Ухвала суду № 13320900, 14.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2010 року                               м. Київ                                        К-11576/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі –ДПІ у Личаківському районі м. Львова, відповідач) на постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року по справі №5/3048-2/148А за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгова група «Тиса»(далі – ЗАТ «Торгова група «Тиса», позивач) до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення

          Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року у справі №5/3048-2/148А, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року позовні вимоги ЗАТ «Торгова група «Тиса»(з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до ДПІ у Личаківському районі м. Львова задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000342320/0 від 15.05.2006, яким виявлено завищення бюджетного відшкодування по ПДВ за березень 2005 року на суму 7070,28грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Торгова група «Тиса»3,40грн. судового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходили з того, що несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ДПІ у Личаківському районі м. Львова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року та постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.09.2008 касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято судом до розгляду та відкрито касаційне провадження.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №158/23-0/30053266 від 15.05.2006 року, складеного за результатами виїздної позапланової перевірки позивача з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ «Галицька гартівня», ПП «Фінкомінвест», ТОВ «Ерматекс»за березень 2005 року, було винесено податкове повідомлення-рішення №0000342320/0 від 15.05.2006 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 7070,28грн.

Зі змісту акту перевірки №158/23-0/30053266 від 15.05.2006 року вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 ст.1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі-Закон №168/97-ВР) та податковий орган дійшов висновку, що ЗАТ «Торгова група «Тиса»було безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ за березень 2005 року в сумі 7070,28грн.

У пункті 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з частинами 2, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведення перевірки відповідачем не було встановлено факту відсутності господарських операцій позивача з постачальниками, а також в процесі судового розгляду даної справи, факт здійснення господарських операцій ЗАТ «Торгова група «Тиса» з постачальниками відповідачем не був спростований належними доказами.

Посилання податкового органу на судове рішення про визнання недійсними установчих документів контрагента позивача є безпідставним, оскільки господарські операції було здійснено до прийняття зазначеного рішення. При цьому, слід зазначити, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Оскільки щодо визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню слід застосовувати норми закріплені підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, а за результатами розгляду справи порушення зазначених норм ЗАТ «Торгова група «Тиса» встановлено не було, посилання ДПІ в акті перевірки та повідомленні-рішенні №0000342320/0 від 15.05.2006, про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 7070,28грн., на порушення позивачем пункту 1.7 ст.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР є помилковим, а прийняття зазначеного повідомлення-рішення безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає ухвалені у справі рішення законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Г.К. Голубєва

___ О.В. Карась

___ А.О. Рибченко

___ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна