Постанова № 13324276, 28.12.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

28.12.2010

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 р. Справа № 2а-9675/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. <Текст > при секретаріОрлові О.В., < найм. Пр. >< ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Баязет" до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 03.08.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Баязет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив в реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна: одноповерхову будівлю літнього кафе літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1, яке визнано за позивачем набравшим законної сили заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року по справі № 2-655/2010 про зобовязання вчинити певні дії та визнання права власності. Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2010 року про відмову в реєстрації права власності; зобовязати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Баязет», код ЄДРПОУ 35340608, право власності на обєкт нерухомого майна одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242,8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: пр. Газети «Правда», 128-А, на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року по справі № 2-655/2010. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що позивачу було відмовлено в реєстрації правомірно.

У своєму Рішенні про відмову в реєстрації права власності від 14.07.2010 року, відповідач зазначив, що згідно п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, матеріалами інвентаризаційної справи та поданими документами було встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року було визнано право власності без додаткових актів введення в експлуатацію за ТОВ «Компанія Баязет» на одноповерхову будівлю літнього кафе літ. А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 14.10.2008 року, укладеного між ТОВ «Компанія Баязет» та ОСОБА_3. Даний договір вчинений в простій письмовій формі без проведення технічної інвентаризації відчужуваного майна та без отримання витягу з державного реєстру прав власності нерухомого майна. Тобто, даний договір не був нотаріально посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, тому не вважається укладеним. Крім того, в ході розгляду поданих документів відповідачем було встановлено, що постановами Державної виконавчої служби в Індустріальному районі м. Дніпропетровська від 10.01.2007 року та від 27.02.2007 року, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає необхідним даний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Баязет» (код ЄДРПОУ 35340608) визнано права власності на обєкт нерухомого майна одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242, 8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без додаткових актів введення до експлуатації.

З метою проведення державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242, 8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, отримання свідоцтва про право власності позивачем було подано заяву до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та надано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року, справа № 2-655/2010.

Однак, 14.07.2010 року було прийнято рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на зазначений обєкт з посиланням на те, що угода (договір) купівлі-продажу одноповерхової будівлі літнього кафе літ. А-1 від 14.10.2008 року, укладений у простій письмовій формі не був нотаріально посвідчений, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, та не є укладеним. Крім того, в ході розгляду поданих документів відповідачем було встановлено, що постановами Державної виконавчої служби в Індустріальному районі м. Дніпропетровська від 10.01.2007 року та від 27.02.2007 року, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Трактування змісту рішення є порушеннями з боку відповідача п.3.5 Тимчасового положення, відповідно до якого забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна це рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п. 9 ч. 2. ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішення суду.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Враховуючи вищевикладене, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» зобовязано діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідачем невірно було застосовано норми чинного законодавства та Конституції України. Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Ст. 9 КАС України закріплено, що суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тобто, норми про обовязковість судових рішень закріплених Конституцією та законодавством мають вищу юридичну силу ніж норми підзаконних нормативно-правових актів, яким в даному випадку є Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Дії відповідача щодо відмови у реєстрації права власності, у звязку з тлумаченням судових рішень та з мотивів невідповідності їх законодавству є неправомірними, з урахуванням того, що відповідачем при прийнятті вказаного рішення були грубо порушені вимоги ст.129 Конституції України, ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо обовязковості виконання рішень суду.

В даному випадку, суд вважає правомірним звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав в у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєкта владних повноважень, у звязку з тим, що оскаржуване рішення відповідача винесено не в межах передбачених законодавством, а з мотивів тлумачення судового рішення та протиправного висування додаткових вимог позивачу.

Ст. 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Ст. 9 КАС України закріплено, що суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Так, у п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року N 1952-IVпередбачено, що однією з підстав державної реєстрації прав є також рішення судів, що набрали законної сили.

Отже, документом, що підтверджує право власності на вказаний обєкт нерухоме майна є рішення суду. Тому, заочне рішення рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року, справа № 2-655/2010, є правовстановлювальним документом та підставою для проведення державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242, 8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без додаткових актів введення до експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Ч.1 ст. 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку суду, рішення відповідача від 14.07.2010 року щодо відмови в реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна - одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242, 8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є протиправним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Баязет» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.07.2010 року про відмову в реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242, 8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зобовязати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Баязет», код ЄДРПОУ 35340608, право власності на обєкт нерухомого майна одноповерхову будівлю літнього кафе літера А-1 загальною площею 242,8 кв. м. огорожі та споруди № 1-6, мостіння І, ІІ, що розташовані за адресою: пр. Газети «Правда», 128-А, на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2010 року по справі № 2-655/2010.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >А. Ю. Рищенко

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >