Постанова № 13324570, 08.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 р. справа № 2а-25250/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:Кисельова В.С. (дов. від 04.08.2010р. № 130/11-Д)

відповідача-1:Бєломєстнової Л.В. (дов. від 11.05.2010р. №23/285)

відповідача-2:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті»

доСхідної митниці

Головного управління державного казначейства в Донецькій області

провизнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» (надалі позивач, ЗАТ «ВО «Конті») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці (надалі відповідач-1) та Головного управління державного казначейства в Донецькій області (надалі відповідач-2) про визнання протиправними дій органу владних повноважень, визнання недійсними карток відмови та рішень органу владних повноважень, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010р. провадження у справі було відкрито.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2010р. позовні вимоги були розєднані у самостійні провадження.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 04.11.2010р. справа, в частині позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020523 від 19.10.2009 року; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020523 від 19.10.2009 року; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000673/1 від 19.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40997,68 гривень, шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817, передано на розгляд судді Буряк І.В. за № 2а-25250/10/0570.

Позов мотивовано протиправними діями відповідача-1 під час визначення митної вартості імпортованого товару, внаслідок чого позивач був змушений здійснити переплату податку на додану вартість, у звязку із завищеним визначенням митної вартості товару відповідачем-1.

Судові засідання від 23.11.2010р. та від 26.11.2010р. не відбулись у звязку із перебуванням судді Буряк І.В. на лікарняному.

У судовому засіданні від 01.12.2010р. оголошувалась перерва до 08.12.2010р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні від 08.12.2010р. позовні вимоги, з урахуванням змін позовних вимог, підтримав надав суду відповідні пояснення та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що під час визначення митної вартості товару, позивач не надав всіх потрібних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), внаслідок чого, відповідно до законодавства, митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні від 08.12.2010р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням змін позовних вимог, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 в судове засідання від 08.12.2010р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

16 жовтня 2009 року ЗАТ «ВО «Конті» через свого митного брокера - Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» подало до Східної митниці декларацію митної вартості №700000005/9/011574, якою задекларував імпорт товару: какао масло «PPP Non-deo Blocks» для кондитерської промисловості масляниста речовина білого кольору з характерним запахом какао в блоках, без сторонніх присмаків та запахів, виготовлено зі 100% какао, не містить доданого цукру, без барвників та ароматизаторів, дата виготовлення листопад 2008р., термін придатності 2 роки, чиста вага складає 20000 кг., виробник «Cargill Cocoa SARL» (надалі - какао масло «PPP Non-deo Blocks») з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» на загальну митну вартість 140480,00 доларів США.

Зазначений товар придбаний за контрактом № TP-84 від 09.10.2009 року, укладеного між ЗАТ «ВО «Конті», в якості покупця, та Компанією «Gracomar S.L.» (Granada comercial de aromas sociedad limitada), Іспанія (надалі - Gracomar S.L.), в якості продавця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує та оплачує какао масло «PPP Non-deo Blocks» - 20000 кг., на загальну суму договору 140 480,00 доларів США.

При цьому, згідно п. 1.2 зазначеного контракту відвантаження товару проводиться зі складу компанії ДП «БС Торг Сервіс», вул. Стуса, 2б, м. Одеса, Україна, за дорученням компанії Cargill B.V. Cargill Cocoa, що діє за дорученням продавця.

Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №700000005/9/011574 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме:

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару;

-рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару;

-калькуляція фірми виробника товару;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження;

-відомості про якісні характеристики товару;

-інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

При цьому, у відмітках митного органу зазначено, що надання відповідних документів необхідне згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р.

Як вбачається із декларації митної вартості №700000005/9/011574 із зазначеними вимогами Східної митниці представник Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» ознайомлений 16.10.2009р., про що мається відповідна відмітка.

Закрите акціонерне товариство «Укрсервіс» в якості брокера діяло на підставі Договору доручення № 1740-04.3 на надання митних брокерських послуг від 20.12.2005р. із врахуванням додаткових угод до вказаного договору (вказаний договір та додаткові угоди до нього наявні у матеріалах справи).

19 жовтня 2009 року представник Закритого акціонерного товариства «Укрсервіс» повідомив відповідача-1, що надання зазначених вище документів є недоцільним, оскільки, на думку декларанта, останнім були надані документи в повному обсязі для проведення процедури митного оформлення та визначення митної вартості товарів за ціною товару щодо товарів, які імпортуються, за методом 1, відповідно до ст. 266 та ст. 267 Митного кодексу України, про що зроблений відповідний запис на декларації митної вартості №700000005/9/011574.

Рішенням митного орану про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000673/1, яке прийняте 19.10.2009р., відповідач-1 визначив митну вартість товару - какао масло «PPP Non-deo Blocks» у розмірі 166 200,00 доларів США.

19.10.2009р. Відповідач-1 виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020523, з якої вбачається, що товари не підлягають митному оформленню у звязку із неподанням додаткових документів згідно вимог «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р.

Також зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000673/1 від 19.10.2009р.

19.10.2009р. позивач подав до Східної митниці декларацію митної вартості №700000005/9/011669 в якій зазначив вартість товару - какао масло «PPP Non-deo Blocks» згідно митної оцінки відповідача-1 у розмірі 166 200,00 доларів США (1324614,00 грн. за курсом НБУ), при цьому сума податку на додану вартість визначена у розмірі 264922,80 грн., що вбачається із ВМД №700000005/9/011669.

Позивач зазначає, що при прийнятті товару - какао масло «PPP Non-deo Blocks» за декларацією митної вартості №700000005/9/011574 за ціною, визначеною заявником, сума податку на додану вартість склала б 223925,12 грн. Тобто, на думку позивача, надмірно сплачений розмір податку на додану вартість складає 40997,68 грн.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Відносно визнання такими, що є протиправними, дій відповідача-1 у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020523 від 19.10.2009р. та визнання недійсною зазначеної картки, Суд дійшов до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

При цьому, згідно п. п. 1, 6 зазначеної статті митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Статтею 41 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Разом з тим 10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

У відповідності до ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Частинами 1, 2 ст. 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

На підставі наведено, Суд приходить до висновку, що відповідач-1, мав право перевірити достовірність та точність зазначених у документах, що були подані позивачем для підтвердження митної вартості товару та їх достатність для визначення митної вартості товару.

Пунктом 2 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 339 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом:

1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 51, ст. 3417);

усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів;

митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

При цьому зазначено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.

Відповідно до п. 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

-рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

-банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

-пакувальні листи;

-копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Крім того, п. 11 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

-відповідна бухгалтерська документація;

-ліцензійний чи авторський договір (контракт);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-калькуляція фірми - виробника товару;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-сертифікат про походження товару;

-відомості про якісні характеристики товару;

-інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Також, декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Згідно п.13 зазначеного Порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний:

- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

- сплатити податки і збори.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган, з урахуванням законодавчих обмежень, встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Таким чином, Суд вважає, що відповідач-1 діяв у межах наданих йому повноважень та згідно встановлених Митним кодексом України норм при перевірки правильності визначення відповідачем-1 митної вартості товару за декларацією митної вартості №700000005/9/011574.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів Східна митниця посилалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару.

Слід зазначити, що згідно п. 1.2 контракту № TP-84 від 09.10.2009 року, відвантаження товару проводиться зі складу компанії ДП «БС Торг Сервіс», вул. Стуса, 2б, м. Одеса, Україна, за дорученням компанії Cargill B.V. Cargill Cocoa, що діє за дорученням продавця.

У відповідності до п. 2.3 зазначеного контракту, до ціни товару входить вартість доставки, упаковки, маркування, тари.

Із інвойсу від 09.10.2009р. № 20091009/ТР/84/1 вбачається, що країною походження товару - какао масло «PPP Non-deo Blocks» є Кот дІвуар.

Як вбачається із меморандуму про намір від 25.12.2008р. між ЗАТ «ВО «Конті», в якості сторона 2, та Gracomar S.L., в якості сторона 1, остання не є «прямим» постачальником товару -какао масло «PPP Non-deo Blocks», про що свідчить останній абзац п.3 вказаного меморандуму, згідно якого Gracomar S.L. забезпечує укладання контрактів на придбання товару для його подальшої поставки ЗАТ «ВО «Конті».

Суд зазначає, що витребувані Східною митницею для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару - какао масло «PPP Non-deo Blocks» документи, які зазначені на декларації митної вартості №700000005/9/011574, є обовязкові для надання декларантом на вимогу митного органу в силу нормативних приписів п.11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

Декларант зазначив, що надання вказаних документів він вважає «недоцільним».

Декларант не інформував відповідача-1 про неможливість надання вказаних документів, та не навів відповідного обґрунтування.

Тобто, декларант не повідомив митний орган про обєктивну можливість або неможливість надання витребуваних документів, а лише зазначив, що вважає їх надання «недоцільним», що не дало митному органу можливості підтвердити митну вартість товару, заявлену позивачем.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Суд зазначає, що позивачем не надано документів із зазначенням всієї інформації, передбаченої ст. 267 Митного кодексу України, необхідної для визначення митної вартості товару - какао масло «PPP Non-deo Blocks» за першим методом.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема

Таким чином, Судом встановлено, що позивач не виконав правомірні вимоги Східної Митниці та не надав документи для підтвердження задекларованої позивачем вартості товару.

У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що зазначено у п. 2 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за № 1562/11842.

Таким чином, відповідач-1 правомірно видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020523 від 19.10.2009р.

Щодо визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000673/1 від 19.10.2009р., суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до п.14. «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Пунктом 16 зазначеного Положення встановлено, що на підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну визначені ст. 266. Митного кодексу України, відповідно до якої визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

При цьому встановлено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 268 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Як вбачається із пояснень відповідача-1, враховуючи відсутність достатньої документально підтвердженої інформації для визначення митної вартості за першим методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), Східною Митницею був застосований другий метод - визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів у встановленій ст. 267 послідовності застосування методів, із урахуванням наявної інформації, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність консультацій між митним органом та декларантом, оскільки, сам позивач у своїй позовний заяві зазначає, що відповідач-1 наводив лише одну обставину, яка призвала до виникнення у нього сумнівів щодо обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару наявність у ЄАІС ДМСУ інформації про здійснення митних оформлень за цінами, відмінними від заявлених позивачем.

Крім того, відповідачу-1 був наданий лист позивача вих. № 3062/11/1141 від 16.10.2009р., згідно якого позивач наполягає на достатності наданих до декларації митної вартості №700000005/9/011574 документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Із зазначеного листа та пояснень представника відповідача-1 вбачається, що відповідачем-1 дотримана процедура консультацій між митним органом та декларантом, передбачена ст. 266 Митного кодексу України.

Таким чином, при визначенні митної вартості товару, відповідач-1 діяв у відповідності до положень Митного кодексу України.

На підставі наведеного, Суд вважає вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000673/1 від 19.10.2009р. - необґрунтованими.

Відносно стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 40997,68 грн., Суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною першою статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Разом із тим підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III встановлено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

За визначенням, наведеним у підпункті 1.11 статті 1 цього Закону, податкова декларація або розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Водночас документом, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів, є вантажна митна декларація.

«Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття вантажно-митної декларації - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

З огляду на викладене митні органи є органами, що здійснюють контроль за порядком справляння податків і зборів, віднесених до їх компетенції, а вантажна митна декларація - документом, на підставі якого визначаються зобов'язання зі сплати платежів, тобто податковою декларацією в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вантажна митна декларація є податковою декларацією.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Також слід зазначити, що ч. 3 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не скористався зазначеним правом звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Таким чином, податкове зобовязання позивача з податку на додану вартість за вантажно-митною декларацією №700000005/9/011669 є узгодженим та не може бути оскарженим.

На підставі наведеного та враховуючи вищевикладені висновки, підстав для стягнення з Державного бюджету України частки сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 40997,68 грн. - не має.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача необґрунтованими та вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення позову ЗАТ «ВО «Конті».

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 8 грудня 2010 року, повний текст виготовлено 13 грудня 2010 року.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.