Рішення № 13316384, 06.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.10 Справа № 11/113

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськмультітранс”, м. Луганськ

про стягнення 9 831 грн. 73 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов договору-доручення № ТР/60 від 27.06.2007 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні основного боргу в сумі 6000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 2059 грн. 95 коп., пені у розмірі 1545 грн. коп. та 3% річних в сумі 226 грн. 18 коп.

Письмовою заявою від 01.06.2010 (а.с. 45) позивач зазначив про повне погашення відповідачем суми боргу за позовом, а також заявив вимоги про стягнення 2059 грн. 95 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1545 грн. 60 коп. пені, 226 грн. 18 коп. 3% річних, а також 1000 грн. 00 коп. збитків «по отриманню правової допомоги».

Викладена у заяві про уточнення позовних вимог вимога про стягнення 1000 грн. 00 коп. збитків «по отриманню правової допомоги» є новою позовною вимогою, що не заявлялася позивачем у позовній заяві. Включення вказаної вимоги до складу позовних вимог не є збільшенням позовних вимог у розумінні приписів ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України. Вказану грошову суму позивачем також не включено до складу судових витрат у порядку приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що заява позивача про уточнення позовних вимог в частині нової вимоги про стягнення 1000 грн. 00 коп. витрат «по отриманню правової допомоги»не відповідає приписам ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому у вказаній частині не приймається господарським судом до розгляду.

Письмовим відзивом № 332 від 02.12.2010 на позовну заяву відповідач заперечив проти вимог про стягнення сум інфляційних нарахувань, пені та 3% річних через неправильність їх розрахунку, а також зазначив про недоведеність факту спричинення відповідачем позивачеві збитків у розмірі 1000 грн. 00 коп., також заявлених до стягнення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач надав суду письмове клопотання про відкладення судового розгляду справи внаслідок знаходження юрисконсульта підприємства «на лікарняному». Документів у підтвердження викладених у клопотанні доводів відповідач не надав. Також у вказаному клопотанні відповідач зазначив, що у разі неможливості перенесення розгляду справи він просить розглянути справу у відсутність представника відповідача.

З урахуванням викладеного вище, обставин справи, а також закінчення передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення судового розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі фактичні обставини.

27.06.2007 сторонами у справі укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (а.с. 12 - 14) (далі за текстом –договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач як Довіритель (перевізник або його довірена особа) доручив Повіреному за винагороду здійснювати підбір вантажовласників (замовників або їх довірених осіб) з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів (Перевізника) для міжнародних перевезень.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору Повірений, що діє за дорученням Довірителя у межах договору –доручення, надає послуги з пошуку та підбору вантажовласників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій та угод в області міжнародних перевезень; у розділах 2.10 договору Довіритель йменується Перевізником, а Повірений йменується Експедитором.

Як встановлено умовами пункту 4.4 договору, порядок та строк оплати оговорюються у разовій заявці, що надсилається Перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

18.09.2009 сторонами договору укладено договір заявку (а.с. 15) (далі за текстом –договір –заявка), відповідно до умов якого позивач здійснив перевезення вантажу з Франції до м. Донецька, Україна. Факт здійснення перевезення за вказаним у договорі –заявці маршрутом сторонами у справі не оспорюється та підтверджений наявними у матеріалах справи Актом здавання –приймання транспортних послуг від 02.10.2009 (а.с. 16), підписаним обома сторонами договору та договору –заявки, а також міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 02.10.2009 (а.с. 17).

Відповідно до умов договору –заявки вартість послуг з перевезення склала 30800 грн. 00 коп.

При цьому у договорі –заявці його сторонами не узгоджено строків оплати наданих послуг: у пункті «условия оплаты» міститься рукописна примітка «в течение 10 календарных дней». Ким зроблено вказану приписку та чи узгоджена вона з відповідачем - суду сторонами пояснень не надано.

Надані послуги позивачем були частково оплачені платіжними дорученнями № 490 від 11.12.2009 на суму 5000 грн. 00 коп., № 481 від 08.12.2009 на суму 5000 грн. 00 коп., № 442 від 20.11.2009 на суму 10000 грн. 00 коп., № 17 від 13.01.2010 на суму 5000 грн. 00 коп., № 88 від 22.02.2010 на суму 2150 грн. 00 коп., № 218 від 01.04.2010 на суму 2000 грн. 00 коп.

10.02.2010 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 33 з вимогою оплатити надані за договором та договором –заявкою транспортні послуги у розмірі 8150 грн. 00 коп. (а.с. 18 - 19).

Письмовою відповіддю № 208 від 01.03.2010 (а.с. 20) на вказану претензію відповідач визнав наявність заборгованості перед відповідачем у розмірі 6000 грн. 00 коп.

За доводами позивача, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом розмір заборгованості склав 6000 грн. 00 коп. До складу заборгованості за договором позивачем включено, крім вартості наданих транспортних послуг, 2000 грн. 00 коп. за актом узгодження простою.

06.05.2010 платіжним дорученням № 312 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідачем перераховано грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Загалом на розрахунковий рахунок позивача відповідачем перераховано 31150 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості за договором та договором – заявкою.

Звірення взаємних розрахунків сторонами у справі під час розгляду справи не здійснене.

Як зазначено вище, позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором та договором –заявкою у розмірі 6000 грн. 00 коп. На вказану заборгованість позивачем нараховано пеню у розмірі 1545 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 226 грн. 18 коп.

Заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 45) позивач повідомив про повну сплату відповідачем заборгованості, заявленої до стягнення за позовом.

Відповідно до умов пункту 6.3 договору у випадку прострочення платежу винна у простроченні сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаних умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення платежу за період з 13.10.2009 по 01.04.2010 у загальному розмірі 1545 грн. 60 коп. (згідно наданого позивачем розрахунку суми позову (а.с. 9 –10), а також 2050 грн. 95 коп., 226 грн. 18 коп. 3% річних за вказаний вище період прострочення.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 1268/2568 (далі за текстом – Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до приписів пунктів 3.1, 3.8, 3.9 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки. Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим Договором.

Договір-заявку сторонами у справі було укладено шляхом обміну факсограмами, що відповідає приписам Правил та не суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема, статтям 205, 207 Кодексу. Така можливість передбачена й умовами укладеного сторонами у справі договору.

Факт здійснення перевезення вантажу за вказаним у договорі –заявці маршрутом підтверджений матеріалам справи, зокрема, Актом здавання –приймання транспортних послуг від 02.10.2009 (а.с. 16), підписаним обома сторонами договору та договору –заявки, а також міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 02.10.2009 (а.с. 17).

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (дата) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, умовами договору –заявки не визначено строків оплати послуг перевезення, що надаються позивачем.

До матеріалів справи позивачем надано претензію № 33 від 10.02.2010, на яку 01.03.2010 відповідачем було надано відповідь.

Виходячи з положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк оплати наданих позивачем послуг настав 18.02.2010.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем обов’язку з оплати наданих позивачем транспортних послуг.

У відповідності із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

За доводами позивача станом на дату його звернення до суду з даним позовом наявна була заборгованість відповідача за договором –заявкою у розмірі 6000 грн. 00 коп.

При цьому у договорі –заявці сторонами узгоджено вартість послуг, що надаються позивачем –30800 грн. 00 коп., згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі транспортних послуг вартість цих послуг визначена у розмірі 31150 грн. 00 коп.; згідно із заявою про уточнення позовних вимог станом на 01.06.2010 заборгованість за надані послуги відповідачем погашена у повному обсязі.

За таких обставин провадження у справі у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у цій частині покладаються на відповідача, оскільки сплата заборгованості здійснена ним після звернення позивача до суду з даним позовом.

Нарахування пені здійснене позивачем за період прострочення платежу за період з 13.10.2009 по 01.04.2010 у загальному розмірі 1545 грн. 60 коп. (згідно наданого позивачем розрахунку суми позову (а.с. 9 –10).

З урахуванням дати настання у відповідача обов’язку оплатити надані позивачем послуги (7-деннй строк з моменту пред’явлення відповідної вимоги –у даному випадку претензії позивача) першим днем прострочення такого обов’язку відповідачем є 18.02.2010. З вказаної дати й слід обчислювати пеню.

За розрахунком суду сума належної до стягнення з відповідача пені за період з 18.02.2010 по 01.04.2010 (кінцеву дату нарахування пені зазначено позивачем у відповідному розрахунку позовних вимог) складає 142 грн. 99 коп. (за період з 18.02.2010 по 22.02.2010 сума боргу 8150 грн. 00 коп., пеня –18 грн. 31 коп., за період з 23.02.2010 по 01.04.2010 сума боргу 6000 грн. 00 коп., сума пені –124 грн. 68 коп.).

Також за період з 18.02.2010 по 01.04.2010 підлягають розрахунку й інфляційні нарахування та 3% річних. Так, до стягнення з відповідача належать 3% річних у розмірі 10 грн. 93 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 54 грн. 00 коп. (врахований індекс інфляції за березень 2010 року).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 142 грн. 99 коп. пені, 3% річних у розмірі 10 грн. 93 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 54 грн. 00 коп.

В решті вимог про стягнення вказаних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс», м. Луганськ, кв. Якіра, буд. 3, кв. 146, код 34526006, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Днепромаштранс», м. Дніпропетровськ, ж/м Сокол-1/1-9а-60, код 31181359, 142 грн. 99 коп. пені, 3% річних у розмірі 10 грн. 93 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 54 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 64 грн. 40 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 149 грн. 01 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 6000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

4. В решті вимог у задоволенні позову відмовити.

Дата складання повного рішення –13.12.2010.

Суддя М.О. Москаленко