Постанова № 13325030, 24.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 р. справа № 2а-17898/10/0570

11 год. 35 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 102

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мирошниченко А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитров

до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону м. Димитров

про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 рік в сумі 734281,15 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Єгорова О.Ю.- за довір.

від відповідача: Домненко В.Д. за довір.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у м. Димитров, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону м. Димитров про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 рік в сумі 734281,15 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за відповідачем у період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 рік обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 734281,15 грн. Відповідач повинен був відшкодовувати до 25-го числа звітного місяця зазначену в розрахунках сумах. Тому просив стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 рік в сумі 734281,15 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позові вимоги не визнав, пояснивши що, відповідач є державною організацією і фінансується за рахунок державного бюджету України на поточний рік і включений до реєстру неприбуткових організацій з 30.01.2000 року на підставі довідки про взяття на облік платників податків.

Відповідно до п. 1.4 Положення про Десятий воєнізований гірничорятувальний загін, який затверджений начальником Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільної промисловості від 13.03.2006 році № 38, відповідач є державною організацією, основним завданням якої є здійснення екстрених і невідкладних заходів на підприємствах вугільної промисловості для рятування людей, гасіння пожеж, ліквідації наслідків вибухів, раптових викидів вугілля та газу, обвалів гірських порід і виконання інших робіт, що потребують застосування засобів захисту органів дихання і спеціального оснащення.

Згідно до п.4.2. Положення майно відповідача є державною власністю.

Відповідно до п. 9.1 Положення матеріальне-технічне та фінансове забезпечення діяльності відповідача здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за програмою «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах»на підставі «Плану використання коштів», який щорічно затверджується у встановленому порядку Центральним штабом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільної промисловості за погодженням з Міністерством вугільної промисловості України.

У затверджених планах використання бюджетних коштів на 2009 та 2010 рік у розділі «Субсидії і поточні трансфери»коштів на виплату пенсій і допомоги не передбачено.

З огляду на вищевикладене, несплата відповідачем коштів на покриття витрат на виплату та доставку пенсій сталася не з вини відповідача, а за відсутності бюджетного відшкодування, яке затверджується центральним штабом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільної промисловості за погодженням з Міністерством вугільної промисловості України.

Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Десятий воєнізований гірничорятувальний загон м. Димитров є юридичною особою, зареєстрований 25.12.1991 року Виконавчим комітетом Димитрівської міської ради, включене до ЄДРПОУ 00159462 та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Димитров.

Підприємство за даними позивача має заборгованість по фактичним витратам з виплати та доставці пільгових пенсій за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 рік на загальну суму 734281,15 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками.

Відповідно до п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, що затверджує порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачає розмір внесків для платників зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

-50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій призначених та/або виплачених у 2007 році;

-60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій призначених та/або виплачених у 2008 році;

-70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій призначених та/або виплачених у 2009 році;

-80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій призначених та/або виплачених у 2010 році;

-90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій призначених та/або виплачених у 2011 році;

-100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій призначених та/або виплачених з 2012 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування»страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування»відшкодування виплаченої пенсій, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Ті обставини, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на відповідно до п. «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону є обєктом оподаткування - збором на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не відносить зазначені витрати до загальнообовязкових платежів.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення»застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років.

Однак, частиною 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату та доставку пенсій, відповідно до п. «б» - «з»цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 відсотків по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 відсотків у 1992 році, 70 відсотків у 1993 році, 80 відсотків у 1994 році, 90 відсотків у 1995 році, 100 відсотків з 1996 року було виключено відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України” від 17 лютого 2000 року № 1461-ІІІ.

Отже, на момент прийняття Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення»не передбачав обовязку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообовязкового платежу.

Відповідно до абз. 5 п.п 1 п. 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виплата пенсій особам які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно допунктів «в»- «е»та «ж»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, не вноситься плата за фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), яким є відповідач.

Зазначена позиція підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2010 року по справі управління Пенсійного фону України в м. Торезі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в м. Димитров не має підстав для стягнення із Десятого воєнізованого гірничорятувального загону м. Димитров заборгованості по сплачених пенсіях у розмірі 734281,15 грн., оскільки з 01.01.2005 року виплата пільгових пенсій здійснюється за рахунок коштів Державного Бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за № 64/8663, ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Димитров до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону м. Димитров про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 рік в сумі 734281,15 грн. відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частину 24 листопада 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текс постанови складено та підписано 29 листопада 2010 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.