Ухвала суду № 13319745, 14.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2010 р. м. КиївК-3091/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 20 вересня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року

у справі № АС10/415-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумижитлобуд» в особі будівельно-монтажного управління «Житлобуд»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Сумської області від 20 вересня 2007 року позов Відкритого акціонерного товариства «Сумижитлобуд»в особі будівельно-монтажного управління «Житлобуд»(далі ВАТ «Сумижитлобуд», позивач) до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ у м. Суми, відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми № 0003931505/0/60661, № 0003961505/0/60662, № 0004031505/0/60663 від 22 вересня 2006 року, №000781503/0/6104, №000691503/0/6105, №000700503/0/6106, № 000731505/0/6107, № 000701503/0/6108 від 07 лютого 2007 року, № 0001881503/0/22728 від 03 квітня 2007 року на загальну суму 7051,80 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Суми залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 20 вересня 2007 року без змін. Виключено з резолютивної частини постанови суду першої інстанції слова: «на загальну суму 7051, 80 грн.».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позові.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01 квітня 2001 року на особових рахунках позивача утворився податковий борг, на який, згідно податкових повідомлень-рішень №15-124/01270865/30492/1/42140 та № 15-124/01270865/30490/1/42140 від 10 серпня 2004 року, відповідачем були нараховані штрафні санкції у розмірі 9 589,40 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2007 року у справі № АС 5/530-05 визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 15-124/01270865/30492/1/42140 та № 15-124/01270865/30490/1/42140 від 10 серпня 2004 року.

В свою чергу, відповідачем в період з 22 вересня 2006 року по 07 червня 2007 року будівельно-монтажному управлінню «Житлобуд»ВАТ «Сумжитлобуд»були нараховані штрафні санкції на загальну суму 7 051,80 грн. за несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених податкових зобовязань.

Як встановлено судами, податкове зобовязання виникло у звязку з тим, що поточні платежі, які здійснювались позивачем, починаючи з 22 вересня 2006 року зараховувались відповідачем в рахунок оплати податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно підпункту 1.2 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-III) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пунктів 1.3 статті 1 Закону № 2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пунктом 1.5 статті 1 Закону № 2181-III штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

З системного аналізу положень Закону № 2181-III вбачається, що для застосування штрафних санкцій однією з обовязкових умов є наявність податкового зобовязання.

Оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2007 року у справі № АС 5/530-05 податкові повідомлення-рішення № 15-124/01270865/30492/1/42140 та № 15-124/01270865/30490/1/42140 від 10 серпня 2004 року визнано нечинними, кошти зараховувались відповідачем в рахунок неіснуючого боргу (зобовязання).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що штрафні санкції були нараховані позивачу неправомірно, оскільки поточні податкові зобовязання в період з 22 вересня 2006 року по 07 червня 2007 року сплачувались у строки визначені податковим законодавством.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Господарського суду Сумської області від 20 вересня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.