Рішення № 133225441, 12.01.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Справа № 280/8870/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.08.2025 №74573, винесене щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО» (податковий номер 43787810, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 437878126517);

2) зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО» (податковий номер 43787810, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 437878126517) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Демиденко Д.А., яка діє на підставі ордеру серії АР №1269305 від 07.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність внесення позивача до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, з огляду на прийняття оспорюваного рішення без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин та з порушенням принципу рівності в процесі їх прийняття. Вказано, що фактично оскаржуване рішення було прийнято у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання платником податку податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації, що суперечить положенням Порядку №1165. Наведені обставини поставили платника у стан правової невизначеності щодо підстав визнання відповідності критеріям ризиковості та документів, які необхідно подати на підтвердження невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку та позбавило його можливості надати достатній перелік документів, необхідних для підтвердження конкретної господарської операції та невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку. Крім того, при винесенні спірного рішення відповідач посилається на той період формування реєстраційного ліміту, оцінку якому вже було надано судом у справі №280/12087/24. Також оскаржуване рішення не відповідає встановленим вимогам обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, що має наслідком визнання його протиправним.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

24.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що підставою для прийняття рішення № 74573 від 18.08.2025 року щодо відповідності ТОВ «СТАРТАП ПРО» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку стала податкова інформація, яка відповідає наступним кодам податкової інформації та є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості. Позивачем було направлено лист щодо безпідставності віднесення його до ризикових, з наданням пояснень та документів на підтвердження відповідних фінансових операцій, проте таке звернення було надіслано через електронний кабінет платника не в порядку, встановленому Порядком №1165, не було використано встановлено форму для направлення документів, тому таке звернення було розглянуто в порядку звичайного листа. Крім того, позивач не оскаржував рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку до Державної податкової служби України. На контролюючий орган не покладено обов`язку актуалізувати інформацію за конкретними податковими накладними, відображені операції в яких містять податкову інформацію, що може бути підставою для віднесення платника податку до переліку ризикових. Враховуючи вимоги оновленого пункту 6 Порядку №1165 щодо форми рішення та обсягу податкової інформації, яка враховується для визначення ризикових операцій з контрагентами, у рішенні від 18.08.2024 за № 74573 вказано оновлені відомості про наявність ризикових господарських операцій платника податку ТОВ «СТАРТАП ПРО» за період з 16.02.2025 - 15.08.2025. Позивач не спростував інформацію, вказану в оскаржуваному рішенні, та не надав до розгляду пакет документів, що відображає взаємовідносин з контрагентами за весь період здійснення операцій, у зв`язку з чим звернення ТОВ «СТАРТАП ПРО» до суду є передчасним. Виключення платника з переліку ризикових платників на підставі рішення суду, хоч й передбачено Порядком №1165, залишає контролюючому органу право, за наявності актуальної податкової інформації про відповідність платника критеріям ризиковості, яка не спростована платником у встановленому порядку, повторно розглянути таку податкову інформацію та повторно визнати платника таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Вимога щодо виключення платника податків із переліку ризикових, на думку контролюючого органу, є неправомірною, так як суд в даному випадку перебирає функцію ДПС щодо зібрання, опрацювання та контролю за своєчасністю та достовірністю сплати коштів до бюджету. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн по справі № 280/8870/25 не підлягають задоволенню, оскільки справа є типовою, незначної складності та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь, внаслідок чого розмір витрат на правничу допомогу, на думку відповідача, є завищеним.

29.10.2025 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що операції з придбання за період з 19.02.2025 по 18.08.2025 за кодом 2710194300 ТОВ «Стартап ПРО» не здійснювалось, що підтверджується наданими для суду даними з Реєстру операцій, сформованого в Електронному кабінеті платника податків за період з 01.01.2025 по 31.08.2025. Щодо наданих ТОВ «СТАРТАП ПРО» юридичних послуг на суму 1200 грн, в т.ч. 200 грн ПДВ у липні поточного року, останнім складено податкову накладну, яку зареєстровану відповідно до вимог законодавства в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1 від 31.07.2025, при цьому законодавчі норми не містять обов`язку здійснювати діяльність виключно за КВЕДами, внесеними до ЄДР або до статутних документів підприємства. Окрім направленого до суду витягу з протоколу засідання регіональної комісії, в якому не відображено відомості, на які посилається відповідач, доведення його позиції зводиться до викладених у відзиві абстрактних міркувань щодо винесеного рішення на підставі наявної у контролюючого органу інформації, отриманою з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, як того вимагає Порядок № 1165. Щодо тверджень відповідача про передчасність заявленого позову вказує, що оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному, позасудовому порядку, є правом, а не обов`язком позивача та не позбавляє його права на звернення до суду. Наполягає на задоволення позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13.10.2025 суд відкрив провадження, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО» у визначеному законом порядку зареєстроване 02.09.2020 як юридична особа, код ЄДРПОУ 43787810.

18.08.2025 Комісією Головного управління ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №74573 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку:

постачання - з 08.08.2025 по 18.08.2025 - код згідно з ДКПП операції, визначеної як ризикова 69.10 - податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції 43787810 - дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку 18.08.2025;

придбання - з 19.02.2025 по 18.08.2025 - код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 2710124512 - податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції 44800224;

придбання - з 19.02.2025 по 18.08.2025 - код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 2710194300 - податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції 44800224;

придбання - з 19.02.2025 по 18.08.2025 - код згідно з УКТЗЕД операції, визначеної як ризикова 2711129700 - податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції 44800224.

Листом за вих.№0509-25 вих від 05.09.2025 позивач направив до Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення, в яких зазначив, що перелічені в рішенні про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку зазначено операції, які підприємством в процесі господарської діяльності за вказаний період не проводились (долучено реєстр операцій ПДВ з 01.01.2025 по 31.08.2025. Просив виключити ТОВ «СТАРТАП ПРО» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 11.09.2025 №40113/6/08-01-18-01-04 позивачу роз`яснено, що відповідно до аналізу фінансово-господарських операцій ТОВ «СТАРТАП ПРО» за період 180 днів встановлено, що підприємство здійснює постачання юридичних послуг. Одночасно, на момент постачання юридичних послуг, у підприємства обліковується реєстраційний ліміт СЕА ПДВ, який сформовано у попередніх періодах за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів, плитки зовнішньої тощо. Підприємство протягом 2023-2024 діяльність, пов`язану з використанням таких запасів, не здійснювало. Відповідно до фінансової звітності станом на 31.12.2024 власні основні засоби відсутні, відсутнє постачання таких товарів. Таким чином, постачання юридичних послуг здійснювалось за рахунок реєстраційного ліміту, сформованого за рахунок товарів, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, а саме: за рахунок придбання у ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» (44800224): бензину у кількості 10283,0л (УКТ ЗЕД 2710124512), дизельного палива у кількості 1000,0л (УКТ ЗЕД 2710194300) та газу у кількості 210л (УКТ ЗЕД 2711129700). Враховуючи викладене, підставою для прийняття рішення №74573 від 18.08.2025 щодо відповідності ТОВ «СТАРТАП ПРО» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, є податкова інформація, яка відповідає наступним кодам податкової інформації та є підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості. Станом на 10.09.2025 діючим рішенням про відповідність платника ТОВ «СТАРТАП ПРО» Критеріям ризиковості платника податку, є рішення, прийняте комісією регіонального рівня за№74573 від 18.08.2025, яке направлено підприємству до електронного кабінету у день його прийняття.

Не погодившись з рішенням Комісії від 18.08.2025 №74573 про відповідність критеріям ризиковості платника податку, позивач оскаржив його до суду.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Згідно з абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

11.12.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165 у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Пунктом 1 Порядку №1165 встановлено, що цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Так, за змістом пункту 2 Порядку №1165:

автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик;

ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (крім розрахунку коригування, складеного відповідно до вимог підпунктів "б" і "в" підпункту 97.4 пункту 97 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава та інформація, за якою встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 у відповідних полях рішення зазначаються детальна інформація, за якою встановлено відповідність критеріям ризиковості платника податку, тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/Державним класифікатором/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У рішенні про відповідність платника податку вимогам пункту 8 додатка 1 комісія регіонального рівня зазначає наявну інформацію, що свідчить про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, виявлену під час моніторингу господарських операцій, відображених у податкових накладних/розрахунках коригування, поданих для реєстрації в Реєстрі, у тому числі податкових накладних/розрахунках коригування, реєстрацію яких зупинено.

При цьому не може бути підставою для розгляду питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку згідно з пунктом 8 додатка 1 операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, дата реєстрації якої/якого у Реєстрі припадає на період, що перевищує 180 днів до дати прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

У разі отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку платник податку має право подати на розгляд комісії регіонального рівня інформацію та копії відповідних документів, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність») встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).

Додатком № 1 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 яких до цих Критеріїв віднесено наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Таким чином, законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, а саме: рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Виходячи з наведеного, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації. При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанова від 23.06.2022 у справі № 640/6130/20, від 14.05.2025 по справі № 260/3479/24.

Суд також зауважує, що право на оскарження в судовому порядку рішення про відповідність/ невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника випливає з норм пункту 6 Порядку №1165, за якими у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Тобто, Порядок №1165, який є чинним та діяв під час прийняття спірного рішення прямо передбачає можливість оскарження рішень про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості. Зокрема, такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 та від 16.02.2021 у справі №280/3235/20.

Як встановлено з оскаржуваного рішення, його прийнято з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі №340/474/20, від 05.01.2021 у справах №№ 640/10988/20, 640/11321/20 зазначив, що при вирішенні спорів цієї категорії суди мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

До матеріалів справи залучено витяг з протоколу засідання Комісії від 18.08.2025 №94, зі змісту якого суд встановив, що підставою для висновку про відповідність ТОВ «СТАРТАП ПРО» критеріям ризиковості платника податку слугувала наявна у податкового органу інформація про здійснення господарських операцій з контрагентами - платниками податку, що включені до переліку ризикових платників податку. У протоколі наявне посилання на податкову інформацію відповідно до наказу ДПС України від 11.01.2023 №17 «Про затвердження довідника кодів податкової інформації»:

14 - постачання товарiв/послуг за рахунок сформованого реєстраційного лiмiту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарiв, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару/послуги, що постачається.

Надаючи оцінку вказаним підставам, суд враховує, що у спірному рішенні податковий орган зазначив, що основним видом діяльності ТОВ«СТАРТАП ПРО» є 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна. При цьому за період з 08.08.2025-18.08.2025 ТОВ «СТАРТАП ПРО» здійснює операції, визначені як ризикові: здійснює постачання: Послуги юридичні (ДКПП 69.10), штатні працівники відсутні. Постачання здійснюється за рахунок сформованого реєстраційного лiмiту, у зв`язку з придбанням товарiв, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, а саме: за період з 17.08.2023- 18.08.2025 здійснює придбання у ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» (44800224): бензин у кількості 10283,0л (УКТЗ 2710124512), дизельне паливо у кількості 1 000,0л (УКТЗ 2710194300), газ у кількості 210л (УКТЗ 2711129700), за відсутності наявності основних засобів відповідно до Фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2024, та відсутності постачання.

Суд погоджується з позивачем, що відповідачем прийняте рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування, а у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою з баз даних Державної податкової служби України, що не узгоджується з приписами Порядку №1165.

Відтак, оскаржуване рішення прийнято лише у зв`язку з наявною податковою інформацією, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що у свою чергу свідчить про порушення податковим органом вимог Порядку №1165 в частині встановленої послідовності прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, якому має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Суд вказує, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Щодо коду податкової інформації, яка стала підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку «14» (постачання товарiв/послуг за рахунок сформованого реєстрацiйного лiмiту (СУМнакл) у зв`язку з придбанням товарiв, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, якщо постачальник не є виробником товару/послуги, що постачається) позивач пояснив, що у липні 2025 року надано юридичні послуги на суму 1200,00 грн (в.т.ч. ПДВ 200,00 грн), про що свідчить податкова накладна зареєстрована на неплатника податку ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 31.07.2025. При цьому позивач зазначив, що законодавчі норми не містять обов`язку здійснювати діяльність виключно за КВЕДами, внесеними до ЄДР або до статутних документів підприємства (за винятком окремих видів діяльності, таких як ліцензована діяльність або діяльність платників ЄП). Засновник підприємства (керівник) має фахову юридичну освіту, що дає можливість в разі необхідності в ході ведення господарської діяльності товариства надавати необхідні юридичні послуги, які не суперечать вимогам законодавства. Водночас оскаржуване рішення не розкриває суть господарських правовідносин позивача з контрагентом, щодо якого встановлено ризикові операції.

Стосовно висновку податкового органу про відсутність штатних працівників та наявності товарів, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, суд зазначає, що нормами податкового законодавства не визначено певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської діяльності. Податковим органом не надано доказів того, за якими критеріями, та на підставі якої податкової або іншої інформації, контролюючий орган встановив недостатню кількість трудових ресурсів у господарській діяльності позивача. Тому зазначення такої підстави як недостатність трудових ресурсів для проведення діяльності є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, у графі «Документи» відповідач повинен був зазначити / обрати з переліку документ / документи, не наданий / не надані платником податку, який може / які можуть свідчити про невідповідність критеріям ризиковості платника податку. Однак, у цьому рядку будь-яка інформація відсутня.

Суд зауважує, що Головне управління ДПС у Запорізькій області не надало належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у контролюючого органу податкової інформації, що свідчила про ризик порушення позивачем норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних як позивачем як постачальником, так і його контрагентами також у статусі постачальників, з порушенням норм Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Крім того, відповідач не надав належних доказів, які б досліджувалися в ході засідання комісії, і які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не надано доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, а текст оскаржуваного рішення контролюючого органу не містять ані юридичних мотивів, ані фактичних мотивів класифікації заявника як ризикового платника податків.

У свою чергу, позивач спростовує наявність підстав прийняття спірного рішення та зазначає, що відповідно до Декларації ПДВ за липень поточного року реєстраційний ліміт сформований за рахунок товарів та послуг, пов`язаних у 2024 році з господарською діяльністю підприємства

- 292 076,84 грн - оплата ТОВ «СЕРВІС В» (код 42830854) за оренду офісного приміщення;

- 62 477, 00 грн. - оплата авансових платежів ТОВ «АЗОВЕНЕРГОІНВЕСТ» (42258123);

- за договором поставки 15/05 від 15.05.2024 - 55 365,51 грн - придбання у ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС»(44800224) палива;

- 600,00 грн. - оплата оренди авто ТОВ «ТАНДЕМ АЛЬФА» (22122152);

-12 500, 00 грн. - оплата за придбання товару у ТОВ «С КАРД СЕРВІС» (38605252);

- 79,00 грн. - оплата ДП «Київський обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології і якості продукції»

-39,00 грн. - оплата за формування кваліфікаційного сертифікату відкритого ключа ТОВ «ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ» Україна.

Крім того, для забезпечення статутної мети діяльності в ході виконання директором ТОВ «СТАРТАП ПРО» адміністративних функцій підприємством укладено цивільно правові угоди:

- договір оренди офісного приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-а, № СО 108/1-23 від 01.08.2023, укладений з ТОВ «СЕРВІС В». Орендна плата сплачується щомісячно відповідно до умов договору на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг);

- договір оренди транспортного засобу від 01.04.2024, укладений з гр. ОСОБА_1 ;

- договір про надання послуг з перевезення № 1 від 15.02.2024, укладений з ОСОБА_2 ;

- договір оренди транспортного засобу № 08-2024 від 01.08.2024, укладений з ТОВ «ТАНДЕМ АЛЬФА»;

- договір поставки 15/05 від 15.05.2024р. з ТОВ «АЗОВЕНЕРГОІНВЕСТ» (42258123)№

- договір з ТОВ «КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС» №39ТЛБЗ-39971/23 від 31.07.2023;

- договір з ТОВ «С КАРД СЕРВІС» №СЦК-3980 від 15.11.2024.

Інформацію про орендоване авто, що використовується в господарській діяльності товариства подана до органів ДПС, що підтверджується повідомленням 20-ОПП (№9024208328 ).

Орендна плата за користування автомобілем сплачується щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця за вирахуванням належного до сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які відображено в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, сум утриманого з них податку та сум нарахованого єдиного внеску за кожен квартал (1-2 квартали 2024 року). Крім того, у зв`язку з відсутністю у штаті ТОВ «СТАРТАП ПРО» водія, 15.02.2024 підприємством укладено договір про надання послуг з перевезення з ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі Акту виконаних робіт, яку відображено в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, сум утриманого з них податку та сум нарахованого єдиного внеску за кожен квартал (1-2 квартали 2024 року).

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 по справі № 520/480/20 вказав, що саме лише посилання контролюючого органу про те, що аналіз діяльності товариства свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Зазначені обставини справи свідчать про недоведеність контролюючим органом підстав для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами абзацу двадцять першого пункту 6 Порядку №1165, у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов`язання виключити позивача з переліку ризикових платників податків є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскарженого рішення, яке було предметом судового контролю у межах цієї справи.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Квитанцією від 07.10.2025 № 1.343370769.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз змісту казаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному випадку, за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

При вирішенні цього питання суд враховує й правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Досліджуючи надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Демиденко Дар`єю Анатоліївною надано: ордер на надання правничої допомоги серії АР №1269305 від 07.10.2025, акт наданих послуг №2 від 28.10.2025.

Надаючи оцінку акту наданих послуг №2 від 28.10.2025, судом встановлено, що адвокатом Демиденко Дар`єю Анатоліївною надано послугу з підготовки та подання позовної заяви в інтересах клієнта до ГУ ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 18.08.2025 №74573. Загальна вартість послуг становить без ПДВ 10000,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги від 01.06.2025, на підставі якого був виданий ордер на надання правничої допомоги та складено акт наданих послуг, що позбавляє суд можливості надати оцінку умовам надання послуг адвоката через відсутність договору.

За відсутності договору про надання правової допомоги як первинного документа на підтвердження реальності понесених витрат, окрім зазначених та досліджених вище, суд дійшов висновку, що надані представником позивача докази не є в розумінні статті 73 КАС України належними доказами оплати правової допомоги в межах публічно-правового спору по справі №280/8870/25.

Таким чином, враховуючи те, що наданими документами не підтверджено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.08.2025 №74573 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО »за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТАП ПРО», місцезнаходження: бул. Центральний, буд.21, м.Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 43787810.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.01.2026.

Суддя К.В.Мінаєва