Рішення № 133251316, 13.01.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року Справа № 480/6155/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6155/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Конотопська виправна колонія (№ 130)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Конотопська виправна колонія ( № 130)", і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи ДУ «Конотопська виправна колонія (№130) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна загальну суму 19149,03 грн;

- стягнути з Державної установи ДУ «Конотопська виправна колонія (№130) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна загальну суму 19149,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення позивача зі служби відповідачем не проведено з нею остаточний розрахунок, а саме не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно згідно довідки № 10 від 23.12.2024 у сумі 19149,03 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви та зазначає, що відповідачем не було перераховано грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 18789,05 грн, а не так як необґрунтовано вказує позивач 19149,03 грн. Так, грошова компенсація вартості за не отримане речове майно не є складовою грошового забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВСУ), а її виплата і, як загалом, забезпечення персоналу ДКВСУ речовим майном, регламентовано окремим спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінальновиконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14 серпня 2013 року, який не передбачає відповідальності за невиплату її в день звільнення, а навпаки п. 22 регламентує її виплату лише за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Також відповідач вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, що визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Судом було відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно витягу з наказу №163/ОС-24 від 11.12.2024 Про звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби позивача звільнено зі служби 20.12.2024 за пп. 7 п.1, ст. 77 Про Національну поліцію (а.с. 35).

Відповідно до довідки від 23.12.2024 №10 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу нарахована компенсація у розмірі 18789,05 грн (а.с. 37).

23.07.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с. 11), проте листом від 28.07.2025 відповідач повідомив про неможливість виплати такої компенсації (а.с.4).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за не отримане речове майно, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першою та другої статті 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних знань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначений Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 (далі - Порядок № 578).

Відповідно до абзацу першого пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Пунктом 23 Порядку № 578 встановлено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.

Згідно з пунктом 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, у зв`язку з чим оформляється відповідна довідка.

Відповідно до довідки від 23.12.2024 №37 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу нарахована компенсація у розмірі 18789,05 грн (а. с. 37).

Вказану суму станом на момент розгляду справи відповідачем не відшкодовано, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

З цього приводу суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішення у справі Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Отже, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 і від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 18789,05 є протиправною та вважає необхідне стягути на користь позивача суму грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 18789,05 грн, згідно довідки №5 від 15.03.2024, а не в сумі 19149,03 грн, яку просить стягнути позивач.

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Крім того, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин правову позицію Верхового Суду, викладену у постанові від 24.03.2025 у справі №520/3477/23 та зазначає, що строк звернення з цим позовом до суду, встановлений частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, позивачем не пропущений, оскільки на заяву позивача від 23.07.2025 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с. 11) відповідач листом від 28.07.2025 повідомив про неможливість виплати такої компенсації (а.с.4), а з цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 04.08.2025.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Конотопська виправна колонія (№ 130)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установа "Конотопська виправна колонія" (№130) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 18789,05 грн.

Стягнути з Державної установи "Конотопська виправна колонія" (№130) (вул. Батуринська, буд. 2, м. Конотоп, Сумська область, код ЄДРПОУ 08565109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 18789,05 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Конотопська виправна колонія» (№130) (вул. Батуринська, буд. 2, м. Конотоп, Сумська область, код ЄДРПОУ 08565109) судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька