Постанова № 13327238, 02.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 р. м. Львів№ 2а-9783/10/1370

14 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Тарасяка Р.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

пропро скасування постанови про накладення штрафу , Зміст позовних вимог та позиції сторін:

Управління Пенсійного Фонду України у Шевченківському районі м. Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови державного виконавця № 20501552 від 11.10.2010 року про накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн. Вважає, що підстав для накладення штрафу у відповідача не було, оскільки управління звернулось до державного виконавця з клопотанням про зупинення виконавчого провадження, обґрунтоване зверненням до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою від 12.08.2010 р. про розяснення судового рішення по справі № 2а-1212. Представник позивача у судовому засіданні надав такі ж пояснення, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях №В12-3838/09-21 від 22.11.2010 року. Зазначив, що постанова державного виконавця від 11.10.2010 року винесена відповідно до вимог Закону України «По виконавче провадження». Виявивши, що боржник знову добровільно не виконав рішення суду у встановлений йому строк, державний виконавець правомірно виніс постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 1020,00 грн. Щодо клопотання боржника про зупинення виконавчого провадження зазначив, що законних для його задоволення немає. Відтак, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить відмовити у їх задоволенні. Водночас, відповідач просив суд розглядати справу без участі його представника. На підставі ст.ст. 71, 128 КАС України суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідача.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та оцінив їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України обовязковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до вимог ст.24, ч. 1, 5 ст. 30 цього Закону держаний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання, зокрема, виконавчих листів, виданих судами, є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до вимог статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

На підставі виконавчого листа № 2а-1212 від 12.07.2010 року, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, державний виконавець постановою ВП № 20501552 від 26.07.2010 року відкрив виконавче провадження про зобовязання управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 22.05.2008 року по 23.11.2009 року включно відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Боржнику двічі було надано термін для добровільного виконання рішення суду: спершу до 02.08.2010 року, вдруге - до 13.09.2010 року.

Управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова рішення суду не виконало, натомість звернулось до державного виконавця з клопотанням № 5802/06-14 від 12.08.2010 року про зупинення виконавчого провадження, мотивоване тим, що управління подало до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву про розяснення судового рішення по справі № 2а-1212 за позовом ОСОБА_2 до управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова.

Встановивши, що управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова у встановлений йому термін рішення суду повторно не виконало, державний виконавець 11.10.2010 року виніс постанову про накладення штрафу в сумі 1020,00 грн.

Стосовно аргументів позивача про наявність поважних причин невиконання судового рішення з мотивів звернення до суду із заявою про його розяснення, а до державного виконавця з клопотанням про зупинення виконавчого провадження слід зазначити, що вичерпний перелік обставин, які зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження передбачено у ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Перелік підстав, за наявності яких державний виконавець має право зупинити виконавче провадження наведено у ст. 35 цього ж Закону. Однією з них є звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню. У даному випадку за розясненням рішення суду звернувся боржник у виконавчому провадженні, а не державний виконавець, як передбачено законом. Тому доводи позивача щодо обовязку виконавця зупинити виконавче провадження не ґрунтуються на законі, відтак суд не бере їх до уваги.

Отже, позиція управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова з огляду на аргументи, якими воно доводить її правомірність, зумовила безпідставне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, що в свою чергу позбавляє судове рішення ефективності та зумовлює порушення вимог ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними дії відповідача. За даних обставин немає достатніх підстав вважати, що причини, через які позивач не виконав рішення суду, яке набрало законної сили, є поважними. Навпаки, процесуальна позиція управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова свідчить тільки про його небажання та ухилення від виконання рішення суду у адміністративній справі № 2а-1212, що набрало законної сили.

Отже, постанова від 11.10.2010 р. про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова, видана державним виконавцем в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з позивача у даній справі не підлягають до стягнення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 2010 року.

Суддя Москаль Р.М.