Рішення № 13317251, 20.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 4/265.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Промислово-технологічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністью «АГРОМАТ», м. Київ

до Приватного підприємства «Євродом», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 7 8634 грн. 69 коп.,

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Розпорядженням голови суду Зубової Л.В. від 10.11.2010, у зв’язку з виходом судді Батюк Г.М. з відпустки, справу № 4/265 передано на розгляд судді Батюк Г.М.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 78 634 грн. 69 коп. за договором № 21/4 від 21.04.2008.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву, зданого до суду 24.11.2010, позовні вимоги відхилив, посилаючись про те, що товар від позивача отримував та сплачував не одразу в порядку та строки передбачені п. 8.3 Договору, тому відповідач не згоден з ціною позову та вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору №21/04 від 21.04.2008 (далі –Договір), який за своїм предметом відноситься до угод купівлІ–продажу, був укладений між ПТК ТОВ «АГРОМАТ»(далі - Сторона 1, позивач) та ПП «Євродом»(далі –Сторона 2, відповідач), Сторона 1(позивач) зобов’язана передати у власність Стороні 2 (відповідачу) будівельні матеріали та інші Товари (далі- Товар), а відповідач –приймати та оплачувати Товар на умовах Договору.

Відповідно до п. 8.3. Договору відповідач зобов‘язаний був здійснювати оплату ціни Товару/партії Товару шляхом:

- внесення попередньої оплати у розмірі 50% від ціни Товару/партії Товару до моменту передачі Товару/партії Товару від ціни Товару/партії Товару до моменту передачі Товару/партії Товару за заявкою відповідача у погодженому відповідно до п. 6.3. Договору місці передачі Товару;

- проведення остаточного розрахунку протягом 30 днів з моменту отримання Товару/партії Товару від позивача.

Позивач зазначив, що всупереч взятим на себе зобов’язанням щодо оплати товару, відповідач частково оплатив вартість товару, отриманий ним за вказаним Договором.

Відповідач у справі не провів оплату у повному обсязі за отриманий товар за накладними: № 08/196980ОБ від 12.05.2008 на суму 11 658,78 грн.; № 08/196989ОБ від 12.05.2008 на суму 34 917,49 грн., № 08/229976ОБ від 10.06.2008 на суму 460,08 грн.; № 08/229797ОБ від 10.06.2008 на суму 20 469,34 грн.

Позивач у позові вказує на те, що відповідачем також було отримано товар за накладною № 08/229964ОБ від 10.06.2008 на суму 36 129 грн., який оплачений відповідачем частково на суму 25 000 грн. згідно банківської виписки від 09.09.2008.

Позивач вважає, що за відповідачем існує заборгованість за договором №21/04 від 21.04.2008 у розмірі 78 634,69 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлені вимоги від 25.03.2009 № 477 та від 18.09.2009 № 1667 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 89 647,25 грн. 00 коп., відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів.

У зв’язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 78 634 грн. 69 коп. за договором № 21/4 від 21.04.2008, посилаючись на ст.ст. 525,526 ЦК України.

Відповідач відзивом на позов проти позову заперечив з підстав викладених вище.

Оцінивши за матеріалами справи доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що договір №21/04 від 21.04.2008 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно договору №21/04 від 21.04.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідачу був поставлений товар згідно накладних (а.с.12-16).

У ході розгляду справи, позивач пояснив, що відповідач провів часткову оплату за поставлений товар на суму 25 000,00 грн., що підтверджено банківською випискою ( додаток до виписки по рахунку від 09.09.2008 ) (а.с.17).

Позивач повідомив, що відповідач своє зобов’язання за договором №21/04 від 21.04.2008 виконав частково, а саме: провів оплату за поставлений товар у сумі 25 000,00 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи копією банківської виписки (додаток до виписку по рахунку від 09.09.2008 )(а.с.17), тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 78 634,69 грн.

Зазначена банківська виписка (додаток до виписку по рахунку від 09.09.2008)(а.с.17) суд не приймає у якості належного документального доказу часткової оплати відповідачем суми боргу за поставлений товар у розмірі 25 000,00 грн, оскільки вказаний платіж проведений відповідачем за будматеріали (плитка) згідно накладної № 08/229964ОБ від 08.09.2008, але позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно накладної №08/229964ОБ від 10.06.2006. Тому, факт оплати відповідача за поставлений товар згідно накладної №08/229964ОБ від 10.06.2006 позивачем документально не підтверджений.

Факт поставки товару відповідачу позивач обґрунтовує долученими до матеріалів справи копіями накладних № 08/196980ОБ від 12.05.2008 на суму 11658,78 грн.; № 08/196989ОБ від 12.05.2008 на суму 34917,49 грн., № 08/229976ОБ від 10.06.2008 на суму 460,08 грн.; № 08/22979ОБ від 10.06.2008 на суму 20469,34 грн. (а.с.12-16).

Вищезазначені накладні не приймається судом у якості належного документального доказу щодо поставки позивачем відповідачу товару або його отримання відповідачем, оскільки в графі «відпустив», підпис особи, яка ніби –то відпустила товар відсутні, також відсутні відомості про особу на отримання товару, у графі «отримав», відсутній підпис особи, яка ніби –то отримала товар, також відсутні відомості про особу на отримання товару, а саме довіреність.

Надані позивачем податкові накладні не мають для господарського суду юридичного значення, оскільки у них відсутній будь –який підпис та печатки податкового органу (а.с.72-76).

Що стосується наданих позивачем довіреності ЯПЕ №975127 від 02.06.2008 на ім’я Погачева Генадія Володимировича та довіреності НБЕ № 931298 від12.05.2008 на ім’я Хачатрян О.Г., то вони також не є належним доказом на отримання відповідачем товару, оскільки у наданих позивачем до матеріалів справи накладних (а.с.12-16) відсутні будь –які відомості про отримання відповідачем спірного товару саме за вказаними довіреностями (а.с.36,40) .

Як вбачається, в зазначених накладних (а.с.12-13) в них мається підпис у графі «з пам’яткою ознайомлений», однак позивачем не надано доказів того, що цей підпис належить представнику саме відповідача. Особа, підпис якої стоїть у зазначених накладних суду не відома. Також, в накладних (а.с. 14-16), в графі «з пам’яткою ознайомлений», мається печатка підприємства відповідача, однак цією печаткою скріплено підпис, особи, щодо якої відсутні жодні відомості, стосовно виконання ним представницьких функцій відповідача.

Крім того, у всіх накладних (а.с. 12-16), в графі «Отримав, претензій до якості та кількості товару, не має»відсутній будь-який підпис представника відповідача, у тому числі і за вказаними довіреностями ( а.с. 36,40).

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.1 ст. 664 ЦК України, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару в розпорядження покупця.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлені вимоги від 25.03.2009 № 477 та від 18.09.2009 № 1667 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 89 647,25 грн. 00 коп., відповідач відповідь на вимогу не надав, оплату за поставлений товар не провів(а.с.18-21).

На підставі викладеного, суд вважає, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що позивач здійснив відповідачу поставку товару згідно накладних: № 08/196980ОБ від 12.05.2008 на суму 11658,78 грн.; № 08/196989ОБ від 12.05.2008 на суму 34917,49 грн., № 08/229976ОБ від 10.06.2008 на суму 460,08 грн.; № 08/22979ОБ від 10.06.2008 на суму 20469,34 грн., № 08/229964ОБ від 10.06.2008 на суму 36 129 грн., оскільки на вказаних накладних відсутні будь-який підпис відповідача та печатка підприємства відповідача відносно отримання спірного товару, також в матеріалах справи відсутня довіреність відповідача на отримання вказаної кількості товару, який зазначений у вищезазначених накладних., тобто відсутні будь –які відомості про підприємство-отримувача товару, також на вказаних накладних відсутня підпис та печатка підприємства позивача щодо відпуску спірного товару, тому нарахування відповідачу заборгованості за поставлений товар за вказаними накладними є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано належних доказів поставки відповідачу товару та отримання відповідачем товару за накладними (а.с.12-16))

Надані позивачем докази - податкові накладні (копії) щодо підтвердження поставки відповідачу спірного товару не приймаються судом до уваги, оскільки суду надані копії вказаних документів та відсутність на вказаних документів штампу податкової інспекції про отримання вказаних документів.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, такими, що не підлягають до задоволення, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, тому у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 78 634 грн. 69 коп. слід відмовити.

У судовому засіданні 20.12.2010 була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Повернути із Державного бюджету України позивачу надміру сплачене державне мито у сумі 00 грн. 65 коп., за платіжним дорученням № 1391 від 15.10.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,509,525,526,530,629,655,692 ЦК України, ст. ст.173,193 ГК України , ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути із Державного бюджету України Промислово-технологічній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАТ»,м. Київ, проспект Перемоги,89-А, код ЄДРПОУ 21509937, надміру сплачене державне мито у сумі 00 грн. 65 коп., за платіжним дорученням № 1391 від 15.10.2010, що знаходиться в матеріалах справи.

Рішення завірене гербовою печаткою господарського суду Луганської області є підставою для повернення державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Дата підписання рішення –27.12.2010

Суддя Г.М.Батюк