Ухвала суду № 133280424, 24.11.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43853/25

Провадження № 1-кс/761/27917/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного Постановою слідчого про визнання речовими доказами та накладення арешту серія та номер: б/н, виданою 20.07.2010, СВ УСБУ у м. Києві майором юстиції ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 22012110000000031,

В С Т А Н О В И В :

в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного Постановою слідчого про визнання речовими доказами та накладення арешту серія та номер: б/н, виданою 20.07.2010, СВ УСБУ у м. Києві майором юстиції ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 22012110000000031, на земельну ділянку загальною площею 0,0800 га з кадастровим номером 8000000000:72:501:0155, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , у зв`язку із тим, що за весь час здійснення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження Власнику майна не було вручено повідомлення про підозру, Земельна ділянка набута останнім у власність правомірно (на законних підставах) та не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, а відтак відсутні об`єктивні підстави для продовження її арешту.

У судове засідання слідчий та представник власника майна не прибули, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Слідчий суддя, вивчивши матеріли клопотання про скасування арешту майна, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню із мотивів у ньому наведеним, а також виходячи із наступного.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника слідчого відділу -начальника 1-го відділення слідчого відділу ГУ СБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 від 20.07.2010 року у кримінальній справі №1601, на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Повітрофлотська, 100 (мікрорайон Жуляни) у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер: 8000000000:72:501:0155), визнано речовим доказом та накладено арешт.

27 листопада 2012 року на підставі кримінальної справи № 1601, за №22012110000000031 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч. 4 ст.190, ч.1 ст.190, ч.1 ст.362, ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190, ч.5 ст.27, ч.2 ст.233, ч.2 ст.364, ч.1 ст.205, ч.3 ст.289, ч.1 ст.367, ч.5 ст.27, ч.3 ст.362, ч.5 ст.191, ч.2 ст.367 КК України.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі №296/8586/16-ц, якщо у кримінальному провадженні у справі, у якій триває застосування обтяження у вигляді арешту, накладеного згідно із вимогами КПК України від 1960 року, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, то вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом, право власності на Земельну ділянку було набуте ОСОБА_4 на підставі Рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.08.2020 17:07:58 за номером 37857832 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого ОСОБА_7 , Державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922, що стало підставою для набуття Власником майна права власності на Земельну ділянку, та Державний акт на право власності на земельну ділянку (бланк серія ЯЖ № 912544), є чинними станом на теперішній час і не скасовані у встановленому законом порядку.

Органом досудового розслідування не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення його збереження.

Разом з цим, як вбачається матеріалів наявних у розпорядженні суду, такий захід забезпечення як арешт нерухомого майна, триває 15 років, ОСОБА_4 не має статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

При цьому, що рішення № 922/922 Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_4 прийняте 18.12.2008, вона особисто зверталась із заявою до Київської міської ради, в той час як з постанови про накладення арешту на майно вбачається, що розслідуються обставин, які відбулись у 2009 році, що свідчить про те, що дані про вказану земельну ділянку не стосуються обставин з якими слідчий пов`язує арешт майна.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:72:501:0155, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , відпала потреба.

Слід також зазначити, що відповідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі наведеного, необхідно задовольнити клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 .

Керуючись 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Частково скасувати арешт, накладений Постановою слідчого про визнання речовими доказами та накладення арешту серія та номер: б/н, виданою 20.07.2010, СВ УСБУ у м. Києві майором юстиції ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 22012110000000031, на земельну ділянку загальною площею 0,0800 га з кадастровим номером 8000000000:72:501:0155, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ..

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя