Ухвала суду № 13321512, 01.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21548/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року

у справі № 2-а-5811/08

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька (далі –відповідач) про нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 0007431542/0 від 29 листопада 2007 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0007431542/0, прийняте ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 29 листопада 2007 року, про застосування до ОКП «Донецьктеплокомуненерго»штрафних санкцій в розмірі 255884,74 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ОКП «Донецьктеплокомуненерго», за результатами якої було складено акт № 1065/15-2/03337119 від 27 листопада 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість внаслідок несвоєчасного подання платіжного доручення.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго»здійснювало сплату податку на додану вартість з порушенням граничних термінів сплати, а саме: несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 42535,68 грн. згідно уточнюючого розрахунку № 82 від 14 січня 2005 року (строк сплати –14 січня 2005 року) –фактична сплата 20 травня 2005 року згідно платіжного доручення № 47160 та 13 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 1085; несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 40400,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку № 83 від 14 січня 2005 року (строк сплати –14 січня 2005 року) –фактична сплата 17 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 1104 та 13 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 1085; несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 71610,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку № 84 від 14 січня 2005 року (строк сплати –14 січня 2005 року) –фактична сплата 17 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 1104; несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 86405,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку № 85 від 14 січня 2005 року (строк сплати –14 січня 2005 року) –фактична сплата 17 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 1104, 23 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 72 та 24 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 12; несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 52352,00 грн. згідно уточнюючого розрахунку № 87 від 14 січня 2005 року (строк сплати –14 січня 2005 року) –фактична сплата 24 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 12 та 25 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 35; несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 74130,00 грн. згідно декларації з податку на додану вартість № 29518 від 14 січня 2005 року (строк сплати –31 січня 2005 року) –фактична сплата 30 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 29; несвоєчасна сплата податку на додану вартість у сумі 144336,80 грн. згідно декларації з податку на додану вартість №1599 від 02 лютого 2005 року (строк сплати –02 березня 2005 року) – фактична сплата 30 червня 2005 року згідно платіжного доручення № 29.

29 листопада 2007 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0007431542/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 165 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 511769,48 грн. до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 255884,74 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення – без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов’язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу по підприємству від 23 грудня 2004 року № 435 «Про реорганізацію платника податку на додану вартість»»з 01 січня 2005 року проведено реорганізацію платника податку на додану вартість –ОКП «Донецьктеплокомуненерго»шляхом об’єднання 24 самостійних платників податку на додану вартість –виробничих одиниць з ліквідацією платників податку –виробничих одиниць та перехід на консолідовану сплату податку на додану вартість за місцем реєстрації основного платника. Державними податковими інспекціями, де знаходилися на податковому обліку виробничі одиниці, були передані картки особових рахунків з податку на додану вартість.

Згідно розрахунку штрафних санкцій (додаток до акту № 1065/15-2/03337119 від 27 листопада 2007 року) за виробничою одиницею позивача –«Костянтинівкатепломережа»рахувалася наявність податкового боргу за узгодженим податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість згідно уточнюючих розрахунків від 14 січня 2005 року № № 82, 83, 84, 85, 87 та декларацій з податку на додану вартість № 29518 від 14 січня 2005 року та № 1599 від 02 лютого 2005 року на загальну суму 511769,48 грн.

Разом з цим, матеріали справи містять договір про розстрочення податкових зобов’язань від 02 березня 2005 року № 13, укладений між ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та ОКП «Донецьктеплокомуненерго», про розстрочення сплати податкових зобов’язань на загальну суму 2550180,00 грн. під проценти з терміном з 02 березня 2005 року по 15 грудня 2005 року, а також договір про розстрочення податкових зобов’язань від 30 червня 2005 року №29, укладений між ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та ОКП «Донецьктеплокомуненерго», про розстрочення сплати податкових зобов’язань на загальну суму 1398663,00 грн. під проценти з терміном з 30 червня 2005 року по 20 грудня 2005 року.

Як вбачається з акту перевірки, об’єктом застосування штрафу на загальну суму 255884,74 грн. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька визначила сплачену позивачем суму згідно платіжних документів (арк. справи 90, 91, 107-111) в рахунок погашення податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно договорів про розстрочення сплати податкових зобов’язань № 13 від 02 березня 2005 року та № 29 від 30 червня 2005 року, про що зазначено в графах «призначення платежу», які враховані податковим органом в погашення податкового боргу виробничої одиниці позивача –«Костянтинівкатепломережа».

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко