Рішення № 13316627, 16.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10 Справа № 8/277

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень ДП "Донецька залізниця", м. Луганськ,

до Державного підприємства "Групова збагачувальна фабрика "Слов’яносербська", смт. Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, -

про стягнення 8197 грн. 90 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Федорова О.А. –юрисконсульт, - довіреність №Н-01/3308 від 28.09.09 року;

від відповідача - Кім О.Р. - провідний юрисконсульт, - довіреність № 2-10 від 22.07.2010 року,-

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за невиконання плану перевезень у серпні 2010 року по станції Слов‘яносербськ Донецької залізниці у сумі 8197,90 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 02.12.10 року до 16.12.10 року –у зв’язку з неявкою позивача.

До початку судового засідання 16.12.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (вих. №1223 від 14.12.10 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.10 між позивачем (залізниця) та відповідачем (вантажовласник) укладено договір №412/105 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого надання залізницею вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1).

Вантажовласник зобов’язується пред’явити залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати завантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або перебувають на його адресу (п.2.1).

Залізниця і вантажовласник несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно зі статутом залізниць України (п.4.1).

Позивач стверджує, що у серпні 2010 року відповідач (вантажовідправник) не виконав план перевезень по станції Слов’яносербськ Донецької залізниці, на підтвердження чого надав:

план перевезення до вищезгаданого договору на серпень 2010 року, згідно якому він просив залізницю надати йому для здійснення перевезень 518 напіввагонів для перевезення вантажів загальною масою 34666 тонн (а.с.21-34);

облікові картки виконання плану перевезень №№161300, 162301, 161438, 162930, 161298, 162696, 161729, 161585, 162617 та 162054 (а.с.11-20), згідно яким відповідач припустився невиконання плану перевезень на 5615 тонн, - при цьому кожна з карток без заперечень підписана представником відповідача.

З огляду на викладене 09.09.10 року позивач нарахував штраф за невиконання плану залізничних перевезень у сумі 8197,90 грн. та на вказану суму пред’явив відповідачу рахунок №10 (а.с.35).

Оскільки відповідач добровільно його не сплатив, 28.09.10 року за вих. №412/631 позивач спрямував на його адресу претензію на ту ж суму та запропонував перерахувати суму штрафу на розрахунковий рахунок Державного підприємства "Донецька залізниця" (а.с.9); відповідач отримав претензію (а.с.9-10), але штраф не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у управі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Згідно ст. 17 Статуту залізниць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457 (далі –Статут), перевезення вантажів залізничним транспортом організовується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обо’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для них права та зобов’язання.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів залізничного перевезення.

Згідно ст.909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За приписами частини 1 ст. 921 ЦКУ відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несе відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).

Сторони у п.4.1 договору передбачили, що вони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень відповідно до вимог Статуту залізниць України.

Порядок ведення обліку виконання плану перевезення вантажів встановлений Правилами планування перевезень вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 09.12.02 року №873, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29.12.02 року за №1930/7318 (далі –Правила), відповідно до п.6.1 яких облік виконання плану перевезень вантажів здійснюється в обліковій картці за кожним планом, а також за пред’явленням, та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць. На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану.

Облікові картки ведуть працівники залізничних станцій в одному або на вимогу відправника у двох примірниках (п.6.2).

Пунктом 6.10 Правил встановлено, що штраф за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця. Розрахунки за штрафами здійснюються у порядку і строки, встановлені статтею 109 Статуту залізниць України.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.909 ЦКУ, - тобто надав відповідачу обумовлену місячним планом перевезення згідно договору кількість вагонів, а відповідач, отримавши їх від позивача, не дотримався умов плану про завантаження у вагони передбаченої заявкою маси вантажу, тобто припустився порушення вимог чинного законодавства та умов договору, тобто порушення зобов’язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору шляхом невиконання плану вантажних перевезень у серпні 2010 року, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Підстави, характер та межі відповідальності за допущене відповідачем порушення встановлені статтею 106 Статуту у якій сказано, що за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачується штраф у таких розмірах: за вантажі, перевезення яких планується у тоннах і вагонах, - з тонни по 5% ставки добової плати за користування вагонами.

За правилом ст. 109 Статуту після закінчення місяця, але не пізніше 10-го числа наступного місяця, начальник станції повідомляє вантажовідправнику розрахунок суми штрафу за невиконання плану перевезень. Нараховані суми підлягають сплаті у 5-денний термін.

Відповідач у встановлений законом термін штраф не сплатив, претензію позивача не задовольнив, а тому позивач правомірно звернувся до суду з цим позовом, довівши його законність та обґрунтованість.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,909 та 921 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1,49, 82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства "Групова збагачувальна фабрика "Слов’яносербська", ідентифікаційний код 36090220, яке знаходиться за адресою: смт Лозівський Слов’яносербського району Луганської області, - на користь Державного підприємства "Донецька залізниця", ідентифікаційний код 01074957, яке знаходиться за адресою: місто Донецьк, вул. Артема, 68, в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, ідентифікаційний код 25926039, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Кірова, 44 - штраф за невиконання плану вантажних перевезень у сумі 8197 (вісім тисяч сто дев’яносто сім) грн. 90 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст.. 85 ГПК України у судовому засіданні 16.12.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 17 грудня 2010 року.

Суддя А.П.Середа