Ухвала суду № 13328432, 07.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13393/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Безименної Н.В.,

суддів:Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі:Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Досвід»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.10р. № 0001832310/0, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 10.09.2010 року №0001832310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, позовні вимоги позивача є безпідставними та необгрунтованими, а постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Досвід»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за травень 2010р. 3а результатами перевірки складено акт № 153/23-50/32251657, в якому зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення по ПП «Досвід»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ «Компанія»РЕАЛБУД»та сумою податкового кредиту ПП «Досвід» за травень 2010 року та становить 104960,8 грн., причиною розбіжностей є віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ ПП «Досвід»в травні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія»РЕАЛБУД»яким не задекларовано суму ПДВ в складі податкових зобов'язань за травень 2010р. Причиною даної розбіжності в акті перевірки визначено, що згідно бази АІС ОР ТОВ «Компанія»РЕАЛБУД»декларація з ПДВ за травень 2010р. до ДПІ де зареєстрований платник не подано.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок про те, що законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту підприємством ПП «Досвід»на суму 104960,8 грн., не задекларовану контрагентом ТОВ «Компанія»РЕАЛБУД»в складі податкових зобов'язань, що не може надати права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10 вересня 2010 р № 0001832310/0, яким ПП «Досвід», за порушення підпунктів 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 146945,12 грн. втому числі сума основного платежу 107960,80 грн. та штрафні санкції на суму 41984,32 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія»РЕАЛБУД»було укладено договір №15/03 від 15.03.2010р. на виконання будівельно-монтажних робіт, на умовах даного договору позивачу було надано послуги, що підтверджується актом виконаних робіт від 07.05.2010р. №1, та виписані позивачу податкові накладні від 06.05.2010р. №050603 та від 07.05.2010р. № 050708, платіжні доручення від 06.05.2010р. №309, від 06.05.2010р. №305, від 17.05.2010р. №343, від 19.05.2010р. №355, від 27.05.2010р. №382, від 31.05.200р. №389, від 03.06.2010р. №411, від 04.06.2010р. №414.

Враховуючи викладене та те, що в матеріалах справи містяться податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем не доведено факту анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 грудня 2010 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх