Рішення № 13317463, 28.12.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" грудня 2010 р. Справа № 2/52

За позовом ОСОБА_1 м.Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Зоряна”м.Рівне

про стягнення дійсної вартості частини майна товариства

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача- не зявився.;

від відповідача- ОСОБА_2, керівник;

Кучма Н.В., представник (довіреність №40 від 11.11.2008р.).

Представник позивача в судове засідання 28.12.2010р. не зявився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.

Суть спору: Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача - ТзОВ "Зоряна" на користь позивача дійсну (ринкову) вартість частини майна товариства, пропорційно розміру її частки у статутному капіталі товариства. Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

21 грудня 2008 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Зоряна»- відповідачем було виключено із складу учасників ОСОБА_1 - позивача. Впродовж всього періоду діяльності відповідача та на момент виключення зі складу учасників, позивач володів часткою статутного капіталу у розмірі 7.2%. Рішення загальних зборів відповідача було зареєстроване органом державної реєстрації Рівненського міськвиконкому 05.01.2009 року.

Наприкінці січня 2009 року позивач отримав лист відповідача (вх.№61 від 23.01.2009 року). Вказаним листом відповідач запропонував позивачу отримати вартість частини майна товариства, пропорційно частці позивача у статутному капіталі товариства. За розрахунками відповідача вартість частки, яка підлягає до сплати позивачу становить 673 грн. 85 коп. На початку жовтня 2009 року відповідач вдруге повідомив позивача (лист вх.№80 від 28.09.2009 року) про свій намір виплатити йому вартість його частки у тому ж розмірі. Цими листами відповідач поставив позивача до відома про намір сплатити необгрунтовано меншу вартість частки. На протязі року відповідач не змінив цього свого наміру.

За таких обставин позивач вважає, що на день подання цього позову його права та інтереси грубо порушені відповідачем, оскільки, враховуючи приписи ст.ст.3, 54 Закону України «Про господарські товариства», ст.130, 139, 190 Цивільного кодексу України будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Отже, позивач зазначає, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобовязань товариства.

З метою точного визначення дійсної (ринкової) вартості частки майна товариства, яка належить до сплати позивачу, останній мав намір клопотати про призначення відповідної судової експертизи. При цьому, в тексті позовної заяви позивач зазначив, що відповідне клопотання буде подане до суду в порядку передбаченому ГПК України, одразу після відкриття провадження за цим позовом.

Відповідач через канцелярію господарського суду 15.11.2010р. подав пояснення на позов №32 від 15.11.2010р., якими позовні вимоги заперечив повністю.

В судовому засіданні 28.12.2010р. присутні представники відповідача ствердили свої заперечення.

За наведених обставин суд вирішує спір в даному судовому засіданні без участі позивача за наявними у справі матеріалами.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивача - ОСОБА_1 рішенням по протоколу загальних зборів ТзОВ «Зоряна»від 21.12.2008р. виключено зі складу учасників цього товариства в порядку, визначеному ст.64 Закону України «Про господарські товариства»(копія протоколу ТзОВ «Зоряна»від 21.12.2008р. №3/08 наявна в матеріалах справи).

Пунктом 4.5. Статуту ТзОВ «Зоряна» встановлено, що при виході (виключенні) учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і строк до 12 місяців з дня виходу.

Зокрема, учасники товариства ТзОВ «Зоряна», у відповідності до п.4.5. Статуту, постановили та оформили протоколом №3\08 від 21.12.2008р. рішення: «виключити зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯНА» код ЄДРПОУ 13980299 ОСОБА_1, яка володіє часткою статутного капіталу розміром 7,2% на підставі ст.64 Закону України «Про господарські товариства»за систематичне невиконання положень чинного Статуту та установчого договору, за створення бездіяльністю перешкод у досягненні цілей товариства; після затвердження фінансового звіту товариства за 2008-й рік, на протязі 12 місяців з дня здійснення державної реєстрації цього рішення, виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна Товариства згідно з його балансовою вартістю, пропорційно її (ОСОБА_1) частці в статутному капіталі товариства».

Позивач в березні 2009 року звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ «Зоряна» про визнання недійсним вищезгаданого рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Зоряна»від 21.12.2008р., оформленого протоколом №3/08 від 21.12.2008р.

Залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. рішенням господарського суду Рівненської області від 28.05.2008р. у справі №20/52 в позові ОСОБА_1 відмовлено (копії судових рішення та постанови наявні в матеріалах справи), всі рішення по протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Зоряна» від 21.12.2008р., оформлені протоколом №3/08 є чинними, не скасовувались.

З метою правильно визначити та сплатити позивачу суму коштів, що підлягає їй до виплати, ТзОВ «Зоряна» отримало аудиторський висновок в аудиторській фірмі «Гарант Перший»від 28.10.2009р. (копія наявна в матеріалах справи), яким визначено, що позивачу слід виплатити за належну йому частку в майні товариства 230 грн. 00 коп.

Разом з тим, рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Зоряна», оформленим протоколом від 23.01.2009р. вирішено виплатити позивачу не 230 грн.00 коп., а його внесок до статутного капіталу товариства в сумі 673 грн. 25 коп. Зазначені кошти ТзОВ «Зоряна» внесло в депозит нотаріусу, оскільки позивач за отриманням коштів не з'явилась.

Відповідно до статей 54 та 64 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі. Згідно зі статтею 54 згаданого Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що вибув з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому, норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України «Про господарські товариства», оскільки норми статті 54 Закону України «Про господарські товариства» є спеціальними щодо норм статті 148 ЦК України.

Згідно з п.4.5 Установчого договору та п.9.1. Статуту в редакції 1998 року, що були чинними на момент виключення Позивача зі складу учасників товариства, при виході учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу Учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Учаснику який вибув сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно передане Учасником Товариства тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди».

Вищенаведені положення установчих документів товариства щодо порядку та строків проведення розрахунків з учасником, що вибув з товариства, відповідають приписам закону повністю.

Позивач звернулась до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з ТзОВ «Зоряна»дійсної ринкової вартості частини майна товариства, пропорційної розміру її частки у статутному капіталі товариства, так як не погодилась з сумою виплачених їй коштів.

Разом з тим, суд приходить до висновку щодо помилковості тверджень позивача про те, що вартість частки майна, належна до виплати позивачу, має обов'язково визначатись у відповідності до ринкової вартості майна, яке належить Товариству.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, серед яких визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.

В ТзОВ «Зоряна» відсутнє майно господарських товариств з державною часткою, у складі засновників цього товариства виключно фізичні особи, вкладом яких є виключно власні грошові кошти.

Відповідно до норм чинного законодавства України, підприємствам, у тому числі господарським товариствам, надається право самостійно проводити переоцінку основних засобів, проте, зазначена норма не має імперативного характеру, і не встановлює обов'язків підприємств (господарських товариств) проводити переоцінку майна (основних засобів). Положеннями статуту відповідача, прийнятого загальними зборами учасників відповідача у встановленому законом порядку, не передбачено норм щодо обов'язковості переоцінки основних засобів відповідача за ринковою або іншою вартістю на момент виходу (виключення) будь-кого з учасників. Переоцінка в даному випадку є правом підприємства (п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінюсту 18.05.2000р. за №288/4509), це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.

Жоден з учасників відповідача, в т.ч. й позивач, не ставили питання про зміну облікової політики в товаристві та про необхідність переоцінки основних засобів (майна) відповідача.

З огляду на це, відповідна переоцінка основних засобів (майна) відповідачем не проводилася.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визначено вартість частки майна, яка належить до виплати позивачу, за результатами фінансового звіту за 2008-й рік, і виплачена в розмірі більшому, ніж розрахунковий. Вказані кошти не використовуються відповідачем в господарській діяльності, а перераховані на депозитний рахунок.

Посилання позивача на те, що вартість частки майна, належна до виплати, має визначатись у відповідності до ринкової вартості нежитлового приміщення, яке належить товариству, є помилковим, оскільки в оцінюванні вартості частини майна, що еквівалентна його частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права, обов'язки та зобов'язання. При цьому, розрахунок частини вартості майна, що підлягає виплаті учаснику, необхідно здійснювати за даними балансу, складеного на дату виходу учасника.

09.10.2008р. від КП «Рівненське МБТІ»Товариство отримало витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно (копія наявна в матеріалах справи), в якому зазначена балансова вартість приміщення, яким володіє ТзОВ «Зоряна» -11153 грн. 00 коп.

Вартість частки, яка належить до сплати, повинна визначатись виходячи з сумарної вартості активів товариства за вирахуванням його зобов'язань, при цьому вартість активів визначається виходячи із даних фінансового звіту. Фінансовий звіт Відповідача за 2008 рік наявний в матеріалах справи. Позивач не ставив під сумнів правильність та достовірність цього звіту.

Виходячи з вищевикладеної правової позиції, яка відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 01.10.2009р. в справі №2-2196/06-37/433-8/77, твердження позивача про необхідність встановлення ринкової вартості активів товариства для визначення вартості його частки в майні товариства, є хибним.

Крім того, як зазначалося вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 28.05.2009р. у справі №20/52, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2009р. позивачу - ОСОБА_1 відмовлено у визнанні недійсним рішення загальних зборів відповідача від 21 грудня 2008 року, оформленого протоколом № 3\08 від 21 грудня 2008 року, яким встановлено підстави та порядок виплати належних Позивачу коштів.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач не реалізував в даній справі своїх процесуальних прав та не подав клопотання господарському суду про призначення експертизи і не ставив перед експертом питання про визначення вартості належної йому частки в майні ТзОВ «Зоряна», пропорційної його частці в статутному капіталі товариства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Заявляючи позов, позивач зобовязаний подати відповідні докази, які б свідчили про правомірність його вимог. З матеріалів справи вбачається, що звернувшись з вимогами про стягнення дійсної (ринкової) вартості частини майна товариства, пропорційно розміру частки у статутному капіталі товариства позивачем не надано господарському суду належних доказів в обгрунтування заявлених вимог. Позивач не довів протиправність дій відповідача і його вину або протиправну поведінку. Доводи позивача спростовуються вищенаведеними обставинами справи та нормами законодавства.

Відтак, заявлені вимоги позивачем не обгрунтовані і не доведені, чим порушено порядок доказування і подання доказів. На підставі ст.33 ГПК України - позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного позивачу в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Витрати по сплаті держмита та витрати по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу, у разі такої сплати, на підставі ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "28" грудня 2010 р..