Рішення № 133271665, 13.01.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2026Справа № 910/7909/25За позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича

про стягнення 116463,36 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича (далі - відповідача) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) пеню у сумі 38074 грн та штраф у сумі 78388,80 грн за договором №105 від 13.08.2024, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань поставити товар.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідач у своєму відзиві на позов проти вимог позову заперечив частково, підтверджує, що поставка товару була здійснена з простроченням, але це відбулося внаслідок обставин непереборної сили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником було укладено договір №105 від 13.08.2024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товару, а покупець - прийняти і оплачувати такий товар, згідно з Код ДК ДК 021:2015 - 32333100-7 - відеомагнітофони (нагрудні відео реєстратори (боді камери), на суму 1119840,00 грн без ПДВ. Не є платником ПДВ, відповідно до специфікації - додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до Специфікації підписаної між сторонами до Договору відповідач мав поставити позивачу товару у кількості 160 штук.

За умовами п. 5.2 Договору строк поставки товару: до 16.08.2024.

На підставі видаткової накладної №1 від 16.08.2024 на загальну суму 699900 грн відповідачем було поставлено товар у кількості 100 штук.

Позивачем сплачено отриманий товар у сумі 699900 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 21.08.2024.

На підставі видаткової накладної №2 від 20.09.2024 на загальну суму 419940 грн відповідачем було поставлено товар у кількості 60 штук.

Позивачем сплачено отриманий товар у сумі 419940 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 25.09.2024.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено поставку товару на суму 419940 грн 20.09.2024 з простроченням встановленого умовами Договору строку, у зв`язку із чим позивачем було нараховано відповідачу штраф та пеню.

Відповідач не заперечує, що ним було прострочено поставку частини товару на суму 419940 грн, однак він вважає, що прострочення відбулося через обставини непереборної сили.

Посилаючись на п. 8.1 Договору відповідач зазначає, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихе, епідемія, масові заворушення, війна тощо).

Відповідач вказує, що він не міг вчасно поставити решту товару у зв`язку із повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, та листом від 30.08.2024 повідомляв про це позивача, посилаючись при цьому на листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Так, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що ним було здійснено поставку частини товару за Договором на суму 419940 грн 20.09.2024, тобто, з порушенням строку визначеного п. 5.2 Договору.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до умов п. 7.2 Договору за несвоєчасну поставку товару, передбаченого у п. 3.1 цього Договору виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, зазначеного в пункті 3.1, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 38074 грн та 78388,80 грн 7% штрафу.

Так, при розрахунку штрафних санкцій позивачем бралось до нарахування загальна сума Договору - 1119840 грн, яка зазначена у п. 3.2 Договору.

Проте, за умовами п. 7.2 Договору вказано, що нарахування здійснюється на суму вартості товару зазначеного у п. 3.1 Договору.

У пункті 3.1 Договору зазначено, що ціни на товар за цим договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товару, інших документах до договору вказуються в національній валюті України - гривні.

Як вже було зазначено вище, відповідач більшу частину товару у сумі 699900 грн поставив вчасно. Тоді як, решта товару на суму 419940 грн була поставлена з простроченням у 34 календарні дні.

Оскільки відповідачем було прострочено поставку товару на суму 419940 грн, то правомірному застосуванню до нарахування штрафу та пені є саме із суми товару поставка якого була прострочена.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 14277,96 грн пені та 29395,80 грн штрафу. У решті вимог суд відмовляє.

Що ж стосується доводів відповідача про наявність обставин непереборної сили, то суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/22 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалася у встановленому законодавством порядку і який наразі також діє.

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо. Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15 лютого 2022 р. у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання;

При цьому, сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Така позиція ВС викладена в постанові від 21 липня 2021 р. по справі № 912/3323/20.

Відповідно до регламенту Торгово-промислової палати України, остання засвідчує форс-мажорні обставини з усіх питань договірних відносин. Регіональні ТПП можуть засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком зобов`язань за зовнішньоторговельними угодами і міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними угодами, а також угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за них настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

За умовами п. 6.2 регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви подається окремий комплект документів, зокрема копія договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та інші документи, що підтверджують обсяг і термін настання виконання зобов`язання.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження наявності форс-мажорних обставин які зумовили порушення ним строків поставки частини товару за Договором надано не було.

Також суд зауважує, що укладаючи Договір відповідач був обізнаний про наявність в Україні воєнного стану та військової агресії Російської Федерації проти України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у які позивачем включено судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обох сторін.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кириченка Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 29395 (двадцять дев`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 80 коп. штрафу, 14277 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн 96 коп. пені та 1135 (одну тисячe сто тридцять п`ять) грн 50 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.