Рішення № 133237077, 12.01.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/4393/25

Провадження по справі 2/305/1197/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.02.2020 між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0686775625/28. На підставі Заявки-анкети № 3296299 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована Відповідачем, шляхом підписання електронним підписом Відповідача, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0686775625/28. Відповідно до умов викладених в Оферті, Пропозиція (Оферта), Акцепт оферти, Правила та Заявка-анкета становлять єдиний документ - Договір. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача в якості аналога власноручного підпису Позичальника. Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 10000.00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1.22 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору. Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ «ІНФІНАНС» грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у правилах, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору.

В подальшому, 11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0686775625/28.

Крім того, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0686775625/28.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0686775625/28.

Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0686775625/28 від 20.02.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 158475.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 134125.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 14350.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 130125.00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 120125.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.; заборгованість за комісіями - 0.00 грн.; інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних - 0.00 грн.

Зазначили, що попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи складає 2422,40 грн., яка вираховується виходячи із розміру сплати позивачем судового збору за подання даного позову та підтверджується долученим у формі додатку до позовної заяви копією платіжного доручення та 25000 грн. - витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 0686775625/28 від 20.02.2020 у розмірі 130 125 грн.; понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.11.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та надано Відповідачу п`ятнадцятиденний термін з дня вручення ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_1 в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк подала до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним. ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" не надав до матеріалів справи сам Договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 (До позовної заяви було додано тільки копію акцепт оферти від 14.-8.2020 року на укладання договору, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту №0686775625 від 20.02.2020 року та заявки анкети №3296299 від 14.08.2020 року). Згідно Акцепт оферти від 14 жовтня 2020 р. на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0686775625/28 від 20 лютого 2020 та отримання кредиту згідно та Заявки - анкети № 3296299 від 14 жовтня 2020 р., основними умовами кредиту (траншу) є: Розмір кредиту 10 000 грн.; Строк користування кредитом 30 днів; Відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом; Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 3 675,00 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 10 500,00 грн., за умови неналежного виконання умов Договору; Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору. Тобто, умови договору (оферти) позики були чіткими, містили інформацію про кінцеву суму кредиту з урахуванням % - 3670 грн. та строк - 30 днів. Про нарахування процентів поза межами цього строку в договорі мова не йшла. Укладаючи договір споживчого кредитування, ОСОБА_1 розраховувала отримати кредит в сумі, що була прописана в договорі на короткий період та заплатити за це чітко визначену суму процентів за користування. Такі умови є дуже жорсткими, з огляду на встановлені проценти, однак саме на них ОСОБА_1 погодилися, беручи такі кошти в борг. В зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, яке було в неї на той час, була змушена отримати кошти в борг, а тому, вважає що кредитор, поряд із зрозумілими їй умовами кредиту, прописав й інші умови, що значно обтяжили її становище. Зазначила, що реальні річні процентні ставки за користування кредитами у розмірах 1277,5%, є надзвичайно великими та в тисячі разів перевищують офіційні процентні ставки банківських установ, тому нарахування таких процентів за межами встановлених договором строків суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великих сум компенсації. На переконання відповідача, остання повинна сплатити суму за даним кредитом 13670 грн. Крім того, зазначила, що у своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 25000 грн витрат на правничу допомогу. Сторона відповідача вважає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Предмет позову не є складним та типовим для такої категорії позивачів - підприємств, які надають фінансові послуги населенню, про що свідчить багаточисельна кількість справ за позовами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у ЄДРСР по всій території України. Ціни, зазначені у заявці на надання юридичної допомоги № 712 від 01.10.2025 року та витягу з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, є явно завищеними, про що свідчить чисельна кількість судових рішень, де в аналогічних спорах судами першої інстанції (за умови 100-відсоткового задоволення позовних вимог) було стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 - 5000 грн. (не більше). Оскільки, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є частково обґрунтованим, тому підлягає не повному, а частковому стягненню сплачений позивачем судовий збір. Так як, позивачем було заявлено до стягнення борг за кредитним договором у загальній сумі 130125 грн., а підлягає стягненню сума у розмірі не більшому, ніж 13670 грн., тому підлягає не повному, а частковому стягненню сплачений судовий збір: не 2422,40 грн, а 750,70 грн, згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного просила позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 задовольнити частково: в частині, що не перевищує 13670 грн., в решті позовних вимог - відмовити. Судовий збір стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог. У стягненні витрат на правничу допомогу - відмовити, в зв`язку їх не співмірністю та недоведеністю. Розгляд справи проводити без участі відповідача.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована наступним. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 10000.00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1.22 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору. Таким чином сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Відповідачем було укладено Договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням Договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь Позивача зазначили, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування не співмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошуємо, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги . Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

Враховуючи вищевикладене, просили позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд прийшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 20.02.2020 між ТОВ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0686775625/28 шляхом проставляння відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" має таку саму юридичну силу як власноручний підпис. Укладення вказаного договору не заперечується сторонами.

Основними умовами вказаного договору є: Розмір кредиту 10 000 грн.; Строк користування кредитом 30 днів; Строк дії Договору 3 роки; Відсоткова ставка 1,225% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності Пролонгації; Річна відсоткова ставка 447,125 % застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності Пролонгації; Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 3 675,00 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 10 500,00 грн., за умови неналежного виконання умов Договору; Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

Тобто, сторони домовились та визнають, що відносини між товариством та позичальником з приводу: 1) умов надання та отримання кредиту; 2) порядку нарахування відсотків, повернення (погашення) кредиту, сплати відсотків та інших платежів за Договором; 3) порядку продовження/зміни строку дії користування кредиту(траншу), пролонгації; 4) інших умов, що стосуються обслуговування кредиту між сторонами, регулюються Договором, Правилами з усіма змінами, доповненнями до нього, діюча редакція якого розміщена на Інтернет-сторінці (веб-сайті) товариства.

20.02.2020 ОСОБА_1 акцептувала оферту, щодо отримання п`ятого траншу в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 0686775625/28 від 20.02.2020 та згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. 15387_25709112745 від 09.07.2025 отримала 10000 грн. на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Згідно розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «ІНФІНАНС» за період з 20.02.2020 по 11.02.2022 (перше відступлення прав вимоги) загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0686775625/28 від 20.02.2020 р. становить 148 071 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 11.02.2022 по 09.01.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 134 125 грн.

З розрахунку заборгованості за період з 10.01.2023 по 19.02.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 148 475 грн.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Позивач надав докази відступлення прав вимоги від первинного кредитора правонаступнику.

Так, зокрема 11.02.2022 було укладено договір № 11-02/22 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0686775625/28.

Відповідно до Реєстру боржників до Договір Факторингу № 11-02/22 від 11.02.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 0686775625 складає: 27 575 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту - 10000.00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами - 17 575 грн.

Крім того, 10.01.2023 було укладено Договір Факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0686775625/28.

Відповідно до Реєстру боржників до Договір Факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором 0686775625 складає: 144125 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту - 10000.00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами - 134 125 грн.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0686775625/28.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що реальні річні процентні ставки за користування кредитами у розмірах 1277,5%, є надзвичайно великими та в тисячі разів перевищують офіційні процентні ставки банківських установ, тому нарахування таких процентів за межами встановлених договором строків суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великих сум компенсації. На переконання відповідачки, остання повинна сплатити заборгованість за даним кредитом у сумі 13670 грн., що становить загальну вартість кредиту у грошовому вираженні 3675 грн. та тіла кредиту 10000 грн.

З наданої ТОВ «ІНФІНАНС» виписки за період з 20.02.2020 по 11.02.2022, тобто до моменту переходу права вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 надавалися транші, якими вона користувалася та повертала в строк, з чого слідує, що остання погодилася з усіма істотними умовами договору, в тому числі з порядком нарахування процентів за невиконання взятих на себе зобов`язань.

Останній транш було надано позичальниці 14.10.2020 у сумі 10000 грн. та нею повернуто товариству не було, внаслідок чого ОСОБА_1 допустила утворення значної суми заборгованості, яка продовжувала зростати, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» продовжило нарахування процентів за користування відповідачкою кредитними коштами, оскільки строк договору становить 3 роки, протягом якого товариство має право на нарахування відсотків.

Разом з тим, подаючи позов до ОСОБА_1 , ТОВ «Коллект Центр» посилається на принципи розумності, добросовісності, співмірності та пропорційності та просить стягнути заборгованість у розмірі 130 125 грн. (замість 158 475 грн.) з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 120 125.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. Інфляційні збитки - 0.00 грн.; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Однак, з такою сумою стягнення заборгованості суд не погоджується з огляду на таке.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Разом з тим, за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

В силу ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21 виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорюванням, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, принципи добросовісності, справедливості та розумності, з урахуванням того, що позичальник у кредитних правовідносинах є слабким суб`єктом та те, що держава забезпечує особливий захист такому суб`єкту, що забезпечує рівність сторін у цивільно-правових відносинах, апеляційний суд приходить до висновку, що сума кредитної заборгованості в розмірі 130 125 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідачки хоча і ґрунтується на принципі диспозитивності та на умовах договору, який сторони погодили між собою, однак не відповідає основоположним принципам цивільного права та ставить відповідача у більш вразливе положення перед позивачем.

Умови кредитного договору, зокрема щодо строку дії такого в межах 36 календарних місяців явно ставить позичальника у вразливе становище перед кредитором, оскільки в межах 3 років нарахування процентів на тіло кредиту, що становить 158 475 грн., не відповідає основоположним принципам цивільного права.

Навіть, зменшена позивачем сума заборгованості до 130 125 грн. явно не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності, оскільки сума відсотків (120 125 грн.) в багато разів перевищує тіло кредиту (10 000 грн.).

Таким чином, суд, керуючись практикою Верховного Суду, принципами добросовісності, справедливості та розумності вважає, що сума заборгованості підлягає зменшенню з розрахунку на 1 рік користування такими кредитними коштами з урахуванням річної процентної ставки 447,125%.

Тобто, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає сума 54 712,50 грн., яка складається з тіла кредиту 10 000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 44 712,50 грн.(10 000 х 447,125%).

Щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Згідно договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АБ «Лігал Ассістанс», сторони погодили між собою, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Вартість послуг згідно п. 4.1. Договору узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до Договору.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №712 від 01.10.2025 АБ «Лігал Ассістанс» надало правову допомогу в розмірі 25000 грн., яка складається з надання усної консультації з вивчення документів в розмірі 4000 грн., підготовки пропозицій 6000 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 15000 грн, що також підтверджується витягом з Акту №3 про надання юридичної допомоги.

Суд вважає, що вказані витрати не відповідають обсягу проробленої адвокатом роботи та підлягають зменшенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Крім цього, слід зазначити, що представник ТОВ «Коллект Центр» не брав участі в жодному судовому засіданні та просив розглянути справу у його відсутності, а подання процесуальних заяв та документів не вимагає значних зусиль та затрат часу з боку адвоката.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривні, суд стягує з Відповідачки на користь Позивача 1018,37 гривні судових витрат на оплату судового збору, що пропорційно задоволеним 42,04 % відсоткам від позовних вимог ((54712,50 гривень *100)/130125).

Керуючись ст.ст.1-13, 76-83, 141,247,258-259, 263, 265,268,354 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за Договором № 0686775625/28 від 20.02.2020 у розмірі 54 712 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот дванадцять) гривень 50 копійок, яка складається з тіла кредиту 10 000 (десять тисяч) гривень та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 44 712 (сорок чотири тисячі сімсот дванадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1018 (одна тисяча вісімнадцять) гривень 37 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 (п`ять тисяч) гривень

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ).

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е. Ємчук