Постанова № 13327326, 09.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2010 р. м. Львів№ 2а-581/10/1370

11 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представників позивача Боровця Р.В., Гудзь Г.М., представника відповідача Павлій І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

відкритого акціонерного оовариства "Іскра"

до державної податкової інспекції у м.Львові , за участю прокуратури м. Львова

пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , Зміст позовних вимог та позиції сторін: ВАТ «Іскра»(далі позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Львові (далі відповідач). Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Львові №0000852301/0/13753, №0000862301/0/13754 від 14.08.2009р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту позапланової перевірки, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на субєктивних припущеннях осіб, що проводили перевірку. Наполягає, що ВАТ «Іскра»у березні-травні 2009 року на законних підставах сформувало податковий кредит відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6, пп.7.2.7 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами (податковими накладними, ВМД, касовими чеками, транспортними квитками тощо). Вказані первинні документи разом з деклараціями з податку на додану вартість, Реєстрами отриманих та виданих податкових накладних були надані до перевірки і жодних зауважень щодо їх достовірності не було, що підтверджується змістом акту перевірки. Позивач також звертає увагу суду, що акт про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Іскра»№ 265/23-4/00214244 від 30.07.2009р. не відповідає вимогам до змісту таких актів. Зокрема, в акті не розкрито суті порушень Закону України «Про податок на додану вартість», які інкримінуються позивачу. Ревізори, які проводили позапланову виїзну перевірку з 06 по 24 липня 2009 року, не виявили порушень податкового законодавства. Маючи на меті у будь-який спосіб зняти заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, ревізори в останній день перевірки подали незаконні та безпідставні запити (листи-вимоги) про надання документів, не передбачених законодавством, зокрема № 12322/23-4/1083 від 23.07.09р., № 12381/23-4/1088 від 24.07.2009р., а також дві вимоги від 24.07.2009р. Звертає увагу суду на те, що висновки акту перевірки від 30.07.2009 року через два тижні після його підписання змінено шляхом надіслання листа від 13.08.2009 року за підписом посадової особи відповідача, яка не проводила перевірки. Відповідачем фактично «обнулено»сформований позивачем у березні-травні 2009 року податковий кредит з надуманих мотивів. Представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених вище мотивів та додав, що правомірність формування ВАТ «Іскра»валових витрат та, як наслідок, податкового кредиту у березні травні 2009 року фактично підтверджено ДПІ у м. Львові за наслідками планової перевірки ВАТ «Іскра»за 2009 рік.

ДПІ у місті Львові позов заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях щодо позовних вимог від 02.03.2010 року та у поясненні щодо позову від 31.03.2010 року, вважає спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та законними. Заперечення органу ДПС зводяться до того, що ВАТ «Іскра»не надала на вимогу ревізорів документів (в т.ч. калькуляції собівартості продукції в розрізі найменувань та в розрізі статей витрат; матеріальних витрат в цілому по підприємству за березень-травень 2009 року, із розшифровкою витрачених матеріалів на виробництво одиниці продукції; залишків виготовленої продукції на складах підприємства в розрізі найменувань початок кожного місяця, охопленого перевіркою; інших документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат протягом березня-травня 2009 року). Тому відповідач вважає, що всі понесені ВАТ «Іскра»в цей період витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не можуть бути віднесені до валових витрат в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Як наслідок, вважає, що ВАТ «Іскра»безпідставно включила до складу податкового кредиту березня травня 2009 року суми податку на додану вартість, сплачені контрагентам в ціні придбаних товарів (робіт, послуг). Щодо зміни висновків акту перевірки шляхом надіслання листа відповідач пояснює таке. Контроль за проведенням позапланової перевірки ВАТ «Іскра»(згідно наказу) покладено на заступника начальника ДПІ Лазорка І.Р. Лист від 13.08.2009р №13723/23-4/1147 про викладення висновків акту перевірки від 30.07.2009 року в новій редакції скеровано саме за його підписом. «Нові»висновки згідно листа від 13.08.2009 р. абсолютно не спростовують висновків акта перевірки від 30.07.2009р., суми визначені на підставі тих же норм Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 60 КАС України в інтересах держави в особі ДПІ у місті Львові у розгляд даної адміністративної справи вступила прокуратура м. Львова. Представник прокуратури в судовому засіданні повідомив суд, що повністю підтримує позицію відповідача, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

При вирішенні даного спору по суті суд керується наступними положеннями Конституції, Законів України та підзаконних нормативно-правових актів:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до визначень, закріплених в ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 168), податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Витрати платника податку на придбання товарів (робіт, послуг), які придбаваються ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відносяться до валових витрат (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, податковий кредит формується із сум податку, сплачених в ціні товарів (робіт, послуг), вартість яких може бути віднесено до складу валових витрат в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до положень п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 наступним чином. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні цієї суми така підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні цієї суми така враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 N 327 та зареєстрованого в Мінюсті України 25 серпня 2005 р. за №925/11205 (далі - Порядок), акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо (п. 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 2.3.4 Порядку).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін та прокурора, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та висновок експерта, оцінив їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Іскра»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень, травень 2009р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні, квітні 2009р., за наслідками якої складено Акт перевірки № 265/23-4/00214244 від 30.07.2009р. (том № 1, а.с. 13-21; далі Акт перевірки).

За наслідками перевірки ревізори ДПІ у м. Львові дійшли висновку, що ВАТ «Іскра»в порушення пп. 7.2.3. п.7.2., пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за березень 2008 року на суму 981088 грн., квітень 2008 року на 1470254 грн., в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по деклараціях за квітень 2009 року на суму 981088 грн. та за травень 2009 року на суму 1467265 грн. (том №1, а.с. 21).

Такі висновки ДПІ у м. Львові ґрунтуються на тому, що ВАТ «Іскра»не надало відповіді на запити ДПІ у м. Львові від 23 та 24 липня 2009 року, а отже не підтвердило повязаності понесених протягом березня-травня 2009 року витрат з господарською діяльністю підприємства, та, як наслідок, правомірності формування податкового кредиту за цей же період.

14.08.2009р. ВАТ «Іскра»отримало лист №13723/23-4/1147 від 13.08.2009 р. за підписом заступника начальника інспекції І.Лазорка, згідно якого змінено п. 4.1. розділу 4 «Висновок»Акту перевірки шляхом його викладення в новій редакції:

«На порушення пп. 7.2.3. п.7.2., пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за березень 2009 року на суму 981088 грн., за квітень 2009 року на 1470254 грн., за травень 2009 року на суму 14072 грн., в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по деклараціях за квітень 2009 року на суму 981088 грн. та за травень 2009 року на суму 1467265 грн., та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за відповідні податкові періоди, а саме:

-за березень 2009 року на суму 2356223 грн.;

-за квітень 2009 року на суму 1550559 грн.;

-за травень 2009 року на суму 1441704 грн.» (том №1; а.с. 73).

На підставі висновків Акту перевірки № 265/23-4/00214244 від 30.07.2009р. в редакції листа №13723/23-4/1147 від 13.08.2009 р. ДПІ у м. Львові 14.08.2009 року прийняла два податкових повідомлення-рішення, а саме:

-№0000852301/0/13753, згідно якого ВАТ «Іскра»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок в установі банку) з податку на додану вартість: за квітень 2009 року на 981088 грн., за травень 2009 року на 1467265 грн.;

-№0000862301/0/13754, згідно якого ВАТ «Іскра»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 7579332,30 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 5348486 грн., за штрафними санкціями 2230846,30 грн.

ВАТ «Іскра»вважає такі рішення протиправними та просить суд їх скасувати, оскільки вони ґрунтуються на субєктивних та документально не підтверджених висновках про порушення платником податків законодавства.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, позапланова перевірка ВАТ «Іскра»проводилася ДПІ у м. Львові з 06.07.2009 року по 24.07.2009 року. Основним видом діяльності ВАТ «Іскра»за період, що перевіряється, є електролампова промисловість та надання послуг по міжнародному перевезенню. Протягом останніх 12-ти місяців субєкт господарювання мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 234661821 грн., що більше, ніж заявлена до відшкодування сума. За результатами перевірки не встановлено взаємовідносин ВАТ «Іскра»з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними.

ВАТ «Іскра»надало ревізорам до перевірки декларації з податку на додану вартість, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, а також всі первинні документи (податкові накладні, ВМД, касові чеки, транспортні квитки тощо), що підтверджують формування показників як податкового кредиту, так і податкових зобовязань за період, охоплений перевіркою.

Зауважень щодо достовірності, змісту та форми згаданих первинних документів, а також реальності господарських операцій ВАТ «Іскра»у ревізорів не було. ДПІ у м. Львові не виявлено також арифметичних чи будь-яких інших помилок при формуванні ВАТ «Іскра» показників податкової звітності з ПДВ за період, що перевірявся. Перевіркою також підтверджено правомірність формування ВАТ «Іскра»податкових зобовязань за період, що перевірявся. Наведені факти підтверджуються змістом Акту перевірки та визнаються відповідачем.

Спір між сторонами виник щодо правомірності формування ВАТ «Іскра»податкового кредиту у березні травні 2009 року. ДПІ у м. Львові стверджує, що ВАТ «Іскра»не підтвердило повязаності всіх понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, та, як наслідок, правомірності формування податкового кредиту за період березня травня 2009 року. Такі висновки ДПІ у м. Львові ґрунтуються на тому, що ВАТ «Іскра»не надала перевіряючим пояснень та документів на їх вимогу.

Так, в передостанній та останній день перевірки (23 та 24 липня 2009 року відповідно) ВАТ «Іскра»надійшли запити «Про надання документів»за підписом заступника керівника ДПІ у м. Львові І.Лазорка, зокрема лист від 23.07.09р. № 12322/23-4/1083 та лист від 24.07.2009р. № 12381/23-4/1088, та дві вимоги № б/н від 24.07.2009р. за підписом ревізора Я.Новікова (том №1, а.с.68-71). Як вбачається зі змісту запитів, орган ДПС вимагає калькуляцію собівартості виготовлення продукції з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства. В Акті перевірки (том №1, а.с.19) зазначено, що ВАТ «Іскра»не надало відповіді на вищевказані запити.

Як вбачається з долучених до справи доказів та пояснень сторін, ВАТ «Іскра»на отриманий 23.07.2009 року запит № 12322/23-4/1083 від 23.07.2009р. про надання інформації та документів «щодо калькуляції собівартості на виготовлення продукції»надало ДПІ у м. Львові відповідь №23/65 від 23.07.2009р. «Калькуляція середньої собівартості лампи загального призначення»(том №1, а.с.72). З огляду на це, не відповідає дійсності твердження про ненадання відповіді на запит від 23.07.2009 р.

24.07.2009 року ДПІ у м. Львові звернулася до платника з новим, більш детальним запитом № 12381/23-4/1088 від 24.07.2009р. Зокрема, від ВАТ «Іскра» вимагалося до 15-00 24.07.2009 р. надати: інформацію та відповідні документи щодо калькуляції собівартості на виготовлення продукції в розрізі найменувань та в розрізі статей витрат; матеріальні витрати в цілому по підприємству за квітень-травень 2009р., в т.ч. із розшифровкою витрат на одиницю продукції; залишки виготовленої продукції на складах підприємства в розрізі найменувань станом на 01.03.09, 01.04.09, 01.05.09, 01.06.09р.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи ДПС мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює певні обмеження щодо форми та змісту документів, які орган ДПС може вимагати від платника податків. Зокрема, податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. У зв'язку з цим платник податку не несе податкової відповідальності за затримку, неподання або неповне подання бухгалтерської звітності (п. 16.4 ст. 16 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Оцінюючи зміст запитів ДПІ у м. Львові № 12322/23-4/1083 від 23.07.2009р. та №12381/23-4/1088 від 24.07.2009р. суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Львові вийшла за межі наданих Законом повноважень, вимагаючи перелічені в них документи (калькуляції тощо). Оскільки документи, які вимагалися згідно вказаних запитів, не є обовязковими для ведення згідно вимог бухгалтерського і податкового обліку, то вимоги про надання таких документів не ґрунтуються на законі та є протиправними.

Щодо вимог ревізора від 24.07.2009 р. про надання декларації та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних за лютий місяць 2009 року, журналу реєстрації показників газового лічильника слід зауважити наступне. Згадана податкова декларація з ПДВ з додатками подавалася ВАТ «Іскра»та отримана ДПІ у м. Львові у встановленому Законом № 168 порядку, тому в органу ДПС відсутні правові підстави вимагати її повторно. Щодо надання журналу реєстрації показників лічильника про використання природного газу ВАТ «Іскра», то така не має відношення до предмету перевірки.

Суд також враховує той факт, що запит та дві вимоги від 24.07.2009 року були подані органом ДПС платнику податків в останній день перевірки, що тривала 15 робочих днів, орієнтовно о 12-00 год. Для виконання цих вимог було встановлено термін до 14-00 та 15-00 цього ж дня. Представник відповідача не пояснив суду, чому такі вимоги не виставлялися швидше. За таких обставин, враховуючи обсяг витребуваних документів, виконати вимоги органу ДПС протягом кількох годин було обєктивно неможливо.

На підтвердження факту невиконання посадовими особами ВАТ «Іскра»під час перевірки законних вимог органу ДПС та порушення ними податкового законодавства ДПІ у м. Львові надала суду копії постанов Сихівського районного суду м. Львова по справі № 3-3197/2009р. від 22.10.2009р. та № 3-3220/2009р. від 22.10.2009р. (том №1, а.с. 122, 124) про притягнення генерального директора ВАТ «Іскра»ОСОБА_1 та фінансового директора головного бухгалтера ВАТ «Іскра»ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 163-1 «Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків»та ч. 1 ст. 163-3 «Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби»Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідач посилається на норму ч. 4 ст. 72 КАС України та наполягає, що факт невиконання посадовими особами ВАТ «Іскра»законних вимог ДПІ у м. Львові про надання документів під час позапланової перевірки встановлено вищезгаданими постановами та не потребують доведення.

ВАТ «Іскра»надало суду копії постанов апеляційного суду Львівської області від 25.05.2010 р., якими скасовано вищезгадані постанови Сихівського районного суду м. Львова по справі № 3-3197/2009 від 22.10.2009р. та по справі № 3-3320/2009 від 22.10.2009р та закрито провадження у справах з мотивів відсутності в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-3 КУпАП.

Отже, постановами апеляційного суду Львівської області встановлено, що в діях керівника та головного бухгалтера ВАТ «Іскра»відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме ненадання документів щодо діяльності підприємства на вимогу працівників ДПІ, оскільки всі первинні документи були подані ревізорам в повному обсязі. Наведені обставини справи додатково підтверджують висновок суду про те, що всі необхідні для проведення перевірки первинні документи були надані ВАТ «Іскра»ревізорам ДПІ у м. Львові, а вимоги про надання додаткових документів є незаконними.

Враховуючи викладене, висновки Акту перевірки про неправомірність формування ВАТ «Іскра»податкового кредиту за період березня травня 2009 року з мотивів неповязаності понесених підприємством витрат з його господарською діяльністю ґрунтуються на субєктивних припущеннях перевіряючих та нічим не підтверджені. Суд констатує, що в Акті перевірки відсутні посилання на первинні чи облікові документи, які могли б свідчити про наявність порушень ВАТ «Іскра»податкового, валютного та іншого законодавства, хоча такі документи були надані до перевірки в повному обсязі.

Суд також встановив, що ДПІ у м. Львові через два тижні після підписання Акту перевірки від 30.07.2009 р. змінює розділ «Висновки»шляхом надіслання листа від 13.08.2009р №13723/23-4/1147, що прямо суперечить вимогам «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Слід зауважити, що саме «нові»висновки перевірки згідно листа від 13.08.2009 року були підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з ПДВ згідно податкового повідомлення - рішення №0000862301/0/13754 від 14.08.2009 р.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 7, ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне зясування всіх обставин у справі; суд вживає передбачених законом заходів, необхідних для зясування всіх обставин у справі, у т.ч. щодо виявлення та витребування доказів.

На виконання перелічених вимог процесуального закону щодо офіційного зясування всіх обставин справи, суд витребував у позивача та долучив до справи копії первинних документів, на підставі яких ВАТ «Іскра»сформовано податковий кредит з ПДВ за березень-травень 2009 року, а також копії платіжних та інших документів, на підставі яких ВАТ «Іскра»заявлено до відшкодування до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по деклараціях за квітень 2009 року суму 981088 грн. та за травень 2009 року суму 1467265 грн.

Враховуючи великий обсяг первинних документів (понад 21 том) та складність спору, суд дійшов висновку про доцільність призначення судово-економічної експертизи та ухвалив доручити її Львівському НДІ судових експертиз (том № 21, а.с.129-130). При вирішенні кінцевого формулювання запитань, які ставляться судовому експерту, суд врахував пропозиції як позивача, так і відповідача, а також рекомендації п. 128 Наказу Мінюсту від 08.10.1998 №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».

До матеріалів справи долучено Висновок № 2677 судово-економічної експертиз від 30.09.2010 року (том №21, а.с.143-146), що містить наступні висновки по суті поставлених запитань:

1) Документально підтверджується сума задекларованого ВАТ «Іскра»податкового кредиту по наступних звітних періодах: у березні 2009р. в сумі 3380892 грн., у квітні 2009 р. в сумі 3020823 грн., у травні 2009р. в сумі 1455777 грн.;

2) Висновки Акту про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Іскра»№265/23-4/00214244 від 30.07.2009р. та листа № 13723/23-4/1147 від 13.08.2009р. про заниження ВАТ «Іскра»суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет по наступних звітних періодах: за березень 2009 року на суму 2356223 грн., за квітень 2009 року на суму 1550559 грн., за травень на суму 1441704 грн. документально не підтверджуються;

3) Висновки Акту про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Іскра»№265/23-4/00214244 від 30.07.2009р. та листа № 13723/23-4/1147 від 13.08.2009р. про завищення ВАТ «Іскра»заявленої суми бюджетного відшкодування по деклараціях за квітень 2009 року на 981088 грн., за травень 2009 року на 1467265 грн. документально не підтверджуються;

4) ВАТ «Іскра»не було включено до податкового кредиту березня 2009 року повторно податкові накладні, які вже були включені до податкового кредиту лютого 2009 року;

5) Документально підтверджується віднесення ВАТ «Іскра»до податкового кредиту в період березня-травня 2009 року сум податку на додану вартість, сформованих у зв'язку із понесенням витрат по оплаті природного газу, використаного підприємством в господарській діяльності.

В ході судового розгляду справи судом отримано докази того, що ДПІ у м. Львові підтвердила правомірність формування ВАТ «Іскра»валових витрат протягом 2009 року. Так, згідно висновків акту №204/23-2/00214244 від 14.04.2010 року «Про результати планової виїзної ВАТ «Іскра» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 року»(том №1, а.с.175-223) ДПІ у м. Львові не лише повністю підтверджено суму задекларованих ВАТ «Іскра»у 2009 році валових витрат (в т.ч. за період березня-травня 2009 року), а й встановлено їх заниження на загальну суму 47097488,31 грн., в т.ч. за перший квартал 2009 року на суму 8456194,29 грн., за перше півріччя 2009 року на суму 15449147,44 грн. (том №1, а.с.192-193). Отже, висновки ДПІ у м. Львові щодо неправомірності формування ВАТ «Іскра»валових витрат та, як наслідок, податкового кредиту у березні травні 2009 року, на підставі яких відповідачем винесення спірні податкові повідомлення рішення, фактично спростовано самою ДПІ у м. Львові.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи долучені до справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ВАТ «Іскра»довело правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту у березні 2009 року в сумі 3380892 грн., у квітні 2009 року в сумі 3020823 грн. та у травні 2009 року в сумі 1455777 грн. В подальшому позивач на законних підставах заявив до бюджетного відшкодування на банківський рахунок документально підтверджені суми ПДВ, в т.ч. за квітень 2009 року в сумі 981088 грн., за травень 2009 року в сумі 1467265 грн.

Cпірні податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Львові ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення ВАТ «Іскра»податкового законодавства, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст.ст. 87, 94, 98 КАС України, понесені позивачем судові витрати у формі сплаченого державного мита та витрат проведення експертизи відшкодовуються йому за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Львові №0000852301/0/13753 від 14.08.2009 р. та №0000862301/0/13754 від 14.08.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Іскра»понесені ним судові витрати у сумі 9047 (девять тисяч сорок сім) гривень 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2010 року.

Суддя Москаль Р.М.