Постанова № 13325737, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. справа № 2а-27206/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивачаСулімової С.О.,

представника відповідача Беспалової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними, зобовязання прийняти і врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками як документ податкової звітності, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2010 ТОВ «Армлит-Донбас» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій відносно невизнання податкової декларації підприємства з податку на додану вартість за жовтень 2010р. з додатками як податкової звітності, зобовязання прийняти і врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками як документ податкової звітності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.11.2010 позивач отримав повідомлення ДПІ у м. Харцизьку від 23.11.2010 № 26150 про невизнання вищевказаної податкової декларації як податкової звітності із посиланням на абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі за текстом Закон № 2181).

Позивач вважає таке повідомлення податкового органу протиправним, оскільки податкова декларація з ПДВ була подана позивачем своєчасно із дотриманням вимог Наказу ДПА України № 827 від 31.12.2008, Порядку заповнення і надання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 20.05.1997 № 166 та п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181. Також, позивачем були додані до податкової декларації Реєстр отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2010р.

Вважає, що у відповідача відсутні передбачені п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 підстави для невизнання податкової декларації.

Просив позов задовольнити (а.с. 3-5).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову, в яких вказала, що дійсно позивач 18.11.2010 надав до податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010р. Разом з декларацією на паперовому носії були надані електронні копії документів на магнітних носіях (дискетах), та у звязку з пошкодженням інформації на дискетах було неможливо отримати з них дані. Посилаючись на абз. 3 п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказує, що платник податку має подати органу державної податкової служби на безоплатній основі разом із податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Повідомленням від 23.11.2010 відповідач повідомив про це ТОВ «Армлит-Донбасс», запропонувавши надати нову декларацію, оформлену належним чином. Позивач нову декларацію не надав. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 19.09.2001, включено до ЄДРПОУ за № 31649644, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 6), довідкою з ЄДРПОУ № 027407 від 02.07.2008. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Харцизьку як платник податків та є платником податку на додану вартість (а.с. 8).

18.11.2010 позивач подав до ДПІ у м. Харцизьку податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року за формою, встановленою Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (за змінами та доповненнями), додавши до декларації Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Додаток 1), Довідку щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3), Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4), Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) (а.с. 4-19).

Листом від 23.11.2010 № 26150 ДПІ у м. Харцизьку повідомила позивача, що подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнається ДПІ як податкова звітність, оскільки не відповідає вимогам абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 та абз. 3 п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме звітність надана не у повному обсязі, відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливо отримати дані з електронного носія) (а.с. 25).

Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Щодо податку на додану вартість нормативно-правовим актом, що регулює порядок її оформлення та подання, є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054 (далі за текстом Порядок № 166). Згідно з п.п. 1.2, 3.1 Порядку № 166 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями. Відповідно до п. 4.1 Порядку № 166, декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

За змістом абз. 1-3 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2010 ТОВ «Армлит-Донбасс» на адресу ДПІ у м. Харцизьку була надіслана поштою податкова декларація з ПДВ, оскільки посадовими особами ДПІ у м. Харцизьку у її прийнятті цього ж дня було відмовлено. Також, позивачем відповідно до вищевказаних приписів Закону № 2181 була надіслана скарга на імя начальника ДПІ у м. Харцизьку з приводу неправомірної відмови у прийнятті податкової звітності (а.с. 20).

Згідно з описами вкладення до поштових відправлень, позивач надіслав до ДПІ у м. Харцизьку усі необхідні додатки до податкової декларації, серед яких Реєстр виданих та отриманих податкових накладних та копії податкових накладних разом із дискетою (а.с. 22).

Однак, відповідач не визнав декларацію з ПДВ як податкову звітність, зазначивши причину - відсутність реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливо отримати дані з електронного носія).

Абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналогічні положення містить й п. 4.3 Порядку № 166.

Крім того, наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 (далі за текстом - Наказ ДПА № 827) були затверджені Методичні рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі за текстом Методичні рекомендації), які носять обовязковий характер для органів податкової служби.

За змістом пункту 4.5 Методичних рекомендацій, які діяли на момент виникнення спірних відносин, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону N 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181).

У Базі даних адресата звітності ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Для інформування платників податків про відповідальність та наслідки повернення податкової звітності на дошці об'яв або інших інформаційних стендах в операційних залах розміщується витяг із Закону N 2181 (пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4).

Представник відповідача у судовому засіданні не підтвердив факту внесення до відповідної інформаційної бази ДПІ у м. Харцизьку інформації про отриману 18.11.2010 податкову декларацію, не надав копію службової записки про передачу податкового розрахунку до галузевого підрозділу. Крім того, відповідачем не було здійснено попередження позивача в усній формі про виявлені недоліки податкового розрахунку.

Тобто у триденний термін від дня отримання звітності відповідачем не були вчинені дії, встановлені п. 4.5 Методичних рекомендацій.

До того ж, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт невідповідності податкової декларації вимогам Закону № 2181, про які вказує відповідач у своєму листі від 23.11.2010.

Що стосується посилання відповідача на абз. 3 п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки ця норма встановлює обовязок ведення платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Крім того, з наданої у судове засідання представником відповідача роздруківки з бази даних ДПІ щодо неможливості завантаження файлу не вбачається, який саме файл не вдалося завантажити, а також не посвідчує, що ця інформація стосується саме реєстру виданих та отриманих податкових накладних, наданого позивачем. Отже, з огляду на приписи ст.ст. 69, 70 КАС України вказана роздруківка не може бути прийнята судом як доказ у даній адміністративній справі.

До того ж, як було встановлено судом вище, реєстр виданих та отриманих податкових накладних був надісланий позивачем на адресу ДПІ у м. Харцизьку також у паперовому вигляді із наданням копії податкових накладних, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у м. Харцизьку щодо невизнання в якості податкової звітності податкової з ПДВ за жовтень 2010р. з додатками - є неправомірними.

Стосовно позовних вимог в частині зобовязання ДПІ у м. Харцизьку прийняти і врахувати вказану податкову декларацію як податкову звітність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби зокрема є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Законом України № 2181 передбачена відповідальність за несвоєчасне подання податником податків податкової звітності у строки, визначені законодавством, зокрема п.п. 17.1.1. встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином дії відповідача можуть призвести до таких негативних наслідків як, наприклад, необґрунтоване визначення податкових зобовязань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності та таке інше.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 цього ж Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до ст. 67 Конституції України,- кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Дії відповідача щодо не визнання в даному випадку податкової декларації фактично не тільки порушують права позивача та його контрагентів, а й, на думку суду, порушують інтереси держави, нівелюючи при цьому забезпечення та виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та обовязків.

Разом із тим, визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує положення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, яким закріплено обовязок прийняття податкової звітності саме за контролюючим органом, а також положення Методичних рекомендацій щодо порядку здійснення прийняття податкової звітності податковими органами. Суд вважає, що у даному випадку є неможливим зобовязання відповідача прийняти та врахувати податкову декларацію, оскільки обовязок прийняття таких декларацій та їх реєстрації вже закріплено за відповідачем вказаними нормами законодавства.

Отже для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобовязати відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010р. із додатками податковою звітністю з усіма вказаними в най показниками з моменту її подання, тобто з 18.11.2010.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс».

На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними, зобовязання прийняти і врахувати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками як документ податкової звітності задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками до неї в якості податкової звітності, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» 18 листопада 2010 року.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Харцизьку Донецької області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками до неї, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» 18 листопада 2010 року, податковою звітністю з усіма вказаними у ній показниками з моменту подання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 грудня 2010 року. Повний текст постанови складений та підписаний 18 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.