Рішення № 13317496, 21.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2010 р. Справа № 54/209-10

вх. № 9785/1-54

Суддя господарського суду Хачатрян В.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 18.10.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання договору оренди недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд визнати договір оренди землі від 25 квітня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та Харківською міською Радою Харківської області недійсним, тобто неукладеним та застосувати до сторін по договору правові наслідки, передбачені до недійсних правочинів.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішеннями сесій Харківської міської ради від 24.12.2003 р. за № 271/03, від 25.02.2004 р. за № 16/04 та від 24.11.2004 р. за № 191/04 ФОП ОСОБА_2 було надано право на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва СТО та стаціонарного кафе та надана земельна ділянка в оренду по 4-му Петренківському проїзду, 9, загальною площею 1142 кв.м для будівництва об'єкту до 01.12.2006 року та подальшої експлуатації до 01.12.2029 р.

25 квітня 2006 року між Харківською міською радою Харківської області в особі міського голови Шумілкіна Володимира Андрійовича, діючого у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його права були порушені внаслідок перевищення Шумілкіним В.А. своїх повноважень щодо підписання від імені Харківської міської ради будь-яких документів і в т.ч. договору оренди землі від 25 квітня 2006 року, оскільки 22 березня 2006 року, після проведення виборів, головою Харківської міської ради Харківської області став Добкін Михайло Маркович, а Шумілкін В.А. склав свої повноваження міського голови. Це, вважає позивач, є підставою для захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У п. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження сільського, селищного, міського голови, зокрема встановлено, що сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 25 квітня 2006 року, яким була надана у користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, проїзд Петренківський 4й, 9, загальною площею 0,1144 га, від імені орендодавця Харківської міської ради підписаний міським головою Шумілкіним Володимиром Андрійовичем.

Проте, 22 березня 2006 року , після проведення виборів , головою Харківської міської Ради Харківської області став Добкін Михайло Маркович, а Шумілкін Володимир Андрійович в свою чергу склав свої повноваження міського голови.

Тобто, Шумілкін Володимир Андрійович станом на 25 квітня 2006 року не мав повноважень щодо підписання від імені Харківської міської ради будь-яких документів і в т.ч. договору оренди землі від 25 квітня 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

В ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що однією із підстав недійсності правочину є підписання договору від імені сторони особою, що не мала повноважень діяти від імені такої сторони або з перевищенням наявних в неї повноважень, оскільки внаслідок цього волевиявлення субєкта господарювання не відповідає його внутрішній волі.

Цим положенням ЦК України кореспондують положення ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України ч. 2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є визнання правочину недійсним (визнання недійсними господарських угод).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати договір оренди землі від 25 квітня 2006 року укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Харківською міською Радою Харківської області недійсним з моменту його укладення.

Стягнути з Харківської міської ради Харківської області (61001, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код 04059243) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61176, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст судового рішення підписано 27.12.2010 року.