Ухвала суду № 13318500, 18.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-14769/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007

у справі № А37/35-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровського суду від 22.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007, позов ВАТ «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»задоволений, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 17.11.2006 № 0001558821/0/28833 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року на 1074285,00 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення вмотивований тим, що задекларований до відшкодування податок на додану вартість фактично сплачений позивачем у попередньому звітному періоді, що узгоджується з вимогами підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 17.11.2006 № 456/08-03/1-01130549, про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на 1074285,00 грн.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 ст. 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Судами встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Сентоза ЛТД»товар (паливо) та включив до податкового кредиту за червень 2006 року податок в загальній сумі 1074282,00 грн. на підставі податкових накладних від 31.05.2006 № 3105009, від 30.06.2006 № 3006001, оплата придбаного товару проведена у липні 2006 року платіжними дорученнями від 03.07.2006 № 1727, 31.07.2006 № 2119 на суму 10448588,99 грн. (в т.ч. ПДВ –1074285,00 грн.).

Факт сплати позивачем податку в сумах, задекларованих до відшкодування, правильності формування податкового кредиту за червень 2006 року відповідачем не заперечується.

Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що платник податку, заповнюючи розрахунок суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року, мав право враховувати суми податку, сплачені постачальникам товарів в липні 2006 року, як в попередньому звітному періоді.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2007–без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко