Рішення № 13316635, 16.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 8/276

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белинда"", м. Луганськ,

до Міського комунального підприємства "Покоління", м. Луганськ, -

про стягнення 40586 грн. 82 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Недоколятий А.С. - директор, - наказ № 6-к від 12.01.2009 року, паспорт НОМЕР_1, вид. Жовтневим РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 01.04.97 року;

від відповідача Андреєва О.М. представник, - довіреність №б/н від 01.06.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені продукти харчування, яка утворилася за період з 26.05.09 року по 29.10.09 року у сумі 40586,82 грн., у т.ч.: основний борг 33048,40 грн., інфляційні нарахування 3148,95 грн., 3% річних 1018,98 грн., пеню за період з 26.05.09 року по 01.08.10 року у сумі 3370,49 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №308р, укладеного між сторонами 26.03.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02.12.10 року до 16.12.10 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі та заявив клопотання про розстрочку сплати боргу терміном на 8 місяців, без визначення початку періоду сплати боргу, зазначивши лише кінцеві дати з січня по 31.08.11 року, шляхом сплати по 5073,37 грн. щомісячно (відзив на позов від 16.12.10 року за вих. №б/н та доповнення до нього від 16.12.10 року за вих. №б/н).

Позивач заперечив проти надання розстрочки сплати боргу на 8 місяців, запропонувавши розстрочити його сплату у розмірі 40586,82 грн. (сума позову) на 6 місяців, рівними частками, у розмірі 6764,47 грн. щомісячно, починаючи з 18.12.10 року до 18.06.11 року.

Відповідач погодився на таку пропозицію позивача.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

26.03.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір №308р, згідно якому постачальник зобовязується поставити та передати у власність замовника молоко рідке та вершки 15.51.1 (далі товар) відповідно до поданої заявки, а замовник зобовязується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених договором (п.1.1). Номенклатура та кількість товару визначені у специфікації, яка є невідємною частиною договору (п.1.2).

Номенклатура товару, його кількість, ціна і загальна вартість зазначені у відповідних товарних накладних, які є невідємною частиною договору (п.2.2).

Покупець повинен сплатити вартість отриманого товару впродовж 60-ти банківських днів з моменту поставки у безготівковій чи готівковій формах (п.5.1).

У випадку прострочення виконання зобовязань за договором винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу (п.5.2).

Договір діє з моменту підписання сторонами та до 31.12.09 року (п.7.1) (а.с.7-8).

01.09.09 року сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, зміст якої не впливає на розгляд даного спору (а.с.10-11).

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав до справи накладні за період з 26.05.09 року по 29.10.09 року на відпуск товару на користь відповідача на загальну суму 33048,40 грн., кожна з яких містить докази його отримання уповноваженими особами відповідача, а саме: №48557 від 26.05.09 року на суму 1606,00 грн.; №48565 від 26.05.09 року на суму 346,00 грн.; №49042 від 28.05.09 року на суму 346,00 грн.; та інші (а.с.12-91).

Позивач стверджує, що станом на 15.11.10 року відповідач не сплатив вартість отриманого товару.

Керуючись умовами укладеного між сторонами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу в 33048,40 грн. нарахував:

інфляційні втрати за період з вересня 2009 року по жовтень 2010 року - у сумі 3148,95 грн. (а.с.);

3% річних за період з 21.08.09 року по 01.02.10 року у сумі 1018,98 грн. (а.с. );

пеню за період з 21.08.09 року по 01.08.10 року у сумі 3370,49 грн., - а всього 40586,82 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав у повному обсязі та просить розстрочити сплату суми боргу на 6 місяців, - рівними частками, щомісячно, починаючи з 18.12.10 року по 18.06.11 року (період з урахуванням узгодження, досягнутого сторонами).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обоязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобовязання.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, згідно якій у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Так, згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

З п.5.2 договору, укладеного між сторонами, видно, що постачальник, у разі порушення покупцем умов договору про сплату вартості товару, має право нарахувати пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, - що свідчить про наявність у нього права на нарахування пені за період, що не перевищує 6 місяців, - право на нарахування пені за інший період договором не передбачено.

Позивач звернувся до суду 17.11.10 року (а.с.2-3), з огляду на що він безпідставно розпочав нарахування пені, починаючи з 21.08.09 року, оскільки згідно умов договору та приписам ч.6 ст. 232 ГКУ мав право нарахувати її лише починаючи з 17.11.09 року за 6 місяців, - залежно від дати виникнення боргу, що у сумі становить 1597,22 грн.

Заявляючи до стягнення вказану у позові суму пені (3370,49 грн.), позивач не врахував приписи п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно якому для стягнення пені встановлено скорочений річний термін позовної давності, - тобто, за умови правильного визначення позивачем періоду та суми пені, вимога про її стягнення повинна бути заявлена не раніше 17.11.09 року, - однак, позивач не дотримався вимог чинного законодавства у цій частині.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково, а у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань у повному обсязі, а всього на суму 38813,55 грн. (33048,40 грн. + 3148,95 грн. + 1018,98 грн. + 1597,22 грн.).

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ.

Таким чином, позов в цілому підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку сплати боргу за цим рішенням, суд вважає, що воно підлягає задоволенню, оскільки згідно п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

У судовому засіданні сторони дійшли згоди щодо розстрочки сплати боргу на 6 місяців, починаючи з 18.12.10 року по 18.06.11 року, рівними частками, щомісячно.

Оскільки сума основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становить 38813,55 грн., сума місячної частки боргу, яка підлягає сплаті, становить 6468,92 грн. за період з грудня 2010 року по травень 2011 року, а у період з 18.05.11 року по 18.06.11 року боржник повинен сплатити частку боргу у розмірі 6468,95 грн.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито у сумі 388,14 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,69 грн..

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства "Покоління", ідентифікаційний код 01549633, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Молодіжний, 14-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Белинда", ідентифікаційний код 30761809, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Кримська, 1-ж, - основний борг за поставлений товар у сумі 33048 (тридцять три тисячі сорок вісім) грн. 40 коп., інфляційні нарахування у сумі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 95 коп., 3% річних у сумі 1018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 98 коп., пеню у сумі 1597 (одна тисяча пятсот девяносто сім) грн. 22 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 14 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225 (двісті двадцять пять) грн. 69 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

5.Міському комунальному підприємству "Покоління", ідентифікаційний код 01549633, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Молодіжний, 14-а, - розстрочити сплату боргу у загальній сумі 38813 (тридцять вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн. 55 коп., стягнутого з нього на підставі даного рішення господарського суду Луганської області, - зобовязавши боржника, починаючи з 18 грудня 2010 року по 18 травня 2011 року включно щомісячно, не пізніше 18-го числа кожного місяця, сплачувати частину боргу у розмірі 6468 (шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 92 коп., а у строк з 19 травня по 18 червня 2011 року сплатити частину боргу у сумі 6468 (шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 95 коп.

На підставі ст.. 85 ГПК України у судовому засіданні 16.12.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 грудня 2010 року.

Суддя А.П.Середа