Постанова № 13328112, 02.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1720/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма», Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Вест»про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до суду з позовною заявою, в якій, посилаючись на положення Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України просила, стягнути в дохід держави коштів у розмірі 1733780 грн. з ТОВ «Комерційний банк «Арма»та ТОВ «Регіон Вест», отриманих та сплачених за договором № Т105-03/06 від 28.11.2006року, укладеним між зазначеними особами, як такого, що укладений з метою, суперечною економічним інтересам держави та з порушенням вимог, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на нікчемність вказаного правочинну, мотивуючи це тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № Т 105-03/06 від 28.12.2006 р., укладений між відповідачами, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Оскільки векселі, які емітовані Приватним підприємством «Валмід»та є обєктом купівлі-продажу відповідно до вказаного договору, не можуть бути підставою для виникнення грошових зобовязань з причин визнання емітента векселів банкрутом на момент прийому-передачі такого векселя. А тому, придбавши такий вексель, ТОВ «Регіон Вест»здійснив заздалегідь збиткову операцію та його витрати не повязані з придбанням цінних паперів, у звязку з тим, що ТОВ «Регіон Вест», як покупець за договором, не отримує ні грошові, ні інші майнові права відносно емітента векселів, якого визнано банкрутом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дану постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначивши, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яку наведено у рішенні від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не зявилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження). Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ«Комерційний банк «Арма»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006 року по 30.06.2008 рік, за результатами якої складений акт від 12.12.2008 року № 563/1-22-01-26379729.

Перевіркою встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Регіон Вест»був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Т 105-03/06 від 28.11.2006 року (далі договір №Т 105-03/06 від 28.11.2006 року), предметом якого є цінні папери векселі у кількості двох штук, загальною номінальною вартістю 2000000,00 грн. Емітентом зазначених векселів є Приватне підприємство «Валмид», яке було визнано банкрутом відповідно до рішення Господарського суду від 08.11.2006 року № 43/704.

Відповідно ТОВ«Комерційний банк «Арма»не були додержані вимоги частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а укладений договір є нікчемним в силу закону. Крім того, у відповідача були відсутні законні підстави для оподаткування операції продажу векселів за договором №Т 105-03/06 від 28.11.2006 року на підставі п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28грудня 1994 року № 334/94-ВР та порушено п. 1.32 ст. 1 зазначеного Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472201/0 від 19.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 2651403,00 грн. Дане податкове повідомлення рішення було отримано головним бухгалтером відповідача, про що свідчить власноручний підпис.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача не має підстав вважати договір № Т 105-03/06 від 28.11.2006 року нікчемним, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, виходячи з наведеного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, яка визначає, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має встановлюватися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вексель, емітований ПП «Валмід», не може бути підставою для виникнення грошових зобов'язань емітента, якщо на момент обігу такого векселя емітент визнаний банкрутом.

Беручи до уваги вищезазначений факт, купівля цих цінних паперів для Відповідача - операція заздалегідь збиткова, його витрати не пов'язані з придбанням цінних паперів, оскільки придбавши такі векселі, TOB «Регіон Вест»не отримує ні грошові, ні інші майнові права відносно емітента векселів, який збанкрутував.

Оскільки при укладенні TOB КБ «Арма»договору купівлі-продажу від 28.11.2006 року № ТІ05-03/06 не додержані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, то такий правочин є нікчемним в силу закону.

Операції з цінними паперами належать до операцій особливого виду та оподатковуються у спеціальному порядку, встановленому п.7.6 ст.7 Закону України від 28.12.1994p № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) . При цьому норми вказаного пункту поширюються тільки на платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами.

Зокрема п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР визначено, що платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні паперами, корпоративними правами. Відповідно до пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР під терміном «доход»- слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким, продажем, обміном або відчуженням.

Згідно рішення Господарського суду від 08.11.2006р. № 43/704 ПП «Валмід»(код 33294775) визнано банкрутом.

Таким чином, при виконанні договору купівлі-продажу цінних паперів TOB КБ «Арма»незаконно в 4 кварталі 2006 року відображало в окремому обліку доходи від продажу векселів ПП «Валмід». оскільки векселі, емітенти яких визнані на момент обігу таких векселів банкрутами, не є цінними паперами в розумінні Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», тому що не можуть породжувати будь-яких грошових зобов'язань для їх емітента.

Реалізація векселів ПП «Валмід»не є операцією з цінними паперами, тому дохід, одержаний Відповідачем в розмірі 1 733 780 грн. відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»повинен включатись до складу валового доходу відповідного звітного періоду як доходи з інших джерел.

Судова колегія вважає, що укладений договір між відповідачами призвів до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України.

При укладанні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом таким чином визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 червня 2007 року положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. №509-ХІІ, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.91р., Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладені зазначеного договору відповідачі не могли не усвідомлювати її протиправність і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки в великих розмірах для державного бюджету.

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз наведених приписів чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»в доход держави кошти в суму 1733780 грн., отриманих за нікчемним правочином від 28.11.2006 року № Т105-03/06, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Вест» в доход держави вартість векселів, отриманих за нікчемним правочином від 28.11.2006 року № Т105-03/06 в сумі 1733780 грн..

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, представником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, як субєктом владних повноважень було аргументовано доведено, що договір купівлі-продажу векселів ПП «Валмід»від 28.11.2006 року № Т105-03/06, укладений між ТОВ КБ «Арма» та ТОВ «Регіон Вест» з метою, суперечною економічним інтересам держави, та порушенням вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, а тому не може створювати юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його нікчемністю.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва порушив норми матеріального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія судів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма», Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Вест» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»в доход держави кошти в суму 1733780 грн., отриманих за нікчемним правочином від 28.11.2006 року № Т105-03/06.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Вест» в доход держави вартість векселів, отриманих за нікчемним правочином від 28.11.2006 року № Т105-03/06 в сумі 1733780 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: