Постанова № 13325593, 14.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 р. справа № 2а-9683/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля», м. Макіївка

до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції, м. Макіївка

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413

за участю прокуратури Донецької області

за участю представників:

від позивача: Гладкової Л.М., Ластовенко О.Ю. за дов.

від відповідача: Іванченкова В.А., Іванчук О.С., Войцеховської С.І. за дов.

прокурора: Бобу Д.О. посвід.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Макіїввугілля» заявлено позов до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 на суму 21704668 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Прокуратура Донецької області, яка вступила до процесу за власною ініціативою, проти позову заперечує та підтримує правову позицію відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, прокурора, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32442295, знаходиться на податковому обліку в Макіївській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06516407.

Відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 13 квітня 2009 року № 3016/23-2/32332295 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 21704668 грн. 50 коп., з яких 14469779 грн. за основним платежем, 7234889 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2, підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 абзац другий, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168). Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій даним податковим повідомленням-рішенням визначені норм підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Ухвалою від 12 серпня 2009 року судом була призначена судова економічна експертиза. Відповідно до висновку експерта від 25 жовтня 2010 року № 4158/24-6923/25 висновки акту перевірки від 13 квітня 2009 року № 3016/23-2/32442295, здійсненої відповідачем і за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 в частині донарахування податку на додану вартість первинними документами фінансово-господарської діяльності позивача документально не підтверджуються. Як вбачається з експертного дослідження, експерт здійснив висновок щодо акту перевірки стосовно донарахування податку на додану вартість відповідачем у повному обсязі, зазначивши, що донарахування відповідача з податку на додану вартість повністю не підтверджуються. При дослідженні висновку експерта у якості доказу під час судового розгляду справи, з урахуванням пояснень та заперечень представників сторін, пояснень експерта під час судового засідання, судом встановлено, що експерт провів дослідження не по всім сумам податку на додану вартість, які донараховані відповідачем, та не по всім структурним підрозділам позивача. Враховуючи зазначене, у зв'язку із неповнотою дослідження, суд не приймає висновок експерта як доказ у справі.

Судом встановлено, що під час перевірки відповідачем встановлено вісім порушень, у зв'язку з виявленням яких було здійснено донарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 14469779 грн. З пояснень представників сторін, розрахунку, здійсненого відповідачем, судом було встановлено, що фактично позивач оскаржує наявність чотирьох порушень повністю та одного порушення частково. Таким чином, під час судового розгляду справи судом було зясовано, що фактично позивач не оскаржує суму податку на додану вартість, донараховану відповідачем у розмірі 57900 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкцій в сумі 28950 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168 позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2978 грн. за березень 2008 року.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; та в інших випадках.

Як встановлено судом, між структурним підрозділом позивача «Проектно-конструкторське бюро» та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», Державним підприємством «Свердловантрацит», Приватним підприємством «Горняк-95» мали місце фінансово-господарські відносини в рамках договорів від 10 липня 2007 року № 664/10-07-05, від 30 січня 2008 року № 688-243/7-08, від 24 липня 2007 року № 661/112-07. Згідно з актами здачі-прийомки проектної продукції (послуг) за березень 2008 року (від 5, 13 та 18 березня 2008 року) Проектно-конструкторським бюро позивача були надані послуги на загальну суму 46908 грн., з яких податок на додану вартість 7818 грн. Судом було встановлено, що позивачем за вищенаведеними господарськими операціями, зокрема, по податковій накладній від 18 січня 2008 року № 5/020 сума податку на додану вартість 2977 грн. 80 коп. була включена до складу податкового зобов'язання січня 2008 року у зв'язку із передплатою у даному податковому періоді, тобто зобов'язання було сформовано за першою з подій відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168. Враховуючи, що сума 2977 грн. 80 коп. вже була включена позивачем до складу податкового зобов'язання січня 2008 року, то при отриманні акту виконаних робіт у березні 2008 року дана сума відповідно за звітний податковий період березень 2008 року, правомірно не була включена позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно донарахував спірним податковим повідомленням-рішенням суму податку на додану вартість у розмірі 2978 грн. та відповідно безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1489 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168 позивачем було занижено податкове зобов'язання по наданню послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтосервіс» з січня по вересень 2008 року на загальну суму 13219 грн. 98 коп. Також позивачем було завищено податкове зобов'язання у зв'язку із не нарахуванням податкових зобов'язань на надані послуги ТОВ «Шахтосервіс» у січні та лютому 2008 року в сумі 4545 грн. 88 коп. Таким чином, сума податку на додану вартість, яка донарахована відповідачем спірним рішенням, за цим порушенням складає 8674 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає, що відповідно до договору від 1 грудня 2007 року № 162, протоколу заперечень до договору від 1 грудня 2007 року № 162, укладеного між ТОВ «Шахтосервіс» (підрядна організація) та відокремленим підрозділом позивача «Шахта ім. С.М. Кірова» (експлуатаційна шахта) пункт 8.6 «Послуги надані експлуатаційною шахтою підрядній організації 12% від прямих забійних витрат (прямі затрати підрядної організації), позивачем було занижено податкове зобов'язання по наданню послуг на суму 13219 грн. 98 коп. згідно актів виконаних підрядних робіт по ремонту гірничих виробіток від ТОВ «Шахтосервіс», яке оформлене податковими накладними від 31 січня 2008 року № 2, від 29 лютого 2008 року № 3 та № 4, від 30 травня 2008 року № 9, від 31 липня 2008 року № 11, від 30 вересня 2008 року № 13.

Як було встановлено судом, відокремленим підрозділом позивача «Шахта ім. С.М. Кірова» формувалися податкові зобов'язання за фактом надання послуг ТОВ «Шахтосервіс» після підписання актів виконаних робіт, тобто в тих податкових звітних періодах, в яких були підписані акти, що підтверджується відомостями аналітичного обліку, наданих позивачем. Відповідно до протоколу розбіжностей до договору від 1 грудня 2007 року № 162, укладеного між відокремленим підрозділом позивача «Шахта ім. С.М. Кірова» та ТОВ «Шахтосервіс», пункту 8.6 договору був викладений у наступній редакції: послуги, які надаються експлуатаційною шахтою підрядній організації 12% від прямих забійних витрат. Роботи вважаються виконаними та беруться сторонами до обліку з дня підписання сторонами відповідного акту.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначено вище, податкові зобов'язання формувалися позивачем в тих податкових періодах, в яких були підписані акти виконаних робіт у відповідно до вищенаведеної норми Закону № 168, а саме акти від 25 березня, 15 квітня, 12 травня, 18 червня, 24 липня, 11 серпня, 16 вересня 2008 року. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено в акті за якою з подій позивач мав сформувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість у визначені періоди та суми в акті перевірки, оскільки в даних періодах відсутні як передплата, так і акти виконаних робіт по визначеним відповідачем сумам.

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на додану вартість спірним рішенням в сумі 8674 грн. та відповідно безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4337 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач встановив заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 568784 грн. в порушення підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168 (по відокремленим підрозділам позивача «Шахта «Бутівська», «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова, «Шахта «Холодна балка», «Управління матеріально-технічного постачання», «Автобаза»), у зв'язку із коригуванням у червні 2008 року вартісних показників у зв'язку із здійсненням операцій із зменшенням ціни вугілля, яке надавалося на побутові потреби.

Відповідно до підпункту 4.5 статті 4 Закону № 168 якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем порушений підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168, відповідно до якого зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів; та наполягає на відсутності підстав для коригування.

Судом встановлено, що позивач зазначив у декларації за червень 2008 року у рядку 8 коригування на основі попередніх звітних періодів загальну суму 1041865 грн., з яких в рядку 8.1 самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації в сумі 742757 грн. Як вбачається з додатку № 1 до декларації «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість» сума 742757 грн. визначена позивачем як перерахунок вартості побутового вугілля по структурним підрозділам підприємства.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону № 168 у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як встановлено судом, позивачем була самостійно виправлена помилка за попередні звітні періоди у зв'язку із невірним визначенням бази оподаткування в попередніх податкових періодах при безоплатній передачі вугілля на побутові потреби працівникам підприємства, виходячи з фактичною ціни операції, однак без врахування, що ціна має бути не нижча за звичайні ціни. Суд зазначає, що фактично спірні правовідносини в цій частині виникли у зв'язку із тим, що податковий орган здійснив самостійний висновок, що позивачем здійснено коригування зобов'язання, а не виправлення помилки, як наведено в декларації, одночасно зазначивши, що підстави для коригування відсутні. Враховуючи, що позивач в декларації (рядок 8.3) не визначав коригування податкових зобов'язань за пунктом 4.5 статті 4 Закону № 168, тобто коригування при будь-якій зміні суми компенсації вартості товарів, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 даного Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно донарахував позивачу податок на додану вартість спірним рішенням в сумі 568784 грн. та відповідно безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284392 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем завищено суму податкового кредиту, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання в розмірі 13694725 грн. в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), які фактично були придбані за рахунок капітальних трансфертів державного бюджету. Судом встановлено, що на адресу позивача надходили бюджетні кошти, в тому числі капітальні трансферти за кодом КЕКВ 2410. Зазначені кошти були направлені на виконання вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Кошти, які отримані позивачем як капітальні трансферти з державного бюджету, були спрямовані позивачем в оплату товарів (робіт, послуг) відповідно до їх цільового призначення, що підтверджується матеріалами справи. Проведення платежів здійснювалося через органи державного казначейства, що підтверджує цільовий напрям коштів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Таким чином, отримавши кошти у якості капітального трансферту, позивач став розпорядником даних коштів, та спрямував їх на придбання товарів (робіт, послуг) з урахуванням цільового напряму. Відповідач в акті перевірки не визначає, що позивач не використовував придбані товари (роботи, послуги) у господарській діяльності.

Відповідач зазначає в акті перевірки, що позивач фактично є посередником при закупівлі товару (робіт, послуг) державою, а також посилається на те, що капітальні трансферти не визнаються доходом підприємства. Суд зазначає, що норми Закону № 168, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, не пов'язують право на формування податкового кредиту платником податку із порядком формуванням ним валового доходу чи валових витрат, так само як і не пов'язують право на податковий кредит підприємства із джерелами походження коштів, за які придбаваються товари (роботи, послуги). Закон № 168 не визначає особливостей щодо оподаткування операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) за рахунок державних цільових коштів, внаслідок чого суд дійшов висновку, що оподаткування має відбуватися на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно здійснив донарахування податку на додану вартість спірним рішенням в сумі 13694725 грн., та відповідно безпідставно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6847362 грн. 50 коп.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Ком Стар» були укладені договори від 15 квітня 2008 року № 184 на суму 120000 грн., від 29 квітня 2008 року № 5/08585 на суму 85300 грн., від 12 травня 2008 року № 5/08622 на суму 7200 грн., від 13 травня 2008 року № 239 на суму 250000 грн., від 16 травня 2008 року № 5/08613 на суму 94500 грн., від 20 травня 2010 року № 5/08692 на суму 60050 грн., від 22 травня 2008 року № 5/0846 на суму 96000 грн., від 10 червня 2008 року № 5/08692 на суму 59100 грн., від 1 вересня 2008 року № 227 на суму 97500 грн., від 5 вересня 2008 року № 231 на суму 97140 грн., від 23 червня 2008 року № 230640 на суму 49662,6 грн. зі специфікаціями. ТОВ «Трейд Ком Стар» були видані податкові накладні від 22 квітня, 30 квітня, 12 травня, 13 травня, 14 травня, 19 травня, 21 травня, 26 травня, 29 травня, 30 травня, 12 червня, 26 червня, 27 червня, 4 серпня, 9 вересня, 16 вересня, 17 вересня 2008 року на загальну суму 1113952 грн. 60 коп., з яких податок на додану вартість в сумі 185658 грн. 77 коп. Позивач перерахував ТОВ «Трейд Ком Стар» грошові кошти на загальну суму 1158052 грн. 56 коп. Станом на 1 жовтня 2008 року у позивача склалася дебіторська заборгованість в сумі 44099 грн. 96 коп. Вищезазначені суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2008 року. Як вбачається з розрахунку відповідача за даним порушенням відповідачем було донараховано суму податку на додану вартість спірним рішенням у розмірі 136718 грн.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач в порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 безпідставно включив до складу податкового кредиту вищенаведені суми з огляду наступне. Згідно даних державного реєстратора з 17 березня по 1 грудня 2008 року директором ТОВ «Трейд Ком Стар» був ОСОБА_6. У провадженні слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00134 відносно ТОВ «Трейд Ком Стар», яка була порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, який передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України. Листом від 19 березня 2009 року № 195вх прокуратурою Калінінського району м. Донецька на запит Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 19 березня 2009 року № 4640/10/35-413 надіслана копія довідки від 9 січня 2009 року № 25/79 з Алчевської ВК-13 стосовно засудженого ОСОБА_6 за частиною 2 статті 186 КК України та його пояснення. З довідки та пояснень вбачається, що ОСОБА_6 в період з 24 травня 2008 року перебуває в місцях позбавлення волі, підприємство «Трейд Ком Стар» йому невідомо, із засновником підприємства ОСОБА_7 він не знайомий, керівником підприємства ніколи не був, печатки, штампи підприємства не отримував, жодної угоди, специфікації, рахунка-фактури, накладної, податкової накладної не складав, не підписував.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 статті 9 Закону № 996 передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704) затверджене Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до пункту 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 вищезазначеного Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Як вже зазначалося судом вище, ОСОБА_6 з 24 травня 2008 року перебував у місцях позбавлення волі, отже ніяким чином не міг фактично здійснювати підприємницьку діяльність, тобто укладати та підписувати договори від імені ТОВ «Трейд Ком Стар», підписувати накладні, податкові накладні, отже при укладенні договорів та прийнятті за наслідками цих договорів накладних до бухгалтерського та податкового обліку позивач порушив принцип ідентифікації відповідальної за господарські операції особи, внаслідок чого суд не приймає посилання позивача на те, що йому було невідомо про вищезазначені обставини, і для формування податкового кредиту достатньо тільки податкових накладних. Суд вважає за необхідне в цій частині розглядати спірне питання тільки за сукупністю всіх доказів, які в цілому свідчать, що податкові накладні, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, не могли бути підписані ОСОБА_6 як відповідальною особою з боку ТОВ «Трейд Ком Стар» і фактично були підписані невстановленою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано донарахував податок на додану вартість в сумі 136718 грн. та відповідно застосував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68359 грн., внаслідок чого в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач частково не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 на суму 21704668 грн. 50 коп., задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 28 квітня 2009 року № 0000092330/0/10909/10/23-413 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 21412741 грн. 50 коп., з яких 14275161 грн. за основним платежем, 7137580 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 17 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.