Постанова № 13325672, 08.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 р. справа № 2а-25456/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-20 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмакової Є.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бистрова М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та №0000871742/0 від 20.10.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та №0000871742/0 від 20.10.2010 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив про те, що 27.10.2010 року йому під розпис в приміщенні ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька були вручені податкові повідомлення - рішення від 20.10.2010р. Відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000881742/0 від 20.10.2010 р. відповідачем донарахований податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 37322,57 гривень. Відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000871742/0 від 20.10.2010 р., донараховані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1503 гривень, з яких 1002 гривен за основним платежем, 501 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями. Податкові повідомлення - рішення винесені на підставі акту №4800\17-1 2638413833 від 29.09.2010 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року» Вважає вказані податкові повідомлення - рішення нечинними, оскільки в процесі перевірки відповідачу були надані банківські виписки за 1-3 квартал 2008 р., відповідно до яких за період з 1 по 3 квартал 2008 року на рахунок надійшли кошти від наданих послуг на загальну суму 502599,71 гривень, з яких 7462,62 гривень помилково перераховані на рахунок 30.09.2008 року та повернені позивачем 02.10.2008 року. Тому фактична сума отриманого мною за період 1-3 квартал 2008 року доходу складає 495335,09 гривень, яка відображена в звіті за 3 квартал 2008 року. На підставі виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що на рахунок за 3 квартали 2008 року не надходило коштів в сумі 555668,88 гривень, відображених в акті перевірки.

Також позивач зазначив, що в резолютивній частині акту перевірки не відображено, яким чином та з яких підстав відповідач розрахував об'єкт оподаткування за 2008 рік в розмірі 74715,88 гривень. Відповідачем встановлено також заниження оподатковуваного доходу за 2009 рік на 26115,19 гривень, в результаті чого він нарахував податок з доходів за 2009 рік на 26115,19 гривень, тобто за ставкою 100%, і також не мотивував, яким чином ним розрахована ця сума оподатковуваного доходу в 2009 році.

Крім того, позивач зазначив, що, актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту у 2008 р. на 1002 гривні за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та листа Харківської ОДШ від 14.06.2010 року №3982\7\18-16 щодо результатів планової виїзної документальної перевірки ТОВ ПК «Омега-Авто поставка». Із зазначеними висновками позивач не погоджується, зазначає, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, при цьому, не має значення, чи внесена вказана податкова накладна до реєстру податкових накладних, згідно якого, за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Позивач зазначив також про порушення строків проведення перевірки та прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заявлений позов не визнав, надав суду письмові заперечення та в судовому засіданні зазначив, що у періоді з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, у періоді з 01.01.2009р. по 30.06.2010 р. здійснював діяльність на загальній системі оподаткування. Діяльність СГД - фізична особа ОСОБА_3 здійснював за безготівкові грошові кошти. Згідно наданих для перевірки первинних документів фактична сума отриманого доходу позивачем від наданих послуг з організації перевезення вантажів за 1 - 3 кв. 2008 р. складає 535668,88 грн.Тому, отримавши на розрахунковий рахунок кошти від наданих послуг та реалізації товарів протягом 1-3 кв. 2008 року у сумі 35668,88 грн., позивач повинен був перейти з 01.10.2008 року на загальну систему оподаткування. Тобто доходи, отриманні протягом 4 кв. 2008 року повинні оподатковуватися на загальних підставах. Також у 3 кв. 2008 році позивачем перевищено граничний обсяг виручки від реалізації на суму 35668,88 грн., яке мало місце 11.09.2008 р., тому оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням вимог загальної системи оподаткування. Проти задоволення позовних вимог представник відповідача заперечив з підстав, викладених в акті перевірки позивача від 29.09.2010 року.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. За наслідками перевірки складений акт від 29.09.2010р. № 4800/17-1/3638413833 (а.с.11-20).

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0000881742/0 від 20.10.2010 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності 37322,57 грн. (а.с.10), та податкове повідомлення-рішення №0000871742/0 від 20.10.2010 року про нарахування ПДВ 1002 грн. та штрафної (фінансової) санкції 501 грн. (а.с.9)

Підставами прийняття податкового повідомленнярішення № 0000881742/0 від 20.10.2010 року відповідач зазначив донарахування податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності у сумі 37322,57 грн. З акту перевірки вбачається, що сума нарахованого податку в розмірі 15 % розрахована виходячи з сум неврахованого позивачем чистого оподаткованого доходу за 1-3 квартали 2008 р. 6959,5 грн., за 4 квартал 2008р. 67756,38 грн., та за 2009 рік 174101,28 грн. Зазначені суми визначені відповідачем як різниця між неврахованими позивачем сумами валових доходів та валових витрат за відповідні періоди.

При цьому, сума податку за 1-3 квартали 2008 р. визначена відповідачем виходячи з того, що у вересні 2008 року позивачем сума отриманого протягом року доходу перевищила 500000 грн., що відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 є підставою для переходу із спрощеної на загальну систему оподаткування.

Проте, такі висновки не підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, сторонами не заперечується і зазначено в акті перевірки, що позивачем здійснювалася діяльність із застосуванням розрахунків безготівковими грошовими коштами. Згідно наданої позивачем довідки філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк” про рух коштів по рахунку 26000501530438 (а.с.48-58), за вирахуванням сум повернення на рахунок за період 01.01.2008р. по 31.08.2008р. отримана загальна сума грошових коштів 495423,70 грн. Повернення сум за вказаний період повязані з розміщенням вільних коштів на депозитному рахунку позивача з подальшим їх поверненням на поточний рахунок, що не може вважатися отриманням доходу від підприємницької діяльності. Крім того, згідно довідки банку 30.09.2008 р. на рахунок позивача надходила сума 7264,62 грн., яка була повернена позивачем 01.10.2008р. в звязку з чим не може вважатися доходом позивача за вказаний період.

Згідно пункту 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності, в тому числі, запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

З огляду на наведене, підстав для нарахування податку з фізичних осіб за загальними правилами за період 1 3 квартали 2008 р. у відповідача не було, а податкове повідомленнярішення № 0000881742/0 від 20.10.2010 року про нарахування податку в цій частині не відповідає встановленим судом обставинам.

В частині нарахування податку за 4 квартал 2008р. та за 2009 рік за наслідками встановлення неврахованих позивачем сум валових доходів та валових витрат за ці періоди, суд зазначає, що відповідачем не доведена обґрунтованість такого нарахування, не надано жодного доказу в обґрунтування заперечень проти прозову в цій частині. Акт перевірки від 29.09.2010р. № 4800/17-1/3638413833 не містить посилань на операції та відповідні первинні документи, які не були враховані позивачем при визначені сум валових доходів та валових витрат за 4 квартал 2008р. та за 2009 рік. Крім того, суд зауважує що у висновках акту перевірки від 29.09.2010р. розрахований податок відповідачем за 2009р. у сумі 26115,19 грн. зазначений також в якості суми оподатковуваного доходу, що не відповідає змісту п. 2.2.3 цього ж акту перевірки, а також не відповідає ставці податку у 15% від обєкта оподатковування, яка встановлена п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року № 889-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, згідно якій в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ч.2. ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірне податкове повідомленнярішення №0000881742/0 від 20.10.2010 року у складі визначеної ним суми податку 37332,57грн. містить як суми податку за 13 квартали 2008р., що нараховані відповідачем неправомірно, так і суми податку за 4 квартал 2008р. та за 2009 рік., нарахування яких належним чином не підтверджено актом перевірки та первинними документами, суд вважає, що таке повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним.

Підставами прийняття податкового повідомленнярішення № 0000871742/0 від 20.10.2010 року відповідач визначив завищення податкового кредиту на 1002 грн., у тому числі по періодам: вересень 2008 р. на 148 грн.; жовтень 2008 р. на 139 грн.; листопад 2008р. на 715 грн. із застосуванням штрафної санкції.

Вказане донарахування податку на додану вартість податковим повідомленнямрішенням № 0000871742/0 від 20.10.2010 року суд вважає безпідставним, оскільки підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі Закон) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Позивачем надано суду копії податкових накладних, виданих ТОВ ТПК “Омега-Автопоставка” за період вересень листопад 2008р. (а.с. 102-135), договір № 05108-08 від 02.01.2008р., укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-Промислова компанія “ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА” (а.с.155-158), а також видаткові накладні та рахунки на оплату по взаємовідносинах за вказаним договором за період вересень листопад 2008р. (а.с.159-207). Відповідач не зазначив про те, що вказані документи не є підставами для формування податкового кредиту, а донарахування ПДВ у сумі 1002 грн. обґрунтував лише тим, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та згідно листу Харківської ОДПІ від 14.06.2010 р. № 3982/7/18-16 щодо результатів планової виїзної перевірки ТОВ ПК “Омега-Автопоставка”, ЄДРПОУ 33010822 встановлено відхилення між сумою податкового кредиту СГД фізичної особи ОСОБА_3 та податкових зобовязань ТОВ ПК “Омега-Автопоставка” за вказані періоди на зазначені в акті перевірки суми. Інших підстав донарахування ПДВ відповідач не зазначив, лист Харківської ОДПІ від 14.06.2010 р. суду не надав.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 71 КАС України, на підставі змісту ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд дійшов висновку про відсутність підстав для донарахування позивачу ПДВ у сумі 1002 грн. за період вересень листопад 2008р. та відповідних штрафних санкцій, у звязку з чим прийняте з цього приводу податкове повідомленнярішення № 0000871742/0 від 20.10.2010 року слід визнати нечинним.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та № 0000871742/0 від 20.10.2010 року задовольнити.

Податкові повідомлення - рішення № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та №0000871742/0 від 20.10.2010 року Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька визнати нечинними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 08 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Чекменьов Г.А.