Рішення № 13316687, 16.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 5/116

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства «Облтепло», м. Луганськ

про стягнення 2 101 064,56 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача - Кухтик В.М., довіреність №8/10 від 11.01.2010;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1395436 грн. 86 коп., пені у розмірі 121320 грн. 68 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 440665 грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 143641 грн. 79 коп.

В судовому засіданні 14.12.2010р., на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 16.12.2010р. до 09 год. 50 хв.

Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання не з’явився, втім подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище та про продовження строку розгляду справи на один місяць.

Клопотання про продовження строку розгляду справи на один місяць судом відхиляється, як таке, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п’ятнадцять днів.

Втім, відповідач подаючи клопотання про продовження строку розгляду даного спору будь-яких виняткових обставин не навів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

29 вересня 2008 року між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач, постачальник) та комунальним підприємством «Облтепло»(відповідач, покупець) укладено договір № 06/08-1620 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, згідно умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у ст. 2 договору.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили обов'язок покупця надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов вказаного договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року на загальну суму 8426318 грн. 06 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками і не спростовано відповідачем.

Натомість, відповідачем оплата за поставлений позивачем газ здійснювалася несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений газ у сумі 1395436 грн. 86 коп., розмір якої підтверджений матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати отриманого газу встановлений судом, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1395436 грн. 86 коп. основного боргу, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом листопада 2008 року - квітня 2009 року у загальному розмірі 440665 грн. 23 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 143641 грн. 79 коп. які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, то вони підлягають задоволенню частково в сумі 440655 грн. 24 коп., оскільки у розрахунку позивача допущена арифметична помилка.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктами 7.2, 7.10 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. п. 7.2, 7.10 договору, нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 121320 грн. 68 коп. за період з 05.05.2010 по 05.11.2010.

Розрахунок пені є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Письмовим клопотання №15/5-1-616 від 16.12.2010 відповідач заявив про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідачем не доведено наявність обставин, що могли б бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Подані в обґрунтування клопотання довідки відповідача про нарахування та оплату за теплову енергію його споживачів та про результати розрахунків за теплову енергію з позивачем, не приймаються судом до уваги, оскільки заборгованість, яка заявлена до стягнення у даній справі, утворилася за період з листопада 2008р. по квітень 2009р., а довідки складені за результатами розрахунків за теплову енергію за період листопад 2009р. –2010р. та не містить жодних відомостей про платоспроможність відповідача у період настання обов’язку виконати зобов’язання за укладеним з позивачем договором в 2008р.

За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів повного виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Облтепло», м. Луганськ, кв. Єрьоменка, 7, код 35306808 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м. Київ, код 31301827 заборгованість в сумі 1395436 грн. 86 коп., пеню в сумі 121320 грн. 68 коп., інфляційні нарахування в сумі 440655 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 143641 грн. 79 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 21010 грн. 90 коп. та 235 грн. 99 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення –20.12.2010.