Рішення № 13317250, 20.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.10 Справа № 23/99

За позовом Закритого акціонерного товариства "АВК", м. Донецьк

до Дочірнього підприємства "Луганський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод", м. Луганськ

про стягнення 45251 грн. 49 коп.

Суддя Воронько В.Д.

в присутності представників сторін:

від позивача –Шипилова В.В., довіреність від 05.06.2009 № 53;

від відповідача –не прибув.

в с т а н о в и в:

21.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВК" та Дочірнім підприємством "Луганський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод" підписаний договір № 360, згідно з яким позивач за накладною № 157846 від 05.08.2010 відпустив відповідачу кондитерську глазур на суму 188040 грн. 00 коп.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата покупцем товару здійснюється протягом семи днів з моменту переходу права власності на товар.

21.10.2010 позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, вказуючи, що відповідач до цього часу оплатив за товар 158040 грн. 00 коп., залишок боргу складає 30000 грн. 00 коп.

За прострочку платежу позивач нарахував 2550 грн. 56 коп. пені, 4991 грн. 29 коп. 30% річних, 7709 грн. 64 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що п. 2.1. договору містить вимоги, згідно яких кількість та асортимент товару, який пропонується до поставки, узгоджується сторонами шляхом підписання специфікації п. 3.2. договору містить вимоги, згідно яких строки поставки товарів узгоджуються сторонами шляхом підписання специфікації. П. 4.1. договору також містить норму, згідно якої сторони мали узгодити ціну товару шляхом підписання специфікації.

Таким чином, договір № 360 від 21.07.2010 не містить істотних умов договору в розумінні вимог Господарського кодексу України, а постачання позивачем товарів відбувалося на підставі накладних.

Те що сторони не уклали специфікацію до договору було підтверджено представником позивача Шипиловою В.В. в своїх поясненнях, наданих в засіданні суду, яке відбулося 11 листопада 2010 року.

За умовами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина З вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Позивачем –Закритим акціонерним товариством «АВК»було здійснено поставку глазурі кондитерської № 104 та № 174 згідно накладної № 157292 від 22.07.2010 на загальну суму 210 044 грн. 40 коп. Цей товар було сплачено 02.08.2010.

05.08.2010 року було здійснено поставку глазурі кондитерської № 104 згідно накладної № 157846 на загальну суму 188044, 0 грн. Оплата за отриману глазур була здійснена наступним чином: 31.08.2010 - 88040 грн. 00 коп., 14.09.2010 - 20000 грн. 00 коп., 15.09.2010 - 30000 грн. 00 коп., 24.09.2010 -20000 грн. 00 коп., та 25.11.2010 - 30000 грн. 00 коп.

Мала місце поставка глазурі кондитерської № 104 та № 174. Це різні види глазурі, і вони не в якому виді не відображені в договорі. Але цей товар був прийнято на склад нашого підприємства та оплата була проведена на підставі усної домовленості між сторонами.

Таким чином, договір № 360 від 21.07.2010, як підстава позовних вимог Закритого акціонерного товариства "АВК", не може бути прийнятий до уваги, у зв'язку з тим, що в розумінні вимог господарського кодексу України, такий договір вважається неукладеним.

У зв'язку з цим відповідач просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення пені, 30% річних та індексу інфляції.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідач платіжним дорученням № 1473 від 25.11.2010 перерахував повну суму основної заборгованості в розмірі 30000 грн. 00 коп. Договір між сторонами № 360 від 21.07.2010 дійсно містить умови щодо укладення специфікацій до договору, в яких мають визначатись асортимент товару, його кількість, вартість, в накладній є посилання на договір як на підставу поставки, товар відповідачем прийнятий без зауважень, на даний час повністю оплачений, тому суд не вбачає підстав вважати, що договір в даному випадку містить ознаки неукладеного.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено оплату покупцем пені за прострочку оплати, тому пеня позивачем нарахована обґрунтовано.

Заявою від 17.12.2010 позивач уточив розмір інфляційних нарахувань на суму боргу, нарахувавши їх з урахуванням періодичних часткових оплат відповідачем боргу.

Належна сума нарахувань склала 3126 грн. 48 коп.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення 4991 грн. 29 коп. 30% річних на підставі п. 6.2.2. договору. В даному пункті договору вказано, що у разі порушення строків оплати, покупець сплачує неустойку в розмірі 30% річних від простроченої грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивач вважає, що в п. 6.2.2. встановлений підвищений розмір процентів, а саме 30%, але в цьому пункті піде мова про неустойку, а суми, які нараховуються на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України до неустойки не відносяться.

У зв'язку з цим стягненню підлягає сума, розрахована виходячи з 3% річних, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, питання про стягнення 30% річних сторонами в договорі не погоджене.

На підставі викладеного позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення 2550 грн. 56 коп. пені, 3126 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань на суму боргу, 499 грн. 13 коп. 3% річних, в частині вимог про стягнення 30000 грн. 00 коп. боргу провадження по справі підлягає припиненню згідно з п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача стягуються витрати по сплаті державного мита в сумі 361 грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188 грн. 66 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Луганський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод", м. Луганськ, вул. Свердлова, 197а, ідентифікаційний код 24846227 на користь Закритого акціонерного товариства "АВК", м. Донецьк, вул. 1-а Олександрівка, 9, ідентифікаційний код 30482582 пеню в сумі 2550 грн. 56 коп., 3126 грн. 48 коп. інфляційні нарахування на суму боргу, 499 грн. 13 коп. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 361 грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188 грн. 66 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.В частині вимог про стягнення 30000 грн. 00 коп. боргу провадження по справі припинити.

4.У задоволенні решти позову відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Повне рішення складено і підписано - 27.12.2010.

Суддя В.Д.Воронько