновий стан ОСОБА_4 , а також враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст. 332 КК України вважаю за необхідне зменшити розмір застави, який визначений ухвалою суду від 14.11.2025 р. та визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої станом на 01 січня поточного року 3328 грн. , а саме у розмірі 199680 грн. оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 331,369, 376 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071150000430 від 29.10.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканцю АДРЕСА_2 строком на 60 діб - з 16 січня 2026 р. по 16 березня 2026 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 199680 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят гривень) грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленої станом на 01 січня поточного року 3328 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок :

Отримувач коштів - ТУ ДСА України в Закарпатській області;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 26213408;

Банк отримувача ДКСУ м. Київ ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача UA 198201720355209001000018501

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Ужгородського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Хустський районний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ відділення поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_12 та прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала суду про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Повний текст ухвали виготовлено 14 січня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1