Ухвала суду № 13321152, 09.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2010 р.                               м. Київ                                        К-29318/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року

у справі №2а-10019/09/2570

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»(надалі –СТОВ «АПК «Злагода»)

до Державної податкової інспекції в Ічнянському районі Чернігівської області (надалі –ДПІ в Ічнянському районі Чернігівської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2009 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про: визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000172320/0/107 від 15.06.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000182320/0/108 від 15.06.2009 року, податкового повідомлення-рішення №0001061700/0109 від 15.06.2009 року; зобов’язання ДПІ в Ічнянському районі Чернігівської області надати припис про сплату на протязі 30 діб 205958,91грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом було порушено постанову Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009 року, а саме, товариству не було надано терміну для усунення недоліків.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка СТОВ «АПК «Злагода»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2007 року по 31.03.2009 року, про що складено акт №94-23/32121018 від 04.06.2009 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог: п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, сума податку на додану вартість (надалі –ПДВ), яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання рядок 23 Декларації з податку на додану вартість (скорочена) №2 рослинництво занижена на 15313,66грн., крім того, сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання рядок 23 Декларації недостовірно визначена та не перерахована на окремий рахунок; п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 205958,91грн.; п.2.9 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме, було встановлено перевищення строків використання виданих під звіт готівкових коштів без повного звітування щодо раніше виданих готівкових коштів.

За результатами перевірки податковим органом були прийняті оскаржувані: податкові повідомлення-рішення №0001061700/0109 від 15.06.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 618559,83грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –412600,92грн. та №0000172320/0/107 від 15.06.2009 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15313,66грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000182320/0/108 від 15.06.2009 року, яким щодо позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1138,51грн.

Як вбачається з касаційної скарги та доповнень до неї, позивач погоджується з нарахуванням податковим органом податку з доходів фізичних осіб, однак, не погоджується з нарахуванням ПДВ, оскільки, згідно з податковою звітністю по ПДВ, яка подавалася до органів державної податкової служби, сума, яка вказана в повідомленні-рішенні залишається в розпорядженні платника податків.

Позивач зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції, ним усно заявлялось клопотання про надання йому можливості надати в наступне судове засідання докази, однак, судом зазначене клопотання не було взято до уваги, натомість, в рішенні вказано, що товариство погоджується з висновками акту перевірки.

На думку позивача, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вищевикладеним обставинам, в той час як справа була розглянута без участі позивача, що позбавило його можливості подати свої зауваження по даній справі.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, серед доказів, які досліджували суди першої та другої інстанцій, є акт перевірки податкового органу та податкові повідомлення-рішення. Будь-яких інших доказів суди не досліджували. Отже, спростувати чи підтвердити висновки судів стосовно зазначених порушень, суд касаційної інстанції не може, враховуючі позицію позивача, який не згоден з визначеними порушеннями.

Оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дотримується такої ж правової позиції, зокрема у постанові від 16 червня 2009 року при розгляді за винятковими обставинами справи за позовом СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові до ВАТ «ВіЕйБі Банк», ПФ «Орнатус» про зобов’язання вчинити дії.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Злагода»- задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення.