Ухвала суду № 13327800, 02.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2899/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

за участю:

представника відповідача Хрімлі О.Г.,

Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

Кожокарі М.Ю.,

Кириленка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2008 року № 0002121704/0/34658, від 19.11.2008 року № 0002121704/1/43487, від 26.01.2009 року № 0002121704/2/2885, від 24.03.2009 року № 0002121704/3/9785.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва правомірно.

Колегія суддів з таким висновком погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.03.2007 р. по 31.03.2008 р. За результатами перевірки складено акт № 144/17/4/НОМЕР_1 від 29.08.2008 р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002121704/0/34658 від 12.09.2008 р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 93 562,16 грн. (в тому числі 62 374,77 грн. основний платіж, 31187,39 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами узгодження суми донарахованого податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій в апеляційному порядку відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002121704/1/43487 від 19.11.2008 р., № 0002121704/2/2885 від 26.01.2009 р., № 0002121704/3/9785 від 24.03.2009 р.

Під час перевірки, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Техно-Центр 2002»та ТОВ «ВКФ «Будспеценерго», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період на суму ПДВ 62374,77 грн., в тому числі за звітні періоди: червень 2007р. - 2987,33 грн., липень 2007р. - 2140,80 грн., серпень 2007р. - 4483,35 грн., вересень 2007р. - 4680 грн., жовтень 2007р. - 3250 грн., листопад 2007р. - 6533,32 грн., грудень 2007р. - 2416,66 грн., січень 2008р. - 2750 грн., лютий 2008р. - 21966,65 грн., березень 2008р. - 11166,66 грн.

Висновок про заниження податку у вказаних сумах відповідачем зроблено на підставі того, що податковий кредит підприємством у вказаних періодах сформовано на підставі отриманих податкових накладних від постачальників ПП «Техно-Центр 2002»та ТОВ «ВКФ «Будспеценерго», які складені з порушенням встановленого Порядку заповнення податкової накладної, а саме податкові накладні виписані неплатниками податку на додану вартість.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

В силу положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, а згідно пункту 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, а пунктом 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 та зареєстрованого в Мін'юсті 03.04.2000р. за № 208/4429 передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 7275/29-203 від 27.08.2007 р. анульовано реєстрацію платника на додану вартість ТОВ «ВКФ «Будспеценерго»(код ЄДРПОУ 33593190).

Акт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість виданого ПП «Техно-Центр 2002»№ 19-321/576 від 04.07.2005 р. складено ДПІ у Дніпровському районі міста Києва на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22.03.2005 р., яким визнані недійсними установчі документи ПП «Техно-Центр 2002».

Податкові накладі виписані позивачу вже після прийняття вказаного рішення суду та анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ.

В разі складення акту анулювання свідоцтва датою анулювання є саме дата прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів ПП «Техно-Центр 2002».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ жодним чином не впливає на угоди, що укладались таким підприємством, зобов'язання що з них виникали, до винесення судового рішення, однак в даному випадку спір виник по накладним, які виписані після прийняття судового рішення, після анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ПП «Техно-Центр 2002». Наведене свідчить про те, що податкові накладні отримані позивачем від вказаного підприємства виписувались неплатником податку на додану вартість.

Податкові накладні, виписані ТОВ «ВКФ «Будспеценерго»позивачу з 04.09.2007 року, та податкові накладні отримані позивачем від ПП «Техно-Центр 2002»з 26.06.2007 року, не є належним підтвердженням права на податковий кредит, оскільки виписані після дати анулювання свідоцтв про реєстрацію платником ПДВ.

Отже, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли податкова накладна складається особами, не зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», це позбавляє покупця права на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі такої податкової накладної.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що позивачем податковий кредит був сформований неправомірно.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 07 грудня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіА.Ю. Коротких

Є.В. Чаку