Рішення № 13317184, 23.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10 Справа № 4/313

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода” в особі ВП “Південне управління ТОВ “Луганськвода”, м. Луганськ

до Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно –каналізаційного господарства, м. Молодогвардійськ Луганської області

про стягнення 209315 грн. 68 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників:

від позивача –Вішнікіна Д.Г., довіреність № 186 від 10.12.2009;

від відповідача –Гончарук Ю.А., довіреність № 463 від 28.10.2010.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання у сумі 202088 грн. 64 коп., пені у сумі 5199 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 1017 грн. 45 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 1010 грн. 44 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 596 від 23.12.2010, посилаючись зокрема на те, що за період з 01.06.2010 по 31.10.2010 відповідачем було сплачено позивачу 1175763,85 грн., тоді як у розрахунку позивача зазначено оплату на суму 1243196 грн. 64 коп. Різниця у сумі 67432,79 грн., була погашена відповідно до протокольних рішень складених на виконання постанови КМУ № 20 від 11.01.05.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу “Південне управління ТОВ “Луганськвода” (далі- Постачальник) та відповідачем –Молодогвардійським комунальним виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (далі- Споживач) було укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 91/1 від 09.06.2010 з додатковою угодою до нього (далі –Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язується постачати Споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а Споживач своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором та виконувати інші умови даного договору (п. 1.1 Договору).

Кількість води, що подається Постачальником та використовується Споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору, кількість стічних вод, які надходять від Споживача визначається за показниками приладів обліку, а при їх відсутності –по кількості води, наданої Споживачу з мережі водопостачання, При наявності у Споживача власних джерел водопостачання, а також якщо об’єм скидання стічних вод відрізняється від об’єму водоспоживання, Споживач зобов’язаний у термін, погоджений з Постачальником, встановити

на каналізаційному випуску прилади обліку. У разі відсутності обліку на каналізаційному випуску, розрахункова кількість стічних вод буде дорівнювати добовій продуктивності насосів, встановлених на власних джерелах (свердловинах) Споживача на каналізаційній насосній станції, або по пропускній спроможності колектора.

Зняття поточних розрахункових показань приладів обліку здійснюється не рідше одного разу на місяць з оформленням кількості наданої води та об’єму прийнятих стоків двостороннім актом або груп-рахунком. Споживач повинен сприяти представникам Постачальника та забезпечити їх безпеку при виконанні цих робіт (п.5.4. Договору).

Споживач оплачує за надані послуги у наступному порядку –авансовим платежем у розмірі 60% від суми нарахувань за поточний місяць у строк до 15 числа поточного розрахункового місяця. Остаточний розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення, плату за перевищення лімітів води та інше, Споживач робить на підставі наданих Постачальником рахунків чи інших платіжних документів, не пізніше наступного робочого дня після їх отримання (п.6.2. Договору).

За несвоєчасну оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.1. Договору).

За період червень-жовтень 2010 (включно) відповідачем було отримано послуги з водопостачання, а саме отримано 493332 куб.м.води. Позивачем було надано відповідачу груп-рахунки за спірний період (а.с.11-13). Проте надані рахунки було оплачено частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач умови Договору щодо сплати за надані послуги з водопостачання своєчасно та в повному обсязі не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за вказані послуги складає 202088 грн. 64 коп. за період червень-жовтень 2010 року.

Відповідно до умов п. 8.1 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 5199 грн. 15 коп. за період з 25.09.2010 по 30.11.2010.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 1017 грн. 45 коп. за період з 25.09.2010 по 30.11.2010, інфляційні нарахування в сумі 1010 грн. 44 коп. за період 25.09.2010 по 30.11.2010.

Оскільки відповідач оплату за отримані послуги з водопостачання не провів, тому позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання у сумі 202088 грн. 64 коп., пені у сумі 5199 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 1017 грн. 45 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 1010 грн. 44 коп., посилаючись на ст.ст.525,526,625 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 596 від 23.12.2010 року.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт укладення між сторонами у справі договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 91/1 від 09.06.2010, підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, за період червень-жовтень 2010 (включно) відповідачем було отримано послуги з водопостачання, а саме отримано 493332куб.м.води, що не заперечується відповідачем. На ці послуги позивачем було надано відповідачу груп-рахунки (а.с.11-13). Відповідачем оплату за надані послуги з водопостачання було проведено не в повному обсязі, що підтверджено наданим позивачем розгорнутим розрахунком. Таким чином, відповідачем не було сплачено послуги з водопостачання у спірний період на загальну 202088 грн. 64 коп.

Щодо спірної різниці оплат у сумі 67432 грн.79 коп., то слід зазначити, що Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету (далі-Протоколами-погодження) визначено, що відповідач перераховує грошові кошти позивачу за спожиту питну воду у 2009 році по договору № 91/1 від 01.08.2008.(п.4.6. Протоколів-погоджень), але за який саме місяць 2009року не вказано, а в платіжних дорученнях відповідача зазначено те ж саме призначення платежу, що і в Протоколах погодженнях, тобто також не вказано місяць. У зв’язку з цим кошти в сумі 67432 грн.79 коп., що сплачені відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, спрямовані на погашення боргу, що виник раніше, це також зазначено у відповідних платіжних дорученнях. Тому, позивачем було обґрунтовано зараховано 67432 грн.79 коп. згідно Протоколів-погоджень в рахунок погашення заборгованості яка виникла протягом 2010 року.

Також, слід зазначити що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 202088 грн. 64 коп. за договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 91/1 від 09.06.2010, але відповідач до матеріалів справи надав до Спільних. протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету платіжні доручення на загальну суму 109274,00 грн. з призначенням платежу:»за спожиту підприємством питну воду у 2009 році за договором № 91/1 від 01.08.08.

Сума пені у сумі 5199 грн. 15 коп. за період з 25.09.2010 по 30.11.2010, нарахована позивачем, відповідно до умов п. 8.1 Договору, обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, відповідно до ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання у сумі 202088 грн. 64 коп., пені у сумі 5199 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 1017 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1010 грн. 44 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені.

У судовому засіданні 23.12.2010 була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526,530,610, 625 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Молодогвардійського комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м. Молодогвардійськ Луганської області, вул. Тюленіна, код ЄДРПОУ 31379783 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”,м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, код ЄДРПОУ 35554719 в особі відокремленого підрозділу “Південне управління ТОВ “Луганськвода”, м. Луганськ, вул. Ломоносова, 96а, код ЄДРПОУ 35937046, заборгованість за надані послуги з водопостачання у сумі 202088 грн. 64 коп., пеню у сумі 5199 грн. 15 коп., 3% річних у сумі 1017 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1010 грн. 44 коп., державне мито у сумі 2093 грн. 16 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –27.12.2010.

Суддя Г.М. Батюк