Постанова № 13324832, 10.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2010 р. справа № 2а-24686/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

представників позивача Артюхової О.Б., Байди В.Г.,

представників відповідачаДятлової О.В., Константінеді О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, 83017, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432320/0 від 09.09.2010, від 12.10.2010 № 0000432320/1, від 09.09.2010 № 0000442320/0, від 12.10.2010 № 0000442320/1, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2010 ТОВ «Ліга» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432320/0 від 09.09.2010, від 12.10.2010 № 0000432320/1, від 09.09.2010 № 0000442320/0, від 12.10.2010 № 0000442320/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.09.2010 ДПІ у м. Дружківка була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Ліга» щодо правомірності нарахування сум податкового кредиту та сум валових витрат стосовно підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сервіс-Комплект» (ЄДРПОУ 36102732) за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, за наслідками якої складено акт від 07.09.2010 № 301/2300/24063732.

09.09.2010 ДПІ у м. Дружківка були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000432320/0, яким за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 406330 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 59840,60 грн., та № 0000442320/0, яким за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 325064,00 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 162532,00 грн.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку прийняті ДПІ у м. Дружківка податкові повідомлення рішення, але його скарги були залишені без задоволення, внаслідок чого 12.10.2010 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000432320/1, 0000442320/1, які є аналогічними раніше прийнятим.

Позивач не погоджується із прийнятими ДПІ у м. Дружківка податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що, на думку позивача, вони ґрунтуються на безпідставному висновку податкового органу про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) у частині непідтвердженості поставки товарів за укладеним договором, внаслідок чого є недійсними та нікчемними господарські взаємовідносини між ТОВ «Ліга» та ТОВ «КФ «Сервіс-Комплект».

Так, 01.03.2010 ТОВ «Ліга» (як Покупець) уклало із ТОВ «КФ «Сервіс-Комплект» (як Продавець) договір купівлі-продажу № 03/10, умовами якого передбачено, що Продавець зобовязується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар гідропневмообладнання в кількості, асортименті та у термін, визначені у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок покупця. Факт передачі товару від Продавця Покупцю підтверджується відповідними витратними накладними. Оплата товару Покупцем підтверджується платіжними дорученнями.

Посилаючись на ст.ст. 1, 180, 181, 264-271 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України), ст.ст. 1, 71, 203, 204, 207, 215, 216, 219-221, 224, 228, 334, 626, 655-712 ЦК України, позивач зазначає, що укладений договір є правомірним, тобто відповідає актам законодавства.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних позивач вважає необґрунтованим, оскільки такий висновок не підтверджено жодним посиланням на нормативно-правовий акт. Перевезення товару від Продавця до Покупця здійснювалось власним автотранспортом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., про що свідчать акти на виконання робіт (транспортних послуг), підписані ним та ТОВ «Ліга». Крім того, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, на якому базується бухгалтерський і податковий облік. Складання товарно-транспортних накладних є обовязком вантажовідправника, тобто ТОВ «КФ «Сервіс-Комплект», а не позивача.

З огляду на положення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.2, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підставою для віднесення витрат до складу валових є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарської операції між субєктами господарювання, а не встановлення порушень норм ЦК України та незаконне визнання чинного правочину недійсним та нікчемним. Єдиною вимогою щодо невіднесення витрат до складу валових є повна відсутність первинних документів, які відображають здійснену господарську операцію.

Податковий кредит податку на додану вартість відповідних податкових періодів сформований позивачем у відповідності до положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «КФ Сервіс Комплект».

Позивач зауважує, що при перевірці, що проводилась ДПІ у м. Дружківка 23.07.2010 за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2010 по 31.03.2010, досліджувався договір купівлі-продажу № 03/10 від 01.03.2010, але будь-яких порушень законодавства податковим органом встановлено не було, вказаний договір не визнавався недійсним або нікчемним.

Необґрунтоване нарахування позивачу податкових зобовязань обумовлює необґрунтованість нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 3-11).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, в яких вказали, що при перевірці позивача було досліджено договір купівлі-продажу гідропневмообладнання, укладений із ТОВ «КФ «Сервіс - Комплект», від 01.03.2010 № 03-10, п. 2.1 якого передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця, тобто ТОВ «Ліга». Згідно з наведеними у акті перевірки актами виконаних робіт (наданих послуг), отриманими від підприємця ОСОБА_1., транспортування гідропневмообладнання здійснювалося транспортом ПП ОСОБА_1. Однак, до перевірки не надано основний документ на перевезення товару, а саме товарно-транспортні накладні, у яких зазначено пункт відвантаження товару та кінцева адреса замовника. Обовязковість складання товарно-транспортних накладних передбачено п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568. Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Отже, є неможливим ідентифікувати, з якої адреси та на яку адресу перевозився товар.

Викладене свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ліга» здійснюється поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право- дієздатності ТОВ «Ліга», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ліга» та ТОВ «КФ «Сервіс - Комплект» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. При цьому, представники відповідача посилаються на приписи ст.ст. 202, 234, 626, 629, 655, 658, 664 ЦК України. Оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товару від постачальників у березні-квітні 2010р., це свідчить про те, що правочин між ТОВ «Ліга» та ТОВ «КФ «Сервіс - Комплект» здійснено без мети настання реальних наслідків, тобто цей правочин є нікчемним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Враховуючи те, що у ТОВ «КФ «Сервіс - Комплект» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал,виробничі активи, приміщення, транспортні засоби, то операції між ним та ТОВ «Ліга» не є господарською діяльністю підприємств у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, позивач здійснював діяльність, повязану з наданням податкової вигоди третім особам.

Представники відповідача вказують, що на підставі нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, було встановлено порушення податкового законодавства в частині невірного відображення угод по взаємовідносинам з наведеними контрагентами у податковому та бухгалтерському обліках, що й призвело до відповідних донарахувань податкових зобовязань. Просили відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 134-135).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга» зареєстровано як юридична особа 07.12.1995 виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 24063732, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 180465 (т. 1 а.с. 118), здійснює діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції загальними зборами учасників товариства 18.07.2008, протоколом № 2 (т. 1 а.с. 122-126). ТОВ «Ліга» є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100160519 від 29.01.1999 (т. 1 а.с. 121).

07.09.2010 ДПІ у м. Дружківка була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „Ліга” щодо правомірності нарахування суми податкового кредиту та суми валових витрат стосовно підтвердження відомостей , отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «КФ Сервіс Комплект», код за ЄДРПОУ 36102732, за період з 01.03.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт № 301/2300/24063732 від 07.09.2010 (т. 1 а.с. 22-49).

Згідно з висновками акту перевірки, ТОВ «Ліга» допущені порушення наступних вимог законодавства:

-ч. 5 ст. 203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ліга» при придбанні та продажу товарів. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України;

-відсутність обєктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) з 01.03.2010 по 30.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

-відсутність обєктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) з 01.03.2010 по 30.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»;

-п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 406330 грн., у т.ч. за І квартал 2010р. у розмірі 192076 грн., за півріччя 2010р. в розмірі 406330 грн.;

-п.п. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 325064 грн., у т.ч. за березень 2010р. в розмірі 153661 грн., за квітень 2010р. в розмірі 171403 грн. (т. 1 а.с. 41).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Дружківка 09.09.2010 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000432320/0, яким за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ „Ліга” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 466170,60 грн., в тому числі, за основним платежем 406330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59840,60 грн. (т. 1 а.с. 14),

-№ 00004423/0 від 09.09.2009 р., яким за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „Ліга” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 487596,00 грн., в тому числі, за основним платежем 325064 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 162532 грн. (т. 1 а.с. 13).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, але його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 51-57, 58-61).

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м. Дружківка прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 №№ 0000432320/1, 0000442320/1, аналогічні раніше прийнятим (т. 1 а.с. 15, 16).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Ліга» 27.10.2010 звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «Ліга» в порушення вимог чинного законодавства до складу валових витрат та податкового кредиту були віднесені суми за нікчемною угодою договором із ТОВ «КФ Сервіс Комплект» від 01.03.2010 № 03/10.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідно до умов договору від 01.03.2010 № 03/10 (т. 1 а.с. 66), ТОВ «КФ Сервіс Комплект» (Продавець) взяло на себе обовязок передати у власність ТОВ «Ліга» (Покупець), а ТОВ «Ліга» - прийняти і оплатити товар гідропневмообладнання, у кількості, асортименті і у строки згідно специфікацій, які є невідємною частиною договору. Товар поставляється партіями згідно заявок Покупця (п.п. 1.1, 1.2 Договору). Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця (п. 2.1 Договору). Ціни на товари, що постачаються, є договірними та встановлюються на кожну партію товару згідно специфікацій (п. 3.1 Договору). Оплата вартості товару, у відповідності до його договірної ціни, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 90 днів після прийомки товару (п. 3.2 Договору).

Відповідно до наведених умов договору, сторонами були підписані специфікації № 01 від 01.03.2010, № 02 від 09.03.2010, № 03 від 15.03.2010, № 04 від 22.03.2010, № 05 від 01.04.2010, № 06 від 12.04.2010, № 07 від 19.04.2010, № 08 від 26.04.2010 (т. 1 а.с. 67-74), у яких визначено найменування обладнання, що постачається позивачу, та його ціна.

Фактичне виконання умов договору купівлі-продажу (поставка товару Продавцем та отримання товару та його оплата Покупцем) підтверджується наступними матеріалами справи:

-витратними накладними № 394014 від 01.03.2010, № 402007 від 09.03.2010, № 408004 від 15.03.2010, № 415002 від 22.03.2010, № 425012 від 01.04.2010, № 436013 від 12.04.2010, № 443003 від 10.04.2010, № 450013 від 26.04.2010, якими підтверджено здавання товару ТОВ «КФ Сервіс Комлект» та його прийняття ТОВ «Ліга» (т. 1 а.с. 75-82). Обладнання отримувалось уповноваженими особами ТОВ «Ліга» згідно виданих довіреностей, що підтверджується Журналом реєстрації довіреностей (т. 2 а.с. 20-23). Товар було оприбутковано у бухгалтерському обліку ТОВ «Ліга» (т. 2 а.с. 61-69);

-платіжними дорученнями № 91 від 31.05.2010 на суму 114348,20 грн., № 99 від 03.06.2010 на суму 153000 грн., № 106 від 10.06.2010 на суму 218000 грн., № 106 від 11.06.2010 на суму 152478,00 грн., № 107 від 11.06.2010 на суму 129638,60 грн., № 108 від 14.06.2010 на суму 264000 грн., № 110 від 17.06.2010 на суму 231200 грн., № 115 від 22.06.2010 на суму 258948 грн., № 116 від 22.06.2010 на суму 165052 грн., № 122 від 01.07.2010 на суму 109218 грн., та відповідними виписками банку АТ «УкрСиббанк», якими підтверджено оплату ТОВ «Ліга» за поставлене ТОВ «КФ Сервіс Комлект» гідропневмообладнання (т. 1 а.с. 83-100);

-актами на виконані роботи (транспортні послуги) № 01 від 01.03.2010, № 9 від 09.03.2010, № 15/03 від 15.03.2010, № 22/03 від 22.03.2010, № 1 від 01.04.2010. № 12 від 12.04.2010, № 19 від 19.04.2010, № 26 від 26.04.2010 (т. 1 а.с. 101-108), підписаними з одного боку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та з іншого боку ТОВ «Ліга», згідно з якими позивачу були надані послуги з перевезення та доставки гідропневмообладнання із зазначенням окремо наданих авто послуг за маршрутом Дружківка-Донецьк-Дружківка (200 км).

Разом із тим, як зазначає відповідач у акті перевірки, позивач не надав до перевірки основний документ на перевезення товару товарно-транспортні накладні, у яких зазначено пункт відвантаження товару та кінцева адреса замовника, виходячи з чого не можливо ідентифікувати з якої адреси та на яку адресу перевозився товар. Зазначена обставина, на думку відповідача, свідчить про те, що правочин, вчинений між ТОВ «Ліга» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», не породжує правові наслідки, що обумовлювались вказаним правочином (т. 1 а.с. 47).

З цього приводу суд зазначає, що положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Акти на виконані роботи (транспортні послуги) № 01 від 01.03.2010, № 9 від 09.03.2010, № 15/03 від 15.03.2010, № 22/03 від 22.03.2010, № 1 від 01.04.2010. № 12 від 12.04.2010, № 19 від 19.04.2010, № 26 від 26.04.2010 (т. 1 а.с. 101-108), що підписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Ліга», відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначені послуги надавалися фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно договору № 01/03 від 01.03.2010 (т. 2 а.с. 17). Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень вантажів (т. 2 а.с. 19), є платником єдиного податку (т. 2 а.с. 36).

Крім того, у акті перевірки відповідач вказує, що транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок покупця. Поставка товару здійснювалась транспортом ПП ОСОБА_1. за рахунок ТОВ «Ліга» згідно з актами виконаних транспортних послуг. Розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 35).

З аналізу приведених положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наданих суду документів випливає, що є підтвердженими транспортні витрати позивача при купівлі гідропневмообладнання. Відсутність товарно-транспортних накладних у даному випадку не може свідчити про відсутність наслідків господарської операції, оскільки у даному випадку наявні інші первинні документи, які дають змогу ідентифікувати, з якої адреси та на яку адресу перевозився товар.

Також, відповідач в акті перевірки робить висновок про те, що у ТОВ «КФ Сервіс Комплект» відсутні необхідні умови для здійснення останнім господарських операцій та господарської діяльності взагалі.

Такі твердження відповідача спростовуються наданими суду документами, а саме: податковою декларацією з податку на додану вартість ТОВ «КФ Сервіс Комплект» із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень 2010р. (т. 2 а.с. 52-54), якими підтверджено наявність господарських відносин з іншими субєктами господарювання; реєстром отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2010р. (т. 2 а.с. 55-56), яким підтверджено отримання та видачу податкових накладних по операціям поставки з іншими контрагентами ТОВ «КФ Сервіс Комплект»; податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-3 квартали 2010 (т. 2 а.с. 57-59), якими підтверджено сплату податку із заробітку осіб, що працювали протягом цих періодів у ТОВ «КФ Сервіс Комплект».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу від 01.03.2010 № 03/10, укладеного між ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Ліга». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу, що вказаний правочин був предметом перевірки ДПІ у м. Дружківка 23.07.2010. За наслідками цієї перевірки ДПІ у м. Дружківка склала довідку № 160/2300/24063732 від 23.07.2010, якою не було встановлено будь-яких порушень діючого законодавства при укладенні цього правочину (т. 1 а.с. 17-20).

Фактичне використання придбаного товару у власній господарській діяльності ТОВ «Ліга» підтверджено договором купівлі-продажу № 01 від 04.01.2010, укладеного з ТОВ «Гідропневмоаппарат» (т. 1 а.с. 162), специфікаціями до договору (т. 1 а.с. 203-211), накладними про постачання позивачем на адресу ТОВ «Гідропневмоаппарат» гідропневмообладнання (т. 1 а.с. 163-171), довіреностями на отримання від ТОВ «Ліга» гідропневмообладнання (т. 1 а.с. 183-187), виставленими рахунками на адресу ТОВ «Гідропневмоаппарат» (т. 2 а.с. 25-33), виписками банку про оплату ТОВ «Гідропневмоаппарат» за поставлене гідропневмообладнання (т. 1 а.с. 188-196), податковими накладними, що видавалися позивачем ТОВ «Гідропневмоаппарат» за наслідками здійснених господарських операцій з купівлі-продажу гідропневмообладнання (т. 1 а.с. 172-180), податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ «Гідропневмоаппарат» (т. 2 а.с. 70-88).

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню гідропневмообладнання із господарською діяльністю ТОВ «Ліга», та, як наслідок, їх правомірне віднесення до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за 1 квартал 2010р. та півріччя 2010р.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість у березні та квітні 2010р. суд зазначає наступне.

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ТОВ «Ліга» права на формування податкового кредиту у березні-квітні 2010р. за наслідками господарських операцій по договору із ТОВ «КФ Сервіс Комплект» від 01.03.2010 № 03/10 підтверджено податковими накладними, виданими ТОВ «КФ Сервіс Комплект» позивачу (т. 1 а.с. 109-116) та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 155-160, т. 2 а.с. 56-57). Правомірність видачі ТОВ «КФ Сервіс Комплект» податкових накладних за наслідками господарських операцій підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію ТОВ «КФ Сервіс Комплект» в якості платника податку на додану вартість (т. 2 а.с. 18). В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом ТОВ «Ліга» податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобовязань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Разом із тим, позовні вимоги ТОВ «Ліга» полягають у визнанні недійсними та, водночас, у скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0000432320/0 від 09.09.2010, від 12.10.2010 № 0000432320/1, від 09.09.2010 № 0000442320/0, від 12.10.2010 № 0000442320/1.

Суд зазначає, що статтями 105, 162 КАС України встановлені способи захисту порушеного права, які не є вичерпними. Однак, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

При розмежуванні зазначених способів захисту порушеного права особи слід враховувати, що скасування рішення субєкта владних повноважень означає втрату чинності таким рішенням з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням, тоді як визнання рішення субєкта владних повноважень недійсним як спосіб захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірне рішення не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Тобто, рішення субєкта владних повноважень є скасованими з часу набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, тоді як аналіз протиправності (незаконності, недійсності) цих рішень передбачає надання правової оцінки правовідносинам, які виникли на підставі таких рішень з моменту їх прийняття, що включає період часу до моменту визнання цих рішень протиправними (недійсними, незаконними).

Такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 23.11.2010 у справі № К-30584/10.

За приписами п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Оскільки податкові зобовязання, визначені позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідно до наведених вище приписів п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неузгодженими, то у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде саме скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково та скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Дружківка № 0000432320/0 від 09.09.2010, від 12.10.2010 № 0000432320/1, від 09.09.2010 № 0000442320/0, від 12.10.2010 № 0000442320/1.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам (т. 1 а.с. 2).

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432320/0 від 09.09.2010, від 12.10.2010 № 0000432320/1, від 09.09.2010 № 0000442320/0, від 12.10.2010 № 0000442320/1 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області № 0000432320/0 від 09.09.2010, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга» визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 466170 (чотириста шістдесят шість тисяч сто сімдесят) грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем 406330 (чотириста шість тисяч триста тридцять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 59840 (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок) грн. 60 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області № 0000442320/0 від 09.09.2010, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 487596 (чотириста вісімдесят сім тисяч пятсот девяносто шість) грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 325064 (триста двадцять пять тисяч шістдесят чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 162532 (сто шістдесят дві тисячі пятсот тридцять дві) грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області № 0000432320/1 від 12.10.2010, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга» визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 466170 (чотириста шістдесят шість тисяч сто сімдесят) грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем 406330 (чотириста шість тисяч триста тридцять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 59840 (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок) грн. 60 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області № 0000442320/1 від 12.10.2010, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 487596 (чотириста вісімдесят сім тисяч пятсот девяносто шість) грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 325064 (триста двадцять пять тисяч шістдесят чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 162532 (сто шістдесят дві тисячі пятсот тридцять дві) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга» витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 (вісімсот пятдесят) грн. 00 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 грудня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 15 грудня 2010 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.