Ухвала суду № 13328596, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-3546/09 Головуючий у 1-й інстанції: Усатенко І.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:

Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Глущенко Я.Б.,

Скирді Б.К.,

представників позивача –Задорожної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2008 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми «Р»№ 0006672303/3 від 16.03.2007 року та № 0001612308/3 від 16.03.2007 року, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007 року Закрите акціонерне товариство «АІСЕ Україна»(далі –позивач, ТОВ «АІСЕ Україна») звернулося до Господарського суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просило визнати недійсними податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р»№ 0006672303/3 від 16.03.2007 року, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 993 877,00 грн. та податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р»№ 0001612308/3 від 16.03.2007 року, яким позивачу було збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції по податковому зобов’язанню з податку на прибуток у розмірі 29 210,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2008 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна»задоволено.

Визнано недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0006672303/3 від 16.03.2007 року.

Визнано недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001612308/3 від 16.03.2007 року.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить постанову Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ЗАТ «АІСЕ Україна»зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.03.1998 року за № 10741050001012354, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи Серії А00 № 110062 від 11.10.2006 року (а.с. 50).

Згідно довідки № 9044 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: посередництво в торгівлі автомобілями; роздрібна торгівля автомобілями; консультування з питань комерційної діяльності та управління; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; оптова торгівля автомобілями; купівля та продаж власного нерухомого майна (а.с. 51).

В період з 31.05.2006 року по 13.07.2006 рік службовими особами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «АІСЕ Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1, абзацу 6 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ЗАТ «АІСЕ Україна»було занижено податок на прибуток на загальну суму 495 769,00 грн. (за 2004 рік в сумі 398 402,00 грн., за 2005 рік в сумі 97 367,00 грн.).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 325/23-03/21691356 від 20.07.2006 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 27.07.2006 року № 0006672303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в загальному розмірі 993 877,00 грн. (а.с. 43).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення від 02.03.2007 року № 2087/6/25-0515, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.07.2006 року № 0006672303/0 –без змін (а.с. 44-47).

У зв’язку з цим, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 16.03.2007 року № 0006672303/3, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 993 877,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 16.03.2007 року № 0001612308/3, яким позивачу було збільшено розмір штрафної (фінансової) санкції по податковому зобов’язанню з податку на прибуток у розмірі 29 210,00 грн. (а.с. 48-49).

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч вимогам діючого законодавства безпідставно відніс до валових доходів чисті внески, які позивач одержує від учасників системи АВТОПЛАН, оскільки такі внески не є поворотною фінансовою допомогою та не являються доходами позивача.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, ЗАТ «АІСЕ України»надає послуги з організації системи АВТОПЛАН, спрямовані на придбання автомобілів учасниками системи шляхом щомісячної оплати частини вартості автомобіля з таким розрахунком, що кожного місяця за рахунок внесків однієї групи учасників придбається автомобіль, який передається одному з учасників, і так кожного місяця, до того часу, поки кожен учасник групи одержить автомобіль.

Позивач надає послуги учасникам системи АВТОПЛАН на підставі угоди, яку укладає з кожним із учасників системи АВТОПЛАН, предметом якої є надання учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в додатку № 1 до угоди, через систему АВТОПЛАН, організовану ЗАТ «АІСЕ України». Умови даної угоди є однаковими для всіх учасників вказаної системи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Типової угоди у відповідності до інших положень цієї угоди, діяльності АВТОПЛАНу (додаток № 2) та інших додатків до цієї угоди, учасник системи зобов'язується одноразово сплатити вступний внесок в розмірі передбаченого у додатку № 1 до цієї угоди відсотку від ціни автомобіля, який підлягає сплаті під час підписання угоди, та плату за право на отримання автомобіля для покриття витрат ЗАТ «АІСЕ України», пов'язаних з передачею автомобіля учаснику, в розмірі передбаченого, у додатку № 1 до цієї угоди відсотка від ціни автомобіля.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Типової угоди, учасник системи зобов'язується щомісячно сплачувати повні внески, включаючи: чисті внески - частина повного внеску, за рахунок якого фірма здійснює оплату ціни автомобіля, розмір якої визначається шляхом ділення ціни автомобіля на кількість внесків, зазначену у графіку внесків; адміністративні витрати - плата за послуги ЗАТ «АІСЕ України»з організації діяльності АВТОПЛАНу; страхові внески - щомісячна плата за договором по страхуванню життя учасника системи, розмір якої складає зазначений у додатку № 1 відсоток від ціни автомобіля, а також платежі щодо страхування автомобіля, які здійснюються після отримання автомобіля учасником.

Підпунктом 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) встановлено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що в період з 01.07.2004 року до 31.12.2005 року позивач на підставі угод, укладених з учасниками системи АВТОПЛАН, отримував від учасників чисті внески, якими він не користувався особисто, а відповідно до Правил діяльності АВТОПЛАНу перерахував виробникам автомобілів, з якими у позивача були укладені договори, як плату за автомобілі, що передавалися учасникам системи АВТОПЛАН. Умови угод, які позивач укладає з учасниками системи АВТОПЛАН, не передбачають ані повернення чистих внесків учасникам після закінчення строку дії угод, ані сплату позивачем плати учасникам у зв'язку з отриманням таких внесків.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 та ст. 14 Правил діяльності АВТОПЛАНу, що є додатком № 2 до Типової угоди, позивач повертає учаснику системи АВТОПЛАН чисті внески лише у випадку дострокового розірвання угоди учасником. Право на розірвання угоди у будь-який момент без пояснення причини має лише той учасник системи АВТОПЛАН, який не одержав автомобіль. За Правилами діяльності АВТОПЛАНу повернення учаснику системи АВТОПЛАН чистих внесків є наслідком розірвання угоди, а не умовою отримання від учасника таких внесків (а.с. 68-70).

Оскільки позивач не користується чистими внесками, які він отримує від учасників системи АВТОПЛАН для їх перерахування виробникам або імпортерам автомобілів в якості плати за автомобілі, що передаються учасникам, не має обов'язку повернути чисті внески після закінчення строку дії угод, крім випадків дострокового розірвання угоди учасником, який ще не отримав автомобіль, такі чисті внески не є поворотною фінансовою допомогою за визначенням пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини здійснення цих операцій були встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 29/13 9-А від 08.06.2007 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року, яке відповідно до ст. 254 КАС України набрало законної сили.

Зазначеним судовими рішеннями встановлено, що позивач, не оподатковуючи суми чистих внесків податком на прибуток, не порушив вимоги п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.1, абз. 3, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, не занизив податок на прибуток на суму 495 769,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення № 0006672303/0 від 27.07.2006 року, № 0006672303/1 від 04.10.2006 року та № 0006672303/2 від 29.12.2006 року, прийняті на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі міста Києва № 325/23-3/21691356 від 20.07.2006 року, визнано недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІУ, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року за № 87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 397/3690).

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача відсутні правові підстави для включення чистих внесків до валових доходів, оскільки одержувані ЗАТ «АІСЕ України»чисті внески учасників системи АВТОПЛАН, на підставі укладених з учасниками угод, не є власністю позивача, не призводять до зростання його власного капіталу і використовуються виключно для оплати автомобілів, що передаються учасникам.

Абзацом 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до валового доходу не включаються і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Типова угода про надання учаснику системи АВТОПЛАН послуг не передбачає передачі права власності на автомобілі від позивача до учасників. Тому чисті внески, які позивач залучає від учасників системи АВТОПЛАН у зв'язку із залученням автомобілів не повинні включатися до валових доходів позивача і оподатковуватися податком на прибуток підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не було доведено правомірності податкових повідомлень-рішень форми «Р»№ 0006672303/3 від 16.03.2007 року та № 0001612308/3 від 16.03.2007 року, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2008 року - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 11 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя:

Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

Я.Б. Глущенко

Повний текст ухвали складено та підписано –03.12.10 р.