Рішення № 13317272, 20.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 16/49

За позовом Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ

до Фермерського господарства "Риск", с. Невське Кремінського району Луганської області

про стягнення 228958 грн. 94 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Меженська О.О., довіреність від 08.06.2010 № 6;

відповідача –Фільченкова А.Г., довіреність від 14.09.2010,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь держави збитків у сумі 228958 грн. 94 коп., заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

Листом від 03.11.10 №02-2227 позивач визначив підстави заявлених вимог і вказав, що збитки спричинені в результаті використання водних ресурсів з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст.44,48,110,111 Водного кодексу України та ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Запереченням від 02.11.10 №127 відповідач висловив незгоду з заявленим позовом, мотивуючи свої доводи відсутністю обов’язку «сплачувати податок на воду»та неправильно визначеним розміром спожитої води.

Позивач в листі від 22.11.10 №02-2235 вказав, що об’єм спожитої води розраховано за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.09 №389 та зареєстрованої Мінюстом України від 14.08.09 №767/16783 (далі за текстом –Методика №389), та на підставі довідок відповідача (а.с.57,58) про використання відповідного об’єму води.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2010 уточнив свої заперечення до позову листом від 09.12.10, яким вказав, що позивачем неправомірно застосована Методика №389, тому невірно розрахована сума збитків. Відповідач стверджує про застосування до вирішення даного спору Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд, пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.01 №290 та зареєстрованої Мінюстом України від 18.01.02 №44/6332 (далі за текстом –Методика №290). При застосуванні даної методики розмір збитків складатиме 11447,94грн., що визнає відповідач, не заперечуючи факту використання водних ресурсів з артезіанської свердловини без спеціального дозволу на водокористування.

Крім того, представник відповідача вважає, що даний спір підлягає вирішенню в адміністративному суді.

Представник позивача в листі від 20.12.10 №02-2296 заперечив доводи відповідача, викладені вище, посилаючись на те, що Методика №389 є нормативним актом, на підставі якого позивач має право вчиняти певні дії по перевірці суб’єктів господарювання в сфері використання водних ресурсів, а Методикою №290 користується Держком України по водному господарству.

Стосовно підвідомчості спору позивач вказав, що даний спір є спором про порушення цивільного права і повинен розглядатись з застосуванням норм цивільного та господарського законодавства у господарському суді.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Доводи відповідача щодо непідвідомчості даного спору господарському суду є необґрунтованими, оскільки даний спір не є публічно-правовим і цілком регулюється нормами цивільного законодавства (ст..ст.22,1066 ЦК України та приписами природоохоронного законодавства).

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 15 Водного кодексу України визначає компетенцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, яким є позивач у справі, і вказує, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод має право здійснення державного контролю за використанням і охороною

вод та відтворенням водних ресурсів.

Проведення перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства позивач зобов’язаний здійснювати у відповідності до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. N 1520, якою затверджено Положення «Про державну екологічну інспекцію України»та інших законодавчих актів.

Згідно п.5 Положення державний екологічний інспектор при проведенні перевірки діяльності суб’єкта господарювання складає акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28 лютого 2010 року встановлено факт самовільного забору відповідачем води із артезіанської свердловини у кількості 5234м.куб. в період з 25.08.09 по 28.02.10.

Таким чином, акт складено в межах повноважень фахівцями Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ (позивач) з дотриманням вимог закону.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки,

2) збитків,

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

З акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.02.10, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, вбачається, що відповідач порушив правила ст.ст.44,48 Водного кодексу України при веденні своєї господарської діяльності самовільним використанням водних ресурсів (без дозволу на спеціальне водокористування). Таким чином, акт позивача є належним доказом складу правопорушення в сфері природоохоронного законодавства –відповідачем порушено приписи ст.ст.48,49 Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Представник відповідача не заперечив факту самовільного спеціального водокористування (без дозволу) у вказаний період, але розмір заявлених до стягнення збитків відповідач визнав частково на суму 11447,94грн., розрахувавши збитки у відповідності до правил Методики №290.

Розмір шкоди за вчинене відповідачем правопорушення в сфері природоохоронного законодавства повинен бути розрахованим у відповідності до приписів Методики №290 і дорівнюватиме 11447,94грн. з огляду на наступне.

Згідно ст.3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України. Відповідач використовує підземні води як джерело водопостачання для ведення своєї сільськогосподарської діяльності (тваринництво) шляхом забору підземної води із застосуванням спорудженої артезіанської свердловини, на яку відповідачеві видано паспорт (а.с.67-75). Таким чином, відповідач здійснює спеціальне водокористування за допомогою технічного пристрою (гідротехнічної споруди).

Методика №290 розроблена відповідно до ст.111 Водного кодексу України і може застосовуватись спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, що узгоджується з приписами ст.15 Водного кодексу України, яка визначає компетенцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Позивач у справі є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, до компетенції якого входить здійснення державного контролю за використанням та охороною вод і видача дозволів на спеціальне водокористування (п.п.2 і 7 ч.1 ст. 15 ВК України).

Таким чином, позивач зобов’язаний був користуватись Методикою №290 для визначення розміру збитків, спричинених відповідачем в результаті використання водного об’єкту без спеціального дозволу для ведення своєї господарської діяльності (пункт 1.3 Методики №290).

Доводи позивача щодо відсутності компетенції та повноважень використовувати Методику №290 спростовуються правилом ст.15 Водного кодексу України і пунктом 1.3 вказаної Методики.

Для органів Держводгоспу Методика №290 є обов’язковою для застосування і Держводгосп розраховує за цією методикою збитки у тому разі, якщо вони завдані суб’єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду, або звітують про використання вод за встановленою формою державної статистичної звітності. Відповідач не використовує землі водного фонду України у розумінні ст..ст.4,85 Водного кодексу України та ст.ст.59,116 Земельного кодексу України.

Методика №389 встановлює порядок визначення розміру відшкодування збитків у тому разі, якщо такі збитки спричинені забрудненням водних об’єктів (які призвели до забруднення водних об’єктів), і таке забруднення було обумовлено використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Тобто, суб’єкт господарювання в результаті ведення господарської діяльності, використовуючи водний об’єкт, допустив забруднення цього водного об’єкту і таке забруднення обумовлене самовільним (безпідставним, незаконним) використанням водних ресурсів.

Таким чином, позивач має право використовувати обидві методики, реалізовуючи свої функції у відповідності до ст..15 Водного кодексу України, але при цьому враховувати обставини фактичного правопорушення –призвело чи ні таке правопорушення до забруднення водного об’єкту, або водний об’єкт не забруднено, але він використовувався без дозволу на спец водокористування, у чому і полягає різниця цих двох методик.

Різниця у розмірі розрахованих збитків за двома методиками –Методика №389 встановлює значно більший розмір виплат, ніж Методика №290, - підтверджує викладені доводи, адже законодавчо передбачено, що за самовільне використання водного об’єкту, в результаті чого відбулось його забруднення, винна особа зобов’язана сплатити значно більші кошти, ніж за самовільне використання водного об’єкту, в результаті чого забруднення не мало місця.

Відповідач не здійснив забруднення водного об’єкту, використовуючи воду з артезіанської свердловини для ведення своєї діяльності у тваринництві без дозволу на спеціальне водокористування. Тому, застосування позивачем Методики №389 є неправомірним.

За таких підстав позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача слід стягнути 11447,94грн. за самовільне (без дозволу на спецводокористування) використання водного об’єкту на підставі ст.ст.49,111 Водного кодексу України.

Судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до вимог ст..49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст..19 Конституції України, ст.ст.15,49,111 Водного кодексу України, Методики №290, керуючись ст..ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Фермерського господарства "Риск", с. Невське Кремінського району Луганської області, вул.. ім.. Леніна, 65, ід. Код 13411093 на користь місцевого бюджету с. Невське Кремінського району Луганської області на балансовий р№33111331700163 спеціального фонду місцевого бюджету, код 24048615, код платежу 24062100, банк одержувач –УДК у Луганській області, МФО 804013 збитки в сумі 11447,94грн. Видати наказ.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Риск", с. Невське Кремінського району Луганської області, вул.. ім.. Леніна, 65, ід. Код 13411093 на користь

- державного бюджету витрати по держмиту у сумі 114,48грн. на поточний рахунок 31118095700006, банк ГУДК у Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ У Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, видати наказ Державній податковій інспекції в Кремінському районі Луганської області;

- державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 11,80грн., р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 264, видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Рішення підписане 27.12.10.

Суддя Р. Шеліхіна