Ухвала суду № 13318505, 18.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-5915/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 у справі № 25/234-А Господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерної компанії «Київводоканал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 відмовлено в позові ВАТ Акціонерна компанія «Київводоканал»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків ( далі –СДПІ ) від 19.12.2006 № 0000451520/0, № 0000461520/0 та № 0000471520/0 про зобов’язання сплатити штрафи, накладені на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( Закон № 2181-ІІІ ) в сумах 236317,12 грн., 3206673,39 грн. та 6529206,79 грн. за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 2363171,20 грн. на 30 календарних днів, 16033366,95 грн. на 87 календарних днів, 13058413,58 грн. на 141 календарний день відповідно.

Постанова вмотивована висновком суду про недоведеність в судовому процесі обставин щодо своєчасної сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, задекларованих за жовтень 2004 року –березень 2006 року, на що посилався позивач як на підставу позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 постанова суду першої інстанції скасована, позов задоволений. Суд апеляційної інстанції визнав неправомірними дії СДПІ по зміні призначення платежу на сплату сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, вказаного позивачем в платіжних дорученнях при сплаті податку за жовтень 2004 року –березень 2006 року, який за висновком суду був сплачений в установлений законом строк.

В касаційній скарзі СДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, пункту 2 частини 1 ст. 190, ст. 191, частини 1 ст. 196 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п’ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Межі такої поведінки суду визначені предметом доказування в судовому процесі, який відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України складають обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи ( причини пропущення строку для звернення до суду тощо ) та які належить встановити при ухвалені судового рішення у справі.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення СДПІ від 19.12.2006 № 0000451520/0, № 0000461520/0 та № 0000471520/0 про зобов’язання сплатити штрафи, накладені на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 2363171,20 грн. на 30 календарних днів, 16033366,95 грн. на 87 календарних днів, 13058413,58 грн. на 141 календарний день відповідно. Згідно з наявної у справі копії акту перевірки від 06.12.2006 № 818/1520/03327664 перевіркою встановлені порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість за періоди 2004 –2005 роки, з відсилкою до зведених даних в додатку № 4 ( а.с. 53 ), оригінал чи належно завірена копія якого у справі, однак, відсутні. Як свідчать пояснення та розрахунок штрафних санкцій, надані СДПІ в судовому процесі, штрафи застосовані до позивача за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, виникли у позивача за податкові звітні періоди жовтень 2004 року –березень 2006 року ( а.с. 137-139, 143-149 ).

Виходячи з предмету спору, доказуванню в судовому процесі підлягають обставини щодо податкових звітних періодів, за прострочення сплати податку на додану вартість, за які до позивача застосовані штрафи, та щодо дат фактичної сплати позивачем сум податкових зобов’язань за вказані податкові звітні періоди. Ці обставини підлягають обов’язковому встановленню в судовому рішенні. За противного рішення суду у даній справі не відповідає вимогам ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Разом з тим, в рішеннях судів попередніх інстанцій зазначені обставини не встановлені. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у контролюючого органу законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, задекларованих за 2004 –2005 роки, обґрунтований посиланням на факт виконання позивачем податкового обов’язку в установлені законом строки та факт зміни відповідачем призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях банківській установі як сплата податку на додану вартість за відповідні податкові звітні періоди. Однак, обставини, які б давали можливість зробити висновок стосовно таких фактів, в постанові апеляційного суду не встановлені; докази на підтвердження такого висновку не наведені. До того ж висновок суду апеляційної інстанції щодо податкових звітних періодів, за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань за які до позивача застосовані штрафні санкції, зроблений без оцінки пояснень СДПІ та розрахунку штрафних санкцій, які залучені до справи.

З огляду на це висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, є вірним лише частково, оскільки сам апеляційний суд ці обставини не встановив.

Що ж до постанови суду першої інстанції, то в ній також не встановлені вище вказані обставини, від яких залежить правильність вирішення спору. Суд дав оцінку лише наданих позивачем доказів щодо дат сплати податку за жовтень 2004 року, встановивши при цьому, що платіжними дорученнями № 174 від 28.10.2004 та № 194 від 29.10.2004 позивач сплатив податкові зобов’язання за вересень 2004 року, а №№ 5, 6, 7 від 01.10.2004, а №44 від 14.10.2004, №№51,52,53 від 15.10.2004, № 139 від 25.10.2004 –зобов’язання, строк сплати яких був розстрочений рішенням № 39 від 30.06.2004.

За відсутності оцінки доказів щодо дат сплати сум податкових зобов’язань за інші податкові звітні періоди, вказані СДПІ в розрахунку штрафних санкцій, висновок суду про порушення позивачем граничних строків сплати податку не може бути визнаний обґрунтованим. Крім того, суд не звернув увагу, що в розрахунку штрафних санкцій серед підстав виникнення податкового зобов’язання, наряду з податковими деклараціями, вказане рішення форми «Ш»№ 000132600 від 11.03.2005 ( а.с.146), зміст якого також підлягав встановленню в судовому процесі.

Вказані порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права відповідно до частин другої та четвертої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з’ясування всіх обставин у справі, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008, постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007. Справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко