Ухвала суду № 13327819, 02.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 16/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лузар»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лузар»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2008 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лузар»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 04.07.08 р. № 0000512307/0 (а.с. 4-9).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2009 року у позові відмовлено(а.с. 209-212).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, позивач по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лузар»подало заяву про апеляційне оскарження (а.с. 213) та апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2009 р. по справі № 16/12 та прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 04.07.2008 р. № 0000512307/0, мотивуючи тим, що рішення є незаконним та невірним по суті і, на думку апелянта, підлягає скасуванню (а.с. 219-223).

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, зі змінами та доповненнями, та відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок субєктів господарювання було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Торговий дім «Лузар» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р.

За результатами перевірки складено Акт № 226/1-23-07-32848252 від 17.06.2008 р. (а.с. 11-36).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1169 487,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2007 рік на суму 18 225,0 грн. (а.с. 11-36).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2008 р. № 0000512307/0, в якому визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2 338974,00 грн., з яких 1 169487,00 грн. основного платежу та 1 169487,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 10).

ТОВ «Торговий дім «Лузар»не погодилося з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його в адміністративному порядку до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (а.с. 40-48) та ДПА у м. Києві (а.с. 55-58).

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги, частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512307/0 від 04 липня 2008 року в частині донарахованих перевіркою податкових зобовязань по податку на прибуток на загальну суму 177 301,5 грн., в тому числі основного платежу 73106,00 грн., штрафних фінансових санкцій 104195,50 грн. (а.с. 49-54).

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у голосіївському районі м. Києва № 0000512307/0 від 04 липня 2008 року з урахуванням висновків рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги - залишено без змін (а.с. 59-63).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Торговий дім «Лузар»звернулося до суду з адмінпозовом та просить його задовольнити.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні дійшов висновку про відмову в позові.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на таке.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України).

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при постановленні рішення посилається лише на акт перевірки, оскільки Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «Лузар»здійснювало діяльність з реалізації товарів через комісіонера ПМП «Фелон»м. Луганськ на підставі укладених договорів комісії від 15.10.2004 р. № ДГ-11/04 та від 03.01.2007 р. № 1/03.

При співставленні оборотно-сальдової відомості по рахунку 36 «Покупці та замовники», 68 «Розрахунки з дебіторами та кредиторами», 28 «Товари»та первинних документів (договори, рахунки-фактури, накладні, звіти комісіонера) було встановлено, що позивачем списання товару зі складу підприємства, відвантаженого в адресу ПМП «Фелон»згідно договорів комісії, здійснювалось на підставі видаткових накладних.

Перевіркою встановлено, що товар, який був переданий на комісію, підприємство списало зі складу у момент передачі товару по договору комісії за накладними на відвантаження товару в розмірі 4608 680,0 грн.

Основні принципи ведення податкового обліку при здійсненні договорів комісії на продаж залишаються такими ж, як і при здійсненні договорів купівлі, а саме: - право власності на товари, передані в рамках договорів комісії, належать комітенту; - у відповідності з нормами п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», передача товару від комітента комісіонерові не може бути класифікована в податковому обліку як продаж (поставка) товару.

У бухгалтерському обліку операція з передачі товарів від комітента комісіонерові відображається у спосіб, відповідно до якого товари, передані комісіонерові продовжують обраховувати на балансі у комітента на субрахунку 283 «Товари на комісії»(у результаті відсутності переходу права власності).

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 3 вищевказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 3 ст. 9 цього ж Закону зазначається, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як вбачається з Акту перевірки відокремлений бухгалтерський облік по договору комісії на підприємстві не ведеться.

Відповідно до пункту 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включаються.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Відтак, податковим органом правомірно зроблено висновок, що позивачем при формуванні валового доходу не враховано приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, що призвело до заниження валового доходу на суму 4608 680,0 грн.

Погоджується колегія суддів з висновками суду першої інстанції, який вважає, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством двічі включено до складу валових витрат в II кварталі 2007 року витрати на оплату товарів (передплату) в розмірі 85 000,00 грн. (крім того ПДВ 17 500,00 грн.), за товари отримані по прибутковим накладним та оприбутковані на склад підприємства в II кварталі 2007 року. Зазначену передплату включено до складу валових витрат на підставі виписки банку від 26.06.2007 р., сплачену ПП «Будівельно-Консалтинговій Компанії»у розмірі 87 500,0 грн.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що перевіркою правомірно виключено зі складу валових витрат суму 87 500,00 грн.

Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції про те, що, правомірно прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва рішення за результатами розгляду первинної скарги, згідно з яким частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 04.07.2008 р. № 0000512307/0 в частині донарахованих перевіркою податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 177 301,50 грн. в т.ч. 73 106,00 грн. - основного платежу, 104 195,50 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лузар»залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян