Рішення № 13316668, 16.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 9/280

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державне підприємство "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Придніпровська ТЕС ВАТ "Дніпроенерго", м. Дніпропетровськ

про стягнення 5 924 грн. 98 коп.

в присутності представників:

від позивача – Загнітко Я.А., дов. № 22-12/48-д від 22.12.09,

від відповідача –не прибув,

від 3-ї особи –не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ДП "Вугілля України", заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 5924,98 грн. збитків, спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Відповідач, ДП "Ровенькиантрацит", відзивом на позовну заяву, поданим у судовому засіданні 28.10.10, проти позову заперечує, посилаючись на Правила користування вагонами та контейнерами, затв. наказом Мінтранспорту України від 25.02.99 № 113, згідно з якими облік часу користування вагонами та нарахування плати за таке користування здійснюється на станціях призначення за відповідними відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46. Час користування вагонами розраховується з моменту їх передачі вантажоотримувачу до моменту їх фактичного прийняття від вантажоотримувача.

У загальний час, за який вантажоотримувачем вноситься плата залізниці за користування вагонами, включається час перебування їх в безпосередньому розпорядженні вантажоотримувача, час простою в очікуванні, час затримки вагонів з вини вантажоотримувача.

Виходячи з позовної заяви, до стягнення заявлена сума, нарахована за весь загальний час користування вагонами, підтвердженням чого є відомість плати за користування вагонами № 28099314, однак за п. 6.5 договору поставки № 09-08/1 ЕН від 27.12.07 постачальник зобов'язаний відшкодувати вартість користування вагонами лише за час простою в очікуванні представника, у т.ч. якщо він не прибув, а не за загальний час користування вагонами.

Оскільки, на думку відповідача, неможливо розмежувати загальний час користування вагонами та час фактичного простою в очікуванні представника, витрати, понесені в сумі 5924,98 грн. не підлягають відшкодуванню.

3-тя особа, Придніпровська ТЕС, участь представника у судовому засіданні не забезпечила, однак листом за № 12030/юр пояснила, що 21.09.08 згідно з додатком 09/08-П-1 від 29.08.08 до договору постачання вугільної продукції № 03-ен/08 від 18.07.07, укладеного між ВАТ "Дніпроенерго" та ДП "Вугілля України" вантажовідправник (відповідач за цією справою –ДП "Ровенькиантрацит") поставив, а Придніпровська ТЕС прийняла вугілля АШ (0-6), якість якого не відповідала показникам, вказаним в посвідченнях якості, що було зафіксовано відповідними актами, складеними за участю представника постачальника.

З метою забезпечення організації приймання продукції вагони з вугіллям були затримані, про що було повідомлено телеграмами як постачальника, так і вантажовідправника.

До прибуття представників приймання вугілля було призупинено, воно зберігалось на території Придніпровської ТЕС, що охоронялась.

3-тя особа звертає увагу на те, що 23.09.08 вантажовідправник листом № 1/267 надав згоду на приймання вугілля за показниками якості, визначеними хімлабораторією Придніпровської ТЕС, вугілля було прийняте в порядку, передбаченому 4.8 договору, що підтверджується відповідним актом звірення.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 09-08/1-ЕН від 27.12.07 (далі –Договір 1), укладений між сторонами, за якими відповідач зобов'язався поставити вугільну продукцію належної якості, а позивач зобов'язався її прийняти та оплатити.

Відповідач на виконання вказаного договору у вересні 2008 року відвантажив за залізничними накладними

· № 50810266 (у вагонах №№ 66000159, 65697120, 67674945, 67871186, 65897233),

· № 50810269 (у вагонах №№ 67880187, 68284330, 67843078, 64654171, 66936071, 63831705, 68534825, 66377300, 67157610, 67375774)

вугілля марки АШ.

Вантажоотримувачем вугільної продукції є Придніпровська ТЕС ВАТ "Дніпроенерго" згідно з договором поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.07 (далі –Договір 2), укладеним між позивачем та ВАТ "Дніпроенерго", а одним з вантажовідправників вугілля є ДП "Ровенькиантрацит" ЦЗФ "Комендантська".

Пунктом 6.4 Договору 1 та пунктом 6.4 Договору 2 передбачено, що в разі надходження неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля.

Під час приймання вугілля на Придніпровській ТЕС було виявлено невідповідність якості вугілля, вона не відповідала даним, зазначеним у посвідченнях якості №№ 447 та 448, про що свідчить акт відбору, обробки проб і приймання вугілля з якості №№ 3417, 3418 від 22.09.08.

З метою організації приймання вугілля за якістю вантажоотримувачем були затримані вказані вище вагони та повідомлено постачальника відповідними телеграмами. До прибуття представників приймання вугілля було зупинено, вугілля зберігалось на території Придніпровської ТЕС.

23.09.08 відповідач листом № 1/267 від цієї ж дати повідомив про згоду приймання вугілля у вищевказаних вагонах за якістю, визнаною на ТЕС, тому вони були розвантажені та прийняті за показниками якості, встановленими ТЕС, що підтверджується актом звірення партій вугільної продукції за кількістю та якістю № 163/09/04-03 від 30.09.08.

За час затримки вагонів в очікуванні представника постачальника ВАТ "Дніпроенерго" було сплачено плату за користування вагонами у розмірі 2025,0 грн. та 2808,0 грн. (без ПДВ), разом –4833,0 грн. (5799,60 грн. з ПДВ), які надійшли від відповідача, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 28099314 та накопичувальною карткою № 29092613.

У подальшому ВАТ "Дніпроенерго", як отримувач спірного вугілля, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків, пов'язаних зі сплатою за простій вагонів з вугіллям.

Господарським судом м. Києва було прийняте рішення від 03.04.09 по справі № 1/135, яке набрали законної сили, про стягнення з позивача за цією справою 10148,40 грн. збитків, 101,48 грн. державного мита та 118,0 грн. –інформаційно-технічних витрат, разом –10367,88 грн.

Зазначена сума була сплачена позивачем за п/д №№ 16430, 16429, 16431 від 05.06.09.

У зв'язку з тим, що вугілля було поставлене відповідачем неналежної якості, позивач стверджує, що йому були завдані збитки у розмірі 5924,98 грн., з яких: 5799,60 грн. –вартість сплаченої суми збитків за п/д № 16429, 57,96 грн. –оплата держмита за рішенням господарського суду м. Києва по справі № 1/135 за п/д № 16430, 67,42 грн. –оплата інформаційно-технічних витрат за рішенням господарського суду м. Києва по справі № 1/135 за п/д № 16431.

Посилаючись на ст. 224 ГК України, позивач вважає, що відповідач порушив господарські зобов'язання, тому повинен відшкодувати заявлену суму збитків.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу, ДП "Вугілля України", у заявленій сумі - 5924,98 грн.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки,

2) збитків,

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

4) вини.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви та письмових пояснень позивача, підставою для стягнення понесених збитків є порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки вугільної продукції, що ґрунтуються на наступних фактах.

Господарським судом м. Києва за рішенням від 03.04.09 по справі № 1/135, яке набрало законної сили, встановлено, що вагони з вугіллям відвантажувались на адресу ВАТ "Дніпроенерго" згідно з додатком 09/08-П-1 від 29.08.08 до договору постачання вугільної продукції № 03-ен/08 від 18.07.07.

Приймання вугільної продукції відбувалось на станції вантажоотримувача та складалися акти, якими встановлена невідповідність якості вугілля.

Цими актами зафіксовано порушення умов договору відповідачем, оскільки фактична якість поставленого вугілля не відповідала показникам, вказаним в посвідченнях якості.

Відповідно до п. 119 Статуту залізниць України за час простою вагонів в очікуванні прибуття представника постачальника ВАТ "Дніпроенерго" була сплачена плата за користування вагонами у розмірі 2025,0 грн. та 2808,0 грн. (без ПДВ), разом –4833,0 грн., які надійшли від відповідача, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 28099314 та накопичувальною карткою № 29092613.

Господарським судом м. Києва було стягнуто з позивача за цією справою 10148,40 грн. збитків, 101,48 грн. державного мита та 118,0 грн. –інформаційно-технічних витрат, разом –10367,88 грн.

Суд погоджується з доводами позивача щодо підстав для стягнення заявлених збитків у розмірі 5799,60 грн.:

Ш Протиправність дій полягає у порушенні договірного зобов'язання , оскільки вугілля було поставлене відповідачем невідповідної якості, факти невідповідності доведені ВАТ "Дніпроенерго" та визнані господарським судом м. Києва.

Ш Заподіяння збитків в результаті неправомірних дій полягає в тому, що позивач поніс витрати з відшкодування витрат ВАТ "Дніпроенерго" по сплаті вантажоотримувачу відповідних коштів за користування вагонами за час простою, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Ш Про наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля, що призвело до заподіяння збитків у вигляді понесених витрат.

Ш Щодо вини, то позивач посилається на роз'яснення ВАСУ від 14.07.94 № 2 у новій редакції від 29.12.07, у п. 6 якого зазначено, що у випадках порушення зобов'язання за договором цивільне законодавство (ст.ст. 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника, тому позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача 57,96 грн. витрат з оплати держмита та 67,42 грн. –інформаційно-технічних витрат за рішенням господарського суду м. Києва по справі № 1/135 (разом –125,38 грн.), оскільки вказана сума не є збитками в розумінні 22 ЦК України, умовами договору не передбачено відшкодування таких витрат відповідачем позивачеві, крім того, ці витрати відповідно до податкового законодавства повинні бути віднесені позивачем на зменшення загально оподаткованого прибутку.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що за п. 6.5 договору поставки № 09-08/1 ЕН від 27.12.07 постачальник зобов'язаний відшкодувати вартість користування вагонами лише за час простою в очікуванні представника постачальника, оскільки пунктом 6.4 вказаного договору передбачена відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримівача, пов’язаних з постачанням неякісного вугілля.

Вирішуючи цей спір, суд дійшов висновку, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди відповідачем є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки відповідача, який заподіяв шкоду, причинний зв'язок між ними, вина, склад цього правопорушення доведений позивачем наявними у справі доказами.

За таких обставин позовна заява підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Ровенькиантрацит", 94700, Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, код 32320704,, на користь позивача, ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут", 83050, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, код 35210979, збитки в сумі 5799,60 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –98,84 грн. та інформаційно-технічні витрати –231,01 грн.

3. У задоволенні вимоги про стягнення збитків, пов’язаних зі сплатою судових витрат у розмірі 125,38 грн. за справою, яка розглядалась господарським судом м. Києва –відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 20.12.10.

Суддя А.Г.Ворожцов