Рішення № 133168687, 06.01.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/4949/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за заповітом.

Встановив:

Представник позивача звернулась до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 мати ОСОБА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на 31/100 частку житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 .. Постановою приватного нотаріуса Сумського мно Цирулик В.В. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з неможливістю встановлення типу об`єкта нерухомого майна, на яке потрібно видавати свідоцтво про право на спадщину.

У судове засідання позивач не з`явилась, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі позовні вимоги підтримала.

Від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, при винесенні рішення покладався на розсуд суду..

Третя особа в судове засідання також не з`явилась, направила до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справ суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

У суді встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 мати ОСОБА_1 ( а.с.9,11)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно.

Серед спадкового майна, яке належало на дату смерті ОСОБА_3 є

- 31/100 часток житлового будинку з надвірними та господарськими будівлями, який належав спадкодавиці на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.07.1993 року Луговою О.Б., секретарем Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, за р. №200, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 31/100 часток земельної ділянки загальною площею 0,2456га, кадастровий номер 5924787100:01:025:0082, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка належала спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №353914 від 20.06.2011р., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 19.02.1999 року Вітковською О.Б., секретарем Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, за р. №88, відповідно до якого заповідала все своє майно ОСОБА_1 ( а.с.10).

21.05.2025 року приватним нотаріусом СМНО Цирулик В.В. була заведена спадкова справа №84/2025 після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , єдиною спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_1 яка спадщину прийняла шляхом сумісної реєстрації та проживання разом із спадкодавцем на дату смерті.

13 жовтня 2025 року позивачка отримала свідоцтво право на спадщину за заповітом №4517 на 31/100 часток земельної ділянки загальною площею 0,2456га, кадастровий номер 5924787100:01:025:0082, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 31/100 часток житлового будинку було відмовлено у зв`язку з тим, що у правовстановлюючому документі на житловий будинок - договорі купівлі-продажу є некоректне зазначення типу нерухомого майна, зазначено 31/100 часток житлового будинку, квартира АДРЕСА_2 , про що була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій та рекомендовано звернутись до суду ( а.с.72)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №4517 від 13.10.2025 року позивачка успадкувала частку земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Присадибна земельна ділянка надана громадянинові для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Обмежована земельна ділянка (яка забезпечена виїздом на вулицю, провулок), на якій розміщені житловий будинок, господарські будівлі та споруди, сад, город тощо. За правовим статусом належить до земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповідно до чинного законодавства надається безплатно у приватну власність.

Відповідно до інформації з ДРРП від 22.10.2025 року за вищезазначеною земельною ділянкою зареєстровано право спільної часткової власності всіх співвласників житлового будинку і саме з цільовим призначенням як присадибна ділянка.

Відповідно до довідки №835-1-05/25 від 20.06.2025 року, виданої ДП «БТІ РАТІ» КП «Ініціатива» Миколаївської сільської ради відповідно до інформації інвентаризаційної справи право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано «31/100 часток, квартира АДРЕСА_2 », в той час як в правовстановлюючому документі - договорі купівлі-продажу зазначено 31/100 часток житлового будинку. Жодних документів, які б підтверджували що даний об`єкт нерухомого майна є багатоквартирним житловим будинком немає, тому всім співвласникам передавалась земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Згідно частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Зазначені норми закріплюють принцип цілісності та єдності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду, й передбачає механізм як розподільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, так і правового регулювання нормами саме земельного законодавства відносин при виникненні прав на земельну ділянку у разі набуття (існування) права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у вже процитованій статті 120 ЗК України, особа, яка є власником будівлі чи споруду (та/або частини), стає власником відповідної земельної ділянки (та/або частини). При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що навіть в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені в цій ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак ділянка раніше набула ознак об`єкту права власності.

А тому не має підстав вважати, що ці правила єдності та цілісності земельної ділянки та об`єкта нерухомості можуть порушуватися у разі, коли право власності на такий об`єкт не виникає, а вже існує або спадкується.

Така правова позиція повністю співпадає з позицією Верховного Суду при розгляді земельних спорів. Окрім загальної постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 це підтверджується й рішеннями по конкурентним судовим справам. Так, в постанові від 21.03.2018 у справі № 686/9580/16-ц Верховний Суд України зазначено, що частиною першої статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що навіть у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи (тобто право власності не існує на момент передачі земельної ділянки у власність, а виникає згодом - колись), припиняється право власності, право користування земельної ділянкою, на якій розташовані ці об`єкту. До особи, яка набувала право власності, на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За таких обставин суд вважає, що необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100 часток житлового будинку з надвірними та господарським будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст..ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 392, 1216,1223,1268, 1270, 1296 ЦК України,

вирішив:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 31/100 часток житлового будинку з надвірними та господарським будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко