Постанова № 13325336, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. справа № 2а-24862/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріРябовол М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника»

доДобропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року

за участю:

від позивача: Какаріна Л.Г. (за дов. від 09 січня 2010 року)

від відповідача:Климник В.М. (за дов. від 03 вересня 2010 року)

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем із порушенням застосування підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» через те, що застосування до платників податків штрафних санкцій, передбачених цієї статтею стало наслідком зміни посадовими особами Добропільської обєднаної державної податкової інспекції визначеного позивачем призначення платежу в платіжних дорученнях на сплату податкових зобовязань, право на зміну якого в податкового органу відсутнє.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, в судовому засіданні надав письмові заперечення. В наданих до суду запереченнях відповідач зазначав, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій до позивача було здійснено на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», через здійснення погашення податкових зобовязань позивача з урахуванням календарної черговості їх виникнення, як то передбачено пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32897726, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 291227, копія якого наявна в матеріалах справи.

18 грудня 2009 року позивачем було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року (реєстраційний № 9002269972), якою позивачем було визначено суму податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27) в сумі 32640,00 грн.

19 жовтня 2010 року податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку з питання порушення Комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника» граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість в період з 01 листопада 2009 року по 24 вересня 2010 року. За наслідками проведення перевірки був складений Акт № 1178/15-2/32897226 від 19 жовтня 2010 року (арк. справи 10-12), яким було встановлено несвоєчасну сплату податкових зобовязань із податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року. 19 жовтня 2010 року на підставі викладених в Акті перевірки висновків та підпункту 17.1. 7 пункту 17.1. статі 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000050152/0, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання у розмірі 50% в сумі 16320,02 грн.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього закону встановлені строки подання податкових декларацій в залежності від встановленого базового податкового періоду для відповідного податку.

Підпунктом 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість є один календарний місяць.

Пунктом а підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 18 грудня 2009 року позивачем було надано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року, яким було визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 32640,00 грн.

Згідно пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 цього закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею є здійснення платником податку сплати самостійно визначених ним та узгоджених зобовязань із порушенням встановлених термінів сплати.

Згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, строком сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року є 30 грудня 2009 року.

Згідно статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” погашення податкових зобовязань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, кошти є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обовязковим реквізитом платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “Призначення платежу” цього документу.

З огляду на таке, суд зазначає, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобовязань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.

З наданих позивачем платіжним доручень, перерахування коштів за якими в рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість, які стали підставою для застосування штрафних санкцій до позивача, вбачається наступне.

Платіжним дорученням № 584 від 20 серпня 2010 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 08.2010 г. По сроку опл. 30.09.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 584 від 20 серпня 2010 року були направлені: в сумі 300,63 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 4466,79 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9001926780, в сумі 232,58 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 116,29 грн.

Платіжним дорученням № 605 від 27 серпня 2010 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 08.2010 г. По сроку опл. 30.09.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 605 від 27 серпня 2010 року були направлені: в сумі 304,60 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 4695,40 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 2347,70 грн.

Платіжним дорученням № 614 від 30 серпня 2010 року позивачем було сплачено 12000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 08.2010 г. По сроку опл. 30.09.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 614 від 30 серпня 2010 року були направлені: в сумі 739,83 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 11260,17 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 5630,09 грн.

Платіжним дорученням № 620 від 03 вересня 2010 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 09.2010 г. По сроку опл. 30.10.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 620 від 03 вересня 2010 року були направлені: в сумі 297,52 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 4702,48 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 2351,24 грн.

Платіжним дорученням № 639 від 10 вересня 2010 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 09.2010 г. По сроку опл. 30.10.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 639 від 10 вересня 2010 року були направлені: в сумі 304,98 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 4698,81 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 2349,41 грн.

Платіжним дорученням № 660 від 17 вересня 2010 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 09.2010 г. По сроку опл. 30.10.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 660 від 17 вересня 2010 року були направлені: в сумі 304,98 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 4695,02 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 2347,71 грн.

Платіжним дорученням № 691 від 24 вересня 2010 року позивачем було сплачено 5000,00 грн. із визначенням наступного призначення платежу «НДС за 09.2010 г. По сроку опл. 30.10.2010 г.». Згідно даних зворотного боку облікової картки, сплачені позивачем кошти за платіжним дорученням № 691 від 24 вересня 2010 року були направлені: в сумі 308,91 грн. в рахунок погашення пені, в сумі 2261,49 грн. в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972, залишок суми було направлено в погашення іншої недоїмки. Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року внаслідок направлення в рахунок сплати податкових зобовязань по декларації № 9002269972, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 1130,75 грн.

Проте, при визначенні дотримання відповідачем визначеного платником призначення платежу суд зазначає наступне. Згідно пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим зобовязанням платника податку є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Як вже зазначалося, згідно Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання з податку на додану вартість має бути сплаченим протягом 10 днів з дня кінцевого строку надання податкової декларації відповідного звітного податкового періоду. Таким чином податкові зобовязання серпня 2010 року (п/д № 584 від 20 серпня 2010 року, № 605 від 27 серпня 2010 року, № 614 від 30 серпня 2010 року) мають сплачуватися в період з 20 вересня по 30 вересня 2010 року, податкові зобовязання вересня 2010 року (п/д №№ 639 від 10 вересня 2010 року, 620 від 03 вересня 2010 року, 660 від 17 вересня 2010 року, № 691 від 24 вересня 2010 року) мають сплачуватися в період з 20 жовтня по 30 жовтня 2010 року. Тобто, на момент сплати коштів за платіжними дорученнями № 584 від 20 серпня 2010 року, № 605 від 27 серпня 2010 року, № 614 від 30 серпня 2010 року, в яких позивач визначив призначення платежу «ПДВ за серпень 2010 року» та платіжними дорученнями , № 639 від 10 вересня 2010 року, № 620 від 03 вересня 2010 року, № 660 від 17 вересня 2010 року, № 691 від 24 вересня 2010 року, в яких позивач визначив призначення платежу «ПДВ за вересень 2010 року», в позивача були відсутні податкові зобовязання з податку на додану вартість за звітні податкові періоди серпень та вересень 2010 року, через що дотримання податковим органом призначення платежу в цих дорученнях на момент сплати не було можливим. З огляду на що, суд дійшов висновку, що при спрямуванні податковим органом коштів в сумі 32545,95 грн. в рахунок сплати податкових зобовязань за листопада 2009 року відповідачем не було порушено встановленого законодавством порядку обліку надходжень від платників податків в рахунок погашення самостійно узгоджених податкових зобовязань. Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що при відображенні в картці особового рахунку порядку погашення податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року відповідачем не було порушено визначеного позивачем призначення платежу. При цьому при дослідженні наявних в матеріалах справи документів судом не було встановлено допущення помилок при визначенні відповідачем кількості днів затримки сплати узгоджених податкових зобовязань.

Що стосується нарахування штрафних санкцій в сумі 47,03 грн., суд зазначає наступне. Згідно даних облікової картки платника податку підставою для застосування штрафних санкцій став здійснений податковим органом перерозподіл сплачених коштів в сумі 100,00 грн. та направлення в рахунок здійсненого перерозподілу в рахунок погашення недоїмки по декларації № 9002269972 за звітний податковий період листопад 2009 року суми коштів у розмірі 94,05 грн. Згідно цієї квитанції, призначенням платежу визначено «податок на додану вартість КП «ДСЕЗ». Тобто, платником податку не було визначено призначення платежу шляхом визначення періоду, за який здійснюється погашення, через що податковий орган мав право направити сплачену суму коштів в рахунок погашення наявної суми недоїмки.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо відповідності дій податкового органу щодо зарахування суму коштів у розмірі 32640,00 грн. у рахунок погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року, що свідчить про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року в сумі 16320,00 грн.

Згідно пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції за порушення строків сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 16320,00 грн., відповідає вимогам чинного податкового законодавства України, при його прийнятті відповідачем не було допущено порушення застосування підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є підставою для відмови позивачу в задоволенні заявлених вимог.

З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», та на підставі ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000501520/0 від 19 жовтня 2010 року відмовити.

В судовому засіданні 13 грудня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений 20 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Михайлик А.С.