Постанова № 13327615, 27.12.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-5629/10/2370 27 грудня 2010 року м. Черкаси

15 год. 25 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гараня С.М., суддів Руденко А.В., Тимошенко В.П.,

при секретарі Лисенко С.С.,

за участю представника відповідача Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області Сала В.Д.. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Сільгаз»до Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сільгаз»звернулося до суду з адміністративним позовом до Канівської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2010 р. № 0016901701/0/5087/17-042, від 15.07.2010 р. № 0016901701/1-6549, від 25.10.2010 р. № 0016901701/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Сільгаз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та встановлено, що в порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»при виплаті пяти субєктам підприємницької діяльності за продані підакцизні товари та канцтовари згідно накладних, товарних чеків та виписок банку, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб з чим позивач не згідний, оскільки субєкти малого підприємництва являлися платниками єдиного податку, та, відповідно, не є платниками податку на доходи фізичних осіб, а тому податковий агент в особі приватного підприємства «Сільгаз»не повинен утримувати з них вказаний податок.

Позивач звернувся до суду із заяво про розгляд справи без участі представника приватного підприємства «Сільгаз». Із наданої заяви вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та просив суд залишити його без задоволення. В обґрунтування свого заперечення зазначив, що відповідачем проведена перевірка, якою встановлено, що позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб по субєктам підприємницької діяльності, по яких відсутні підтверджуючі документи їх статусу, а тому дії податкового органу вважає правомірними.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Сільгаз»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області 29.06.2005 р., ідентифікаційний код 33531710, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Чигиринському районі Черкаської області як платник податків і зборів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 р. (далі Закон № 1251-XII).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

В період з 29.04.2010 р. по 17.05.2010 р. Канівською обєднаною державною податковою інспекцією Черксаської області проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2010 р. Перевіркою встановлено, що при виплаті доходів 5 субєктам підприємницької діяльності фізичним особам-піриємцям ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за продані підакцизні товари та канцтовари згідно накладних, товарних чеків та виписок банку за 2007-2009 р., та по 2 субєктам підприємницької діяльності фізичним особам-піриємцям ОСОБА_8 згідно договору від 20.10.2007 р. за послугу земляних робіт екскаватором, при вказаному виду діяльності в свідоцтві платника єдиного податку «оптова та роздрібна торгівля», ОСОБА_9 за оренду зварювального апарату, при вказаному виду діяльності в свідоцтві платника єдиного податку «вантажні перевезення»не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету за 2007-2009 роки податок з доходів фізичних осіб в сумі 15564 грн. 87 коп. Також перевіркою встановлено, що приватне підприємство «Сільгаз»платіжним дорученням від 23 січня 2008 р. № 15 перерахувало кошти у сумі 8100 грн. санаторію «Сонячне Закарпаття»за санаторну путівку працівнику ОСОБА_10 При цьому податок з ходів фізичних осіб позивачем не нараховувся та до бюджету не перераховувся. Перевіркою донараховано 1215 грн. податку з фізичних осіб. Результати перевірки оформлені актом від 20.05.2010 р. №63/23/33531710.

Згідно із положенням Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку затвердженого наказом наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599 підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви за місцем державної реєстрації із зазначенням виду (видів) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду діяльності залежить розмір єдиного податку.

За приписами пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Пунктом 5 вищевказаного Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року № 13-92 (надалі за текстом «Декрет») та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом Закон № 889-IV).

Підпунктами 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону №889-IV визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.

Пунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.3.24 пункту статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1. статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За змістом пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.12.1 пункту 9.12. статті 9 та статті 17 Закону № 889-IV особа, яка є джерелом виплати доходу на користь субєкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати обєкт оподаткування оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу, оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу. Таким чином, у разі виникнення у підприємства господарських відносин фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування доходів

фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності підприємство при укладені з ним господарських договорів та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам - субєктам підприємницької діяльності має вимагати у останніх копії свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та предявляти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірки.

Частинами першою та другою статті 9 Декрету визначено, що нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету.

Згідно частини першої статті 10 Декрету підприємства, установи i організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Частиною другою статті 19 Декрету встановлено обовязок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності: своєчасно i в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати; своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою центральним податковим органом формою про нараховані та виплачені громадянам суми доходів та суми утриманих з них податків, що підлягають обліку і оподаткуванню.

У разі невиконання обовязку з нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян, статтею 20 Декрету надано право податковим органам стягувати суми прибуткового податку з доходів громадян.

З урахуванням викладених вище норм Декрету та Закону № 889-IV позивач несе відповідальність за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Законом, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 17.1.9 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

З огляду на викладені вище положення Законів та на підставі акту перевірки від 20.05.2010 р. №63/23/33531710 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 р. № 0016901701/0/5087/17-042, яким визначено зобовязання відповідача щодо сплати податкового зобовязання в сумі 50339 грн. 61 коп. грн.

За приписами підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Позивач зазначеною можливістю адміністративного скористався. ПП «Сільгаз»було подано до Канівської ОДПІ Черкаської області скаргу від 12.06.2010 р. № 17 на податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 р. № 0016901701/0/5087/17-042. За результатами розгляду скарги, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010 р. № 0016901701/1-6549, яким вищезазначене податкове повідомлення-рішення скасовано частково, а саме в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 45891 грн. (в т.ч. 15297 грн. податку на доходи фізичних осіб та штрафна санкція в сумі 30594 грн.), а в іншій частині по податку на доходи фізичних осіб на суму 4 448 грн. 61 коп. (в т.ч. 1482 грн. 87 коп. основного платежу та 2965 грн. 74 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій) залишено без змін. Не погоджуючись із законністю прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.07.2010 р. № 0016901701/1-6549 позивачем подано повторну скаргу до державної податкової адміністрації України. За результати розгляду цієї скарги ДПА України скаргу позивача задоволено частково та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010 р. № 0016901701/3 із визначенням податкового зобовязання за основним платежем в сумі 1388 грн. 52 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2777 грн. 04 коп.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене суд приймає заперечення відповідача і не знаходить підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий С.М. Гарань

Судді:А.В. Руденко

В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2010 року.