Рішення № 133256453, 13.01.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1367/25

Провадження №2/291/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі

головуючого судді Федорчук І.В.

за участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ружинського районного суду Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з указаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №321649-КС-001 про надання кредиту від 29.05.2021, що становить 10351,30 грн, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4715,40 грн; суми прострочених платежів за процентами - 5635,90 грн судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 321649-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.

За умовами договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,2791875 % за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав в особистому кабінеті. Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 10351,30 грн, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4715,40 грн; суми прострочених платежів за процентами - 5635,90 грн.

Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 10351,30 грн., а також стягнути понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 01.12.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

09.01.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відзив на позов відповідачем у визначений термін, не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Судом установлено, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» 29.05.2021 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 321649-КС-001 про надання кредиту.

29.05.2021 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 321649-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Договір № 321649-КС-001 про надання кредиту від 29.05.2021 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-7920.

За змістом пункту 1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч) на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання грошових коштів у кредит.

Відповідно до пункту 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початку календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

За змістом пункту 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснити позичальник для належного виконання умов Кредитного договору (а.с.26).

Перерахування відповідачу на банківську картку грошових коштів 29.05.2021 у сумі 8000,00 грн підтверджується документом перерахування коштів ОСОБА_1 № 411694981 від 29.05.2021, а також банківською випискою по особовому рахунку відповідача яка надійшла на запит суду від АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.78-80).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача станом на 29.10.2025 відповідач має заборгованість за договором № 321649-КС-001 про надання кредиту від 29.05.2021, що становить 10351,30 грн., яка складається з: суми за тілом кредиту - 4715,40 грн.; суми по відсотках - 5635,90 грн. (а.с.11-22).

Суд, застосовуючи норми права до правовідносин, які виникли між сторонами, виходить з таких мотивів їх застосування.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Поняття зобов`язання належить до фундаментальних понять доктрини цивільного права. Розумне тлумачення законодавства можливе лише з врахуванням правової природи зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тож, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем було прийнято пропозицію (оферту) укласти електронний кредитний договір розміщений позивачем на веб-сайті https://bizpozyka.com./, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами G-7920, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв`язку.

Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Як зазначалося вище, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача прострочені платежі за тілом кредиту - 4715,40 грн, суми прострочених платежів за процентами - 5635,90 грн.

Судом установлено, що свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором № 321649-КС-001 від 29.05.2021 ТОВ «Бізнес позика» виконало у повному обсязі, що підтверджується документом перерахування коштів ОСОБА_1 № 411694981 від 29.05.2021.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, на погашення заборгованості відповідачем було внесено 8799,08 грн (3284,60 грн за кредитом, 4314,48 грн за відсотками, 1200,00 грн по комісії), що підтверджується розрахунком заборгованості водночас доказів на погашення відповідачем решти заборгованості за тілом кредиту у сумі 10351,30 грн матеріали справи не містять, тому, вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Водночас відомостями які надійшли з ПриватБанку підтверджено отримання коштів ОСОБА_1 про що також свідчить часткове іх повернення.

У викладеному у постанові Великої Палати у справі №338/180/17 від 05 червня 2018 року висновку зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 , оскільки остання свої зобов`язання за договором № 321649-КС-001 про надання кредиту від 29.05.2021, не виконала у зв`язку з чим утворилася заборгованість, що становить 10351,30 грн, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 4715,40 грн; суми прострочених платежів за процентами - 5635,90 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, то судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, а саме в сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість про надання кредиту № 321649-КС-001 від 29.05.2021 в розмірі 10351 (десять тисяч триста п`ятдесят одну) гривню 30 (тридцять) копійок, з яких тіло кредиту 4715 (чотири тисячі сімсот п`ятнадцять) гривень 40 (сорок) копійок, за процентами 5635 (п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять ) гривень 90 (дев`яносто) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бул.Лесі Українки, буд.26 оф.411, м. Київ, 01133;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 13 січня 2026 року.

Суддя І.В. Федорчук