Постанова № 13324651, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

<Список >

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. Справа № 2а-15689/10/0570

Донецькій окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чучко В.М., суддів Масло І.В., Чекменьова Г.А., при секретарі Болховій А.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 12.11.2010 року № 4496), представників відповідача Калитвянського О.І., Бернатовича В.В., Бондарчука К.О. (УМВС України на Донецькій залізниці, довіреності, відповідно, від 07.04.2010 № 9/3252, від 08.06.2010 року № 9/5338 та від 13.12.2010 року №9/11354), Віціни О.О. (МВС України, довіреність від 1.06.2010 року), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів та поновлення на службі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (далі УМВС України на Донецькій залізниці, відповідач-1) про визнання неправомірними та скасування наказів УМВС України на Донецькій залізниці про звільнення та поновлення на службі, мотивуючи тим, що в період тимчасової непрацездатності до нього неправомірно було застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни невихід на роботу без поважних причин, ненадання медичних документів про тимчасову непрацездатність, у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Просив визнати неправомірними та скасувати накази Управління МВС України на Донецькій залізниці про його звільнення та поновити його на службі в Управлінні МВС України на Донецькій залізниці.

У ході судового розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги (заява від 09.09.2010 року; том 1, арк. справи 109) в частині зазначення конкретних наказів відповідача про його звільнення, які просить визнати неправомірними та скасувати, зокрема, накази: від 05.06.2010 року №252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання» та від 08.06.2010 року № 163о/с «По особовому складу», а також поновити на службі в УМВС України на Донецькій залізниці, та допустити до негайного поновлення на службі.

В судовому засіданні 02.12.2010 року позивачем надана суду заява про збільшення позовних вимог (том 1, арк. справи 187-188), у відповідності до якої він просив додатково до викладених у заяві від 09.09.2010 року позовних вимог визнати неправомірним та скасувати наказ Міністерства Внутрішніх справ України № 714 о/с від 30.04.2010 року у частині його звільнення з посади начальника відділу карного розшуку Управління МВС України на Донецькій залізниці.

Ухвалою суду від 02.12.2010 року до участі у справі в якості відповідача залучене Міністерство внутрішніх справ України (далі МВС, відповідач-2).

Заявами від 10.12.2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив поновити його в УМВС на Донецькій залізниці на посаді начальника відділу карного розшуку даного управління, а потім відмовився від даної заяви та просив поновити його на службі в Управлінні МВС України на Донецькій залізниці без зазначення посади (том 1, арк. справи 218-219).

У судовому засіданні 13.12.2010 року позивач змінив позовні вимоги у частині визнання неправомірним та скасування наказу № 163о/с від 08.06.2010 року, та просив вважати належними у цій частині позовні вимоги про визнання недійсними та скасування пунктів два та три наказу від 11.12.2010 року № 390о/с (том 2, арк. справи 6).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем-1 позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані наступним.

Згідно рапорту від 08.04.2010 року про звільнення за особистим проханням із займаної посади - начальника відділу карного розшуку УМВС України на Донецькій залізниці (посада відноситься до номенклатури МВС України), підполковника міліції ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади наказом Міністерства Внутрішніх Справ України (МВС України) від 30.04.2010 року №714о/с за п.45 «в» (за особистим проханням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 (далі за текстом Положення від 29.07.1991 року). У звязку з цим, відповідно до положень п.21 Положення від 29.07.1991 року, ОСОБА_1 наказом УМВС України на Донецькій залізниці від 12.05.2010 року №132о/с призначено оперуповноваженим сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій залізниці з 30 квітня 2010 року.

ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх обовязків та не зявився до міста служби. Крім того, позивач відмовлявся надати пояснення щодо його невиходу на роботу. Як вказує відповідач, тільки після отримання чергового рекомендованого листа, позивач на телефон-факс чергової частини лінійного відділу на станції Ясинувата передав рапорт, що знаходиться на лікарняному та передав копії листків непрацездатності за номерами 000810, 000852, 455014.

У звязку з тим, що на думку відповідача-1 копії вказаних медичних документів не мають юридичного значення і, відповідно, не дають підстав відповідачу щодо визнання поважними причинами його невихід на службу та оплати листків непрацездатності у звязку з тимчасовою непрацездатністю. Відносно позивача проведено службове розслідування та застосоване дисциплінарне стягнення за невиконання службової дисципліни у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ (наказ від 05.06.2010 № 252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання», в подальшому за текстом наказ від 05.06.2010 № 252) та наказами від 08.06.2010 року №163о/с та від 11.12.2010 року № 390о/с «по особовому складу» звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення від 29.07.1991 року з 18 червня 2010 року.

Таким чином, відповідач-1 вважає вимоги позивача необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог до УМВС України на Донецькій залізниці відмовити у повному обсязі.

Відповідачем-2 позовні вимоги в частині скасування наказу Міністерства Внутрішніх справ України № 714 о/с від 30.04.2010 року стосовно звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади начальника відділу карного розшуку Управління МВС України на Донецькій залізниці не визнані, зокрема, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом права, у звязку з чим представник МВС України просив залишити позов без розгляду у наведеній частині.

Ухвалою суду від 10 грудня 2010 року залишена без розгляду позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства Внутрішніх справ України № 714 о/с від 30.04.2010 року у частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади начальника відділу карного розшуку Управління МВС України на Донецькій залізниці (том 1, арк. справи 247-249).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників УМВС України на Донецькій залізниці та МВС України, а також показання свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Управління МВС України на Донецькій залізниці є юридичною особою за законодавством України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 433267 (дата проведення державної реєстрації 22.09.2009 року), та довідкою з ЄДРПОУ від 19.04.2010 року № 8817 (том 1, арк. справи 84-85), та діє на підставі положення (том 1, арк. справи 86-92).

З 08.04.1993 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується послужним списком та трудовою книжкою (том 1, арк. справи 33 44).

18.11.2009 року наказом УМВС України на Донецькій залізниці № 79о/с позивач був призначений на посаду начальника відділу карного розшуку УМВС України на Донецькій залізниці (том 1, арк. справи 35).

На підставі поданого рапорту від 08.04.2010 року на імя Міністра Внутрішніх Справ України позивач звільнений з посади начальника відділу карного розшуку УМВС України на Донецькій залізниці за п.45 «в» (за особистим проханням) Положення від 29.07.1991 року, про що виданий наказ МВС України від 30.04.2010 року №714о/с від 29.07.1991 року (том 1, арк. справи 47).

Наказом УМВС України на Донецькій залізниці від 12.05.2010 року №132о/с підполковник міліції ОСОБА_1 призначений оперуповноваженим сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата Управління МВС України на Донецькій залізниці з 30 квітня 2010 року (далі за текстом оперуповноважений сектору карного розшуку, том 1, арк. справи 48 - 49).

Як встановлено у судовому засіданні, позивач протягом травня 2010 року не приступив до виконання обовязків в якості оперуповноваженого сектору карного розшуку вказаного лінійного відділення, що підтверджується рапортами посадових осіб та оперуповноваженими лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій області (том 1, арк. справи 53 60), а також стройовими записками виходу на службу особового складу Лінійного відділу на ст. Ясинувата Управління МВС України на Донецькій залізниці за травень та червень 2010 року (том 1, арк. справи 68 71).

У звязку з наведеними обставинами заступником начальника лінійного відділу з кадрового забезпечення Юдіним І.В. та в.о. першого заступника начальника лінійного відділу на станції Ясинувата Сікульським В.О. проведено службове розслідування, про що складений Висновок від 03.06.2010 року «За матеріалами службового розслідування по факту невиконання службової дисципліни працівниками лінійного відділу на станції Ясинувата Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці ОСОБА_1 і ОСОБА_9, невиходу їх на службу та ненадання ними медичних документів про тимчасову непрацездатність» (далі за текстом Висновок від 03.06.2010 року, том 1, арк. справи 50-52), який затверджений в.о. заступника начальника УМВС України на Донецькій залізниці Діденко О.В.

За результатами проведення службового розслідування наказом від 05.06.2010 № 252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання» (в подальшому за текстом наказ від 05.06.2010 № 252) та наказом від 08.06.2010 року №163о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення від 29.07.1991 року з 09 червня 2010 року (том 1, арк. справи 65 67). При цьому, у наказі від 05.06.2010 № 252 (що виступив підставою для винесення наказу від 08.06.2010 року №163о/с) визначено, що позивач з травня 2010 року по «теперішній час» (як вказано в наказі), тобто станом на 05.06.2010 року, вчинив невихід на службу без поважних причин.

У ході судового розгляду справи відповідач-1 своїм наказом від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу» (том 2, арк. справи 5) скасував наказ Управління МВС України на Донецькій залізниці від 08.06.2010 року № 163о/с щодо звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «є» (порушення дисципліни), звільнив позивача зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «є» (порушення дисципліни) з 18 червня 2010 року, та визнав 6 червня 2010 року днем не виходу на службу без поважних причин.

Таким чином, підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, як слідує з матеріалів справи та пояснень представників відповідача-1, виступив дисциплінарний проступок, що знайшов своє вираження у: неповідомленні керівництва про знаходження на лікарняному; ненаданні керівництву листків тимчасової непрацездатності; порушенні службової дисципліни в частині невиходу на роботу протягом травня по 05 червня 2010 року (як вказано у наказі від 05.06.2010 № 252), та невихід на роботу 06.06.2010 року (що визначено у наказі від 11.12.2010 року № 390о/с) без поважних причин.

За положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийняття відносно позивача наказу від 05.06.2010 року №252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання» та пунктів два та три наказу від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу».

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу», згідно зі статтями 9 і 30 якого правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України «Про міліцію» (надалі Закон про міліцію), Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року (надалі - Дисциплінарний статут), Положення від 29.07.1991.

1.Відносно позовних вимог стосовно скасування наказу від 05.06.2010 року №252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання» в частині, що стосується позивача, суд зазначає наступне.

Згідно приписам ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст. 1)

Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни являється дисциплінарним проступком (ст.2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися, зокрема поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків.

Як зазначено у висновку службового розслідування та у спірному наказі № 252 позивач не зявлявся на місце служби протягом травня та до 5 червня 2010 року включно без поважних причин.

На думку УМВС на Донецькій залізниці він скоїв прогули, що є порушенням службової дисципліни та підставою для звільнення.

Вказані доводи спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються, оскільки факт поважності причин невиходу на службу протягом вказаного періоду підтверджений відповідними доказами.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований і мешкає в місті Маріуполь Донецької області, де проходив лікування, що підтверджується медичними документами (том 1, арк. справи 6-8):

- листком звільнення від службових обовязків через тимчасову непрацездатність №000810, виданим 26.04.2010 року лікарнею з поліклінікою Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до якого ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 26.04.2010 року до 04.05.2010 року, з відміткою «стати до роботи 05 травня 2010 року»;

- листком звільнення №000852, виданим 05.05.2010 року лікарнею з поліклінікою Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області, за яким ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 5 травня по 14 травня 2010 року, з відміткою «продовжує хворіти» та виданий новий листок за №455014;

- листком непрацездатності серії АВЖ №455014, виданим 15.05.2010 року, у відповідності до якого позивач знаходився на денному лікуванні з 15.05.2010 року по 05.06.2010 року, з відміткою «стати до роботи 06.06.2010 року».

В матеріалах справи містяться листи Головного управління охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації від 23.09.2010 року № вх.01119-3437 та від 29.11.2010 року № вх.01/19-4122, згідно яким додатковою перевіркою було встановлено, що позивач проходив лікування з 15.05.2010 до 05.06.2010 року та з 07.06.2010 до 18.06.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що у період з 26.04.2010 року по 05.06.2010 року, тобто з моменту призначення на посаду оперуповноваженими лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій області (30.04.2010 року) та до моменту звільнення (05.06.2010 року) позивач безперервно знаходився на лікуванні.

Суд не приймає як доказ неповажності причин не виходу позивача на роботу лист Головного управління охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації від 01.07.2010 року № 01/16-1881, яким УМВС України на Донецькій області повідомляється, що за даними лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) області ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги не звертався, оскільки у листі не зазначено, за який період проводилася перевірка.

Крім того, згідно з листами Головного управління охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації від 23.09.2010 року № вх.01119-3437 та від 29.11.2010 року № вх.01/19-4122 медична служба МВС України на Донецькій залізниці не відноситься до мережі комунальних закладів охорони здоровя області, а інформація, що викладена у листі від 01.07.2010 року № 01/16-1881 не відповідає дійсності.

На підставі аналізу приведених вище доводів суд приходить к висновку, що невихід позивача на роботу без поважних причин не мав місця.

У спірному наказі № 252 зазначено, що позивач не повідомив керівництво про знаходження на лікарняному та не надав керівництву листки тимчасової непрацездатності.

Відповідно до Висновку від 03.06.2010 року неодноразові звернення працівників кадрових підрозділів до ОСОБА_1 щодо надання медичних документів про тимчасову непрацездатність, відомостей стосовно найменування медичного закладу, в якому надається медична допомога, не дали позитивних результатів. Крім того, ненадання ОСОБА_1 медичних документів про тимчасову непрацездатність призвели до порушення нормативних документів у сфері фінансової дисципліни (наказ МВС України від 31.12.2007 року № 499).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направляв позивачу за місцем його реєстрації лист від 28.05.2010 року №10/3626, яким просив повідомити причину невиходу на службу до лінійного відділу на станції Ясинувата. Однак, позивач відмовився отримати цей лист, про що є відповідна відмітка 31.05.2010 року на поштовому конверті (том 1, арк. справи 75, 76).

З пояснень допитаного у якості свідка ОСОБА_11, який на той час (квітень 2010 року) працював старшим оперуповноваженим з особливо важливих справ Управління внутрішньої безпеки МВС України в Донецькій області, вбачається, що 27.04.2010 року він зустрів у вказаному управлінні ОСОБА_1, який спілкувався з працівником внутрішньої безпеки при Управлінні МВС на Донецькій залізниці ОСОБА_12 (по-батькові свідок не памятає) та зазначав, що хворіє та знаходиться на лікарняному.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що протягом квітня до початку червня 2010 року він працював виконуючим обовязки начальника сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та був безпосереднім начальником позивача. На початку червня 2010 року ОСОБА_1 зателефонував йому та доповів, що знаходиться на лікарняному.

Як слідує з рапортів посадових осіб Лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій залізниці, зокрема: ОСОБА_7 (датований 28.05.2010 року, том 1, арк. справи 54), ОСОБА_13 (від 02.06.2010 року, том 1, арк. справи 60), що використувалися відповідачем при складанні Висновку 03.06.2010 року, ОСОБА_1 у телефонній бесіді повідомив, що знаходиться на лікарняному.

Виходячи з рапорту щодо знаходження на лікарняному, власноруч написаному позивачем на ім'я в.о. начальника Лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України (що помилково датований 09.10.2010 року, проте у судовому засіданні встановлено, що фактично даний документ підписаний позивачем 09.06.2010 року та цього ж дня направлений факсом до зазначеного Лінійного відділу), де позивач зазначив свою посаду як (пряма мова:) «О/у сур ЛО на ст. Ясиноватая УВМД Украины на Донецкой ж.д. подполковник милиции» та вказав, що з 26.04.2010 року він знаходиться на лікарняному (арк. справи 61). Факт направлення позивачем вказаного рапорту саме 09.06.2010 року підтверджений в ході судового розгляду також і представниками відповідача-1.

Вище приведені докази спростовують висновки та пояснення відповідача стосовно того, що позивач не повідомляв про знаходження на лікарняному.

Щодо ненадання керівництву листків тимчасової непрацездатності, суд зазначає, що норми діючого законодавства не встановлюють строку їх надання. Крім того, позивач був звільнений, коли знаходився на лікарняному, що позбавило його можливості надати листки тимчасової непрацездатності у перший день виходу на роботу.

Відповідно до абз. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту, за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

Як вбачається зі спірного наказу № 252 за невиконання службової дисципліни, ігнорування вимог статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, приписів Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України, директиви МВС України від 28.04.2004 року № 8, невихід на службу, ненадання медичних документів про тимчасову непрацездатність, звільнено з органів внутрішніх справ виконуючого обовязки начальника сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата майора міліції ОСОБА_9 (М-084789), та оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата підполковника міліції ОСОБА_1, тобто дисциплінарні стягнення були накладені одразу на декількох працівників, що є порушенням абз. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту.

При чому ст. 8 Дисциплінарного статуту взагалі не стосується ОСОБА_1, оскільки визначає обовязки начальника, яким ОСОБА_1 на той момент не був.

Суд вважає неприпустимим таке визначення звільнення, оскільки з наказу не зрозуміло, хто з працівників звільнений за порушення яких саме норм діючого законодавства.

На підставі наведеного наказ від 05.06.2010 року №252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання» в частині, що стосується позивача, є незаконним та підлягає скасуванню.

2.Стосовно позовних вимог в частині скасування пунктів два та три наказу від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу», суд зазначає наступне.

Згідно з наказом № 390о/с підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ є невихід на роботу 06.06.2010 року без поважних причин.

Як зазначено у спірному наказі № 390о/с, відповідач не володів документально підтвердженою інформацією про лікування позивача. Про знаходження позивача на лікарняному відповідачеві-1 стало відомо тільки у ході судового розгляду справи 10.12.2010 року.

Разом з тим, представник відповідача-1 у судовому засіданні пояснив, що ще 09.06.2010 їм було відомо про існування лікарняних.

Крім того, рапортом від 09.06.2010 року (що помилково датований 09.10.2010 року), адресованому в.о. начальника лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій залізниці, позивач повідомив про знаходження на лікарняному та направив копії лікарняних листів. З даних лікарняних вбачається, що позивач повинен стати до роботи 06.06.2010 року, а отже відповідачу стало відомо про факт незявлення позивача на роботу 06.06.2010 року саме 09.06.2010 року.

Спірним наказом № 390о/с скасований наказ Управління МВС України на Донецькій залізниці від 08.06.2010 року № 163о/с щодо звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «є» (порушення дисципліни), звільнено позивача зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «є» (порушення дисципліни) з 18 червня 2010 року, визнано 6 червня 2010 року днем не виходу на службу без поважних причин.

За приписами ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 18 наведеного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

З пояснень представника відповідача-1 та спірного наказу від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу» вбачається, що позивач притягнений до відповідальності за невихід на службу без поважних причин саме 06.06.2010 року, тобто на момент застосовування до позивача заходів дисциплінарного впливу у вигляді звільнення минуло більше півроку, а отже позивач притягнений до відповідальності поза межами строків накладення дисциплінарних стягнень, що прямо суперечить ст. 16 Дисциплінарного статуту.

До того ж, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, застосоване до позивача наказом від 05.06.2010 року №252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання», фактично реалізоване відповідачем-1 наказом від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу» (оскільки наказ від 08.06.2010 року № 163о/с самостійно скасований відповідачем-2), тобто дисциплінарне стягнення виконане більш ніж через півроку, чим порушені приписи ст. 18 Дисциплінарного статуту, які прямо забороняють виконувати дисциплінарні стягнення після закінчення місячного строку.

Суд також зазначає, що у порушення ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування з приводу невиходу на роботу позивача проведено не було, письмові пояснення від позивача витребувані не були.

Доводи стосовно невиходу на службу позивачем 06.06.2010 року без поважних причин суд вважає необґрунтованими, оскільки на вимогу суду відповідачем-1 не надано доказів наявності відповідного наказу (розпорядження) відносно необхідності виходу на роботу позивача у цей день, який є неділею та загальним вихідним днем, з відміткою про ознайомлення з ним позивача.

Судом також не приймаються доводи представників відповідача-1 в частині того, що спірним наказом від 11.12.2010 року № 390о/с наказ від 08.06.2010 року № 163о/с не скасований, а в ньому змінена тільки дата звільнення позивача, оскільки таке тлумачення прямо суперечить змісту самого наказу від 11.12.2010 року № 390о/с, у якому чітко зазначено, що наказ від 08.06.2010 року № 163о/с є скасованим.

Наведені обставини, на думку суду, унеможливлюють притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з огляду на пропуск строків накладення дисциплінарного стягнення, та його виконання, у звязку з чим наказ від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу» (в частині пунктів 2 та 3) не ґрунтується на приписах Дисциплінарного статуту, та підлягає скасуванню.

3. В частині позовних вимог з приводу поновлення в Управлінні Внутрішніх справ на Донецькій залізниці, суд зазначає наступне.

У відповідності до рапорту від 08.04.2010 року про звільнення за особистим проханням із займаної посади - начальника відділу карного розшуку УМВС України на Донецькій залізниці, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади наказом МВС України від 30.04.2010 року №714о/с за п.45 «в» (за особистим проханням), а наказом УМВС України на Донецькій залізниці від 12.05.2010 року №132о/с останнього призначено оперуповноваженим сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій залізниці з 30 квітня 2010 року.

Наведені накази у судовому порядку, в тому числі відповідачами, не скасовані, та є чинними.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для поновлення позивача в Управлінні УМВС на Донецькій залізниці, оскільки останній звільнений з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій залізниці.

При цьому суд не може перебирати на себе функції УМВС на Донецькій залізниці та фактично призначити позивача на іншу посаду, ніж та, з якої його були звільнено.

Вирішення кадрових питань відноситься до внутрішньої компетенції вказаного субєкта владних повноважень, що підтверджується нормою п. 24 Положення, згідно з якою у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню саме на попередній роботі (посаді).

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити, що норми п. 2 ст. 11 КАС України надають право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів особи. Однак за даних обставин у суду відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата УМВС України на Донецькій залізниці за власною ініціативою, оскільки позивач у ході судового розгляду справи неодноразово зазначав, що бажає бути поновленим саме в Управлінні УМВС на Донецькій залізниці без зазначення посади. Отже, зміна судом способу захисту права позивача у такій спосіб не буде узгоджуватися із волевиявленням позивача.

Таким чином, вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими, не відповідають вимогам законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно обґрунтовує незаконність спірних наказів та дій відповідача-1 із їх винесення.

Доказів, які б спростували доводи позивача (крім поновлення останнього в УМВС на Донецькій залізниці), відповідач-1 суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (щодо скасування наказів від 05.06.2010 року №252 та від 11.12.2010 року № 390о/с у відповідних частинах).

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про скасування наказів та поновлення на службі задовольнити частково.

Скасувати наказ Управління Міністерство внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 05.06.2010 року №252 «Про невиконання службової дисципліни працівниками карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата, та їх покарання» у частині звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Ясинувата підполковника міліції ОСОБА_1.

Скасувати пункти два та три наказу Управління Міністерство внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 11.12.2010 року № 390о/с «По особовому складу».

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 1,70 (одну грн., 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності позивача, його представника, та представників відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці 13.12.2010 року. Повний текст постанови виготовлений 18.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Чучко В.М.

Судді Масло І.В. Чекменьов Г.А.