Постанова № 13325872, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. справа № 2а-25842/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 18.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН ПЛЮС»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004842344 від 25.10.2010 р.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лондарь Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004842344 від 25.10.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 07.10.2010 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН ПЛЮС» з питань дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої виявлені порушення п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон «Про застосування РРО»), про що складений акт №0493/05/62/23/37133520. Даним актом було встановлено порушення :

·пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО» в частині порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації - вартість фактичних залишків товарів, які не підтверджені первинними документами склала 1585,5 грн;

·пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування РРО» в частині незабезпечення відповідності суми фактичного залишку готівки на місці проведення розрахунків у загальній сумі, яка зазначена в денному звіті у сумі 71грн.

На підставі цього акту, відповідно до ст. 21, ст. 22 Закону «Про застосування РРО» було прийняте рішення № 0004842344 від 25.10.2010р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3526,00 грн.

Позивач не згодний з зазначеним рішенням у повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про застосування РРО», Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 зазначає, що відповідач розпочав перевірку о 18 год. 58 хв., в той час коли був відсутній директор, який відповідає за бухгалтерський та фінансовий облік на підприємстві. Відповідач під час проведення перевірки не витребував документи, які підтверджують ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. На думку позивача, він веде облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Крім того, звертає увагу на те, що в порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. позивача було позбавлено права підписання акту перевірки за його місцезнаходженням, надання пояснень та зауважень, заперечень до акту перевірки.

Щодо невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена в денному звіті РРО позивач зазначає, що 71 грн., на яку була виявлена нестача, знаходилася у офіціанта, який ще не поклав її до каси після розрахунків з клієнтами.

За таких обставин, вважає, що застосування відповідачем фінансових санкцій, передбачених ст.ст.21,22 Закону «Про застосування РРО» є неправомірним, просить суд про визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004842344 від 25.10.2010 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявилася, адміністративний позов не визнала. Посилаючись на Закон «Про застосування РРО» вважає, що спірне рішення прийняте на підставі, в межах повноваження та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН ПЛЮС» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37133520.

07.10.2010р. Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН ПЛЮС» з питань дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу, наявності торгових патентів і ліцензій у барі, який розташований за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 58 та використовується позивачем.

За результатами вказаної перевірки виявлені порушення п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО», про що складений акт № 0493/05/62/23/37133520. Даним актом було встановлено порушення:

·пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування РРО» в частині порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації - вартість фактичних залишків товарів, які не підтверджені первинними документами склала 1585,5 грн.;

·пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування РРО» в частині незабезпечення відповідності суми фактичного залишку готівки на місці проведення розрахунків загальній сумі, яка зазначена в денному звіті у сумі 71грн.

На підставі цього акту, відповідно до ст. 21, ст. 22 Закону «Про застосування РРО» було прийняте рішення № 0004842344 від 25.10.2010р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3526,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення не підлягають задоволенню.

Що стосується порушення п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування РРО» суд виходить з наступного.

У акті перевірки відповідачем зазначено: «При перевірці було переліковано 10 найменувань товару, на прохання перевіряючих надати накладні на реалізуємий товар та залишки на 01.10.10 адміністратор відмовився, про що свідчать пояснення. Загальна сума не облікованого товару 1585,5 грн. згідно додатку №3 до акту перевірки та відомості ТМЦ».

Судом встановлено, що під час перевірки співробітниками відповідача за участю адміністратора позивача були складені відомості (а.с. 30, 31) фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), що виявлені під час перевірки станом на 07.10.2010р. Згідно з ними, вартість фактичних залишків товарів, які не підтверджені первинними документами (гр. 22, 27) склала 1585,5 грн. Відомості підписані адміністратором із зазначенням фрази «товар перелічений у повному обсязі у барі».

Крім того, матеріали справи містять пояснення адміністратора від 07.10.2010р. (а.с. 23), у яких він зазначає, що накладні на товар, який знаходиться у реалізації, наявні у директора. Перевірка проведена після 19-00, а тому документи відсутні. При цьому адміністратор у поясненнях зазначив, що документи будуть надані 08.10.2010р.

За наведених обставин відповідач відобразив у акті перевірки порушення п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону «Про застосування РРО».

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування РРО» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 того самого закону визначено, що облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Особливості оподаткування та ведення бухгалтерського обліку субєктами малого підприємництва наведені у Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва» та Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Оподаткування позивача здійснюється у відповідності з цими законодавчими актами, що підтверджується копією свідоцтва про право сплати єдиного податку №0562013794 від 16.06.2010р. (а.с. 8).

Відповідно до п. 4 наведеного Указу Президента форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Що стосується юридичних осіб, такий порядок затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 р. N 477 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 р. N 554, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 р. за N 713/4006). Відповідно до п. 1 цього Порядку суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді. Відповідні графи («Сума виручи від реалізації» та «Загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності») наявні у Книзі, яка ведеться позивачем (а.с. 56-57).

Таким чином правила оподаткування, які застосовуються до позивача, передбачають ведення обліку придбаних та проданих товарів на підставі первинних документів.Тому відповідно до ст. 6 Закону «Про застосування РРО» він повинний вести облік товарних запасів у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Цією ж статтею передбачено, що вона може застосовуватися поряд із діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Тобто суб'єкти малого підприємництва самостійно обирають, чи вести бухгалтерський облік за загальним правилом з використанням Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291), чи у спрощеному вигляді із застосуванням спрощеного Плану рахунків і складанням фінансової звітності відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 р.186) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. N 39).

У першому випадку (загальний План рахунків) облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу ведеться на рахунку 28 "Товари". Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування (розділ 1 клас 2 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291).

У іншому випадку (коли облік ведеться згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва) облік товарних запасів ведеться на рахунку 26 «Готова продукція»

При цьому відповідно до п. 4. Наказу Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 року186 «Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку» записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків для узагальнення інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань, про доходи і витрати, факти фінансово-господарської діяльності необхідно здійснювати відповідно до наведеної вище Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

На можливість узагальнення інформації про господарські операції субєктами малого підприємництва за простою і спрощеною формою бухгалтерського обліку вказується у п.8 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. N 422 (надалі Методичні рекомендації)на виконання ст. 5 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва".

У будь-якому разі обов'язок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності вищезазначеними суб'єктами визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема ст. 2 цього Закону встановлено, що він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства) наведений у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704).

На необхідність документування субєктами малого підприємництва господарських операцій, складання і зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та виправлення в них помилок малі підприємства здійснюють відповідно до згаданого Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку вказується також у п. 5 Методичних рекомендацій.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про обовязок позивача застосовувати Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку незалежно від того, спрощену або загальну систему бухгалтерського обліку він використовує.

Відповідно до п. 2.6 вказаного Положення фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

З цієї норми випливає, що копіями первинних документів повинні бути забезпечені особи, які беруть участь у здійсненні операцій, у тому числі з видачі товарно-матеріальних цінностей.

Таке є вимогою щодо документального забезпечення обліку товарних запасів, який відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування РРО» повинний вестися будь-якою юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному стандартами як при веденні бухгалтерського обліку відповідно до загального Плану рахунків, так і до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва.

Тобто наведена вимога не залежить від того, належить юридична особа до субєктів малого підприємництва чи ні.

Встановлення вказаної вимоги обумовлено необхідністю забезпечення можливості перевірки дотримання інших приписів законодавства. Зокрема передбаченого п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування РРО» обовязку субєкта підприємницької діяльності здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в обліку товарних запасів.

Відсутність даних такого обліку та передбачених порядком його ведення копій первинних документів на момент перевірки унеможливлює перевірку знаходження у продажу товарів саме підприємства та застосування санкцій за реалізацію не облікованого товару (ст. 20 Закону «Про застосування РРО»).

Таким чином законодавством передбачена обовязкова наявність копій первинних документів у осіб, які беруть участь у здійсненні операцій з продажу товарів. Під час перевірки позивача ця вимога не була додержана, що підтверджується актом перевірки та поясненнями адміністратора позивача.

У звязку з цим висновки відповідача про порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації є правомірними.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на фактичне ведення обліку товарних запасів, оскільки санкції відповідно до ст. 21 Закону «Про застосування РРО» до нього застосовані за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.

Як вже зазначалося, до вказаного порядку належить наявність первинних документів на товар, що знаходиться в реалізації, у особи, яка приймає участь у відповідних операціях. Тобто санкції до позивача застосовані не за не ведення обліку, а за ведення із зазначеними порушеннями.

За наведених обставин суд також не приймає до уваги доводи позивача про наявність документів у директора, який на час перевірки був відсутній.

Твердження позивача про неможливість надання документів через те, що відповідач їх не вимагав, спростовуються наданими під час перевірки поясненнями адміністратора Зигар С.І. від 07.10.2010р. (а.с. 23), у яких зазначено, що документи (у тому числі накладні на товар) вимагалися, але відсутні через знаходження у директора. Також у цих поясненнях вказано про те, що вказані документи будуть надані 08.10.2010р. Факт такого надання судом не встановлений. Крім того, надання цих документів у подальшому не може вплинути на прийняття спірного рішення, оскільки відповідні санкції застосовуються за відсутність первинних документів саме на момент перевірки.

Статтею 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, які не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1585,50грн.х2)=3171,00 грн.

Зважаючи на це, позовні вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0004842344 від 25.10.2010р. у частині застосування санкцій у розмірі 3171,00 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім зазначеного порушення, у акті перевірки відображено порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування РРО» в частині незабезпечення відповідності суми фактичного залишку готівки на місці проведення розрахунків загальній сумі, яка зазначена в денному звіті у сумі 71,00 грн.

Відповідно до зазначеної норми суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до п.4.6 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298) субєкт господарювання повинен забезпечити підрахунок готівки на місці проведення розрахунків під час здійснення перевірки господарської одиниці на вимогу представника контролюючого органу.

Розділом 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, які затверджені наказом ДПА України від 12 серпня 2008 р. N 534передбачено, що окремо в описовій частині зазначаються суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків та зазначена в денному звіті РРО (у гривнях з копійками, у випадку проведення розрахунків в іноземній валюті - в одиницях іноземної валюти), а також відповідність (невідповідність) таких сум готівки. Додаткова інформація про інші факти, встановлені у ході перевірки, також відображається в описовій частині.

Згідно з копією Х-звіту від 07.10.2010р., сума від реалізації товару (надання послуг), що проведена через РРО позивача, склала 315 грн. Одночасно матеріали справи містять акт інвентаризації наявності коштів від 07.10.2010р., що знаходяться в касі бару по вул. Артема, 58 м. Донецьк. Даний акт підписаний адміністратором позивача без зауважень. Згідно з актом інвентаризації сума коштів, що надійшла від продажу товарів склала 244 грн.

Посилання позивача на той факт, що офіціант після початку перевірки не встиг внести до каси суму у розмірі 71,00 грн., яку раніш отримав від клієнтів судом до уваги не приймається з наступних підстав.

Пунктом 3.3. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002р. № 219 передбачено, що у закладах (підприємствах) самообслуговування й магазинах кулінарних виробів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається споживачеві після оплати вартості продукції готівкою. У закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Також, пунктом 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006, № 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення» встановлено, що у закладі ресторанного господарства, в якому обслуговування здійснюють офіціанти, оплата проводиться безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, що виписується на бланку встановленої форми. Після розрахунку офіціант видає споживачеві розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Таким чином, згідно з наведеними нормами одержання готівкових коштів від клієнта має передувати проведенню відповідної розрахункової операції через РРО.

Таке виключає ситуацію, у якій розрахункова операція проведена через РРО, але кошти одержані від клієнта пізніш. Тому суд не приймає до уваги пояснення відповідача (а.с. 23), що у касі не вистачало коштів через те, що чек був виданий, але клієнти ще не розрахувалися.

Таким чином, на час проведення перевірки невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті склала 71,00 грн.

Статтею 22 Закону України «Про застосування РРО» встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.(71,00х 5) =355,00 грн.

За наведених підстав позовні вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0004842344 від 25.10.2010р. у частині застосування санкцій у розмірі 355,00 грн. задоволенню також не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004842344 від 25.10.2010 р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 13 грудня 2010р. Постанова виготовлена в повному обсязі 17 грудня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.