Рішення № 13316218, 09.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.12.10 р.                     Справа № 9/90                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Юнікон”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про стягнення 117805грн.40коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Недбайло О.А. – директор Донецької філії (за довіреністю №31 від 01.11.2010р.);

від відповідача: не з’явився;

З 09.12.2010р. о 14год.00хв. по 09.12.2010р. о 16год.45хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Юнікон”, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення 117805грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 97283грн.70коп., пені в розмірі 937грн.03коп., штрафу в розмірі 19456грн.74коп., 3% річних в розмірі 127грн.93коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №15/189 від 12.02.2009р., протокол розбіжностей від 12.02.2009р. та специфікацію №2 від 12.06.2009р. до наведеного договору, видаткові накладні №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №1322 від 23.06.2009р. товарно-транспортні накладні №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р., розпорядження на відпуск (відвантаження) ТМЦ №Ю085928, №Ю085971 від 23.06.2009р., рахунки на передоплату №Ю085928 від 12.06.2009р., №Ю085971 від 15.06.2009р., пропуск – накладні №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р.

Ухвалою від 10.09.2009р. господарський суд відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України замінив позивача – Закрите акціонерне товариство „Юнікон”, м.Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 23647276) на – Приватне акціонерне товариство „Юнікон”, м.Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 23647276).

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3953140 Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ станом на 21.08.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як юридична особа.

06.10.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №9/90 у зв’язку з порушенням господарським судом Донецької області провадження у справі №28/268пд за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до відповідача Приватного акціонерного товариства „Юнікон”, м. Дніпропетровськ про визнання договору поставки №15/189 від 12.02.2009р. недійсним.

Ухвалою від 13.10.2009р. господарський суд Донецької області на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі №9/90 у зв’язку з тим, що рішення по справі №28/268пд може вплинути на вирішення по суті справи №9/90 та зобов’язав сторін надати відомості про результати розгляду справи №28/268пд.

09.11.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання №1735-УДиИ/ЮрО від 05.11.2010р. Приватного акціонерного товариства „Юнікон”, м.Дніпропетровськ про поновлення провадження у справі №9/90, до якого додано копію рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2010р. та копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2010р. у справі №28/268пд. У зв’язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження по даній справі усунені, ухвалою від 09.11.2010р. провадження у справі №9/90 поновлено та наведену справу призначено до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

12.02.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Юнікон”, м.Дніпропетровськ, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Юнікон”, м.Дніпропетровськ, та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ укладений договір поставки №15/189 з протоколом розбіжностей від 12.02.2009р., відповідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) продукцію (товар), а покупець зобов`язується у відповідності з умовами даного договору прийняти зазначену продукцію (товар) та оплатити її.

Відповідно до п.14.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №15/189 від 12.02.2009р.

Відповідно до п.п.1.2, 6.1 договору, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови передачі зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору. Строки та умови передачі товару зазначаються у специфікаціях до договору.

12.06.2009р. між сторонами підписано специфікацію №2 до договору поставки №15/189 від 12.02.2009р., відповідно до якої сторони визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціну, умови передачі, строк поставки, а саме червень 2009р. та визначено толеранс поставки: +/- 15%.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 97283грн.70коп., що підтверджується видатковими накладними №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р., товарно-транспортними накладними №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р., розпорядженнями на відпуск (відвантаження) ТМЦ №Ю085928, №Ю085971 від 23.06.2009р., пропусками – накладними №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Належність наведених документів до предмету спору перевірена судом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р. на підставі договору поставки №15/189 від 12.02.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1322 від 23.06.2009р., яка виписана на підставі зазначеного договору, а отже прийнята відповідачем на підставі договору поставки №15/189 від 12.02.2009р. без заперечень.

Пунктом 10.3 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату на протязі 30 днів після поставки, якщо інше не передбачено у специфікаціях.

Специфікацією №2 від 12.06.2009р. до договору сторони визначили умови оплати, а саме на протязі 20 днів після поставки.

На сплату отриманої за видатковими накладними №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки на передоплату №Ю085928 від 12.06.2009р., №Ю085971 від 15.06.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до спірних видаткових накладних, оскільки п.7.2 договору встановлено, що постачальник зобов’язується надати покупцю одночасно з товаром наступні документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну (у накладній обов’язкове посилання на отримувача продукції); г) податкову накладну.

Сторони дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, правил, передбачених Інструкціями Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (П-6) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (П-7) (п.9.2 договору).

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється з точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що документи, передбачені п.7.2 договору, зокрема, й рахунки на передоплату №Ю085928 від 12.06.2009р., №Ю085971 від 15.06.2009р., надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р. доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням специфікації №2 від 12.06.2009р. до договору поставки №15/189 від 12.02.2009р., кінцевим строком оплати товару за видатковими накладними №нЮБ125, №нЮБ126 від 24.06.2009р. є 14.07.2009р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 97283грн.70коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 97283грн.70коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 97283грн.70коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Юнікон”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 97283грн.70коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 937грн.03коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.11.4. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 12.02.2009р., сторони передбачили, що у разі прострочення оплати відвантаженого товару покупець зобов’язується оплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент поставки.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 937грн.03коп. за період прострочення з 15.07.2009р. по 01.08.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, суд вважає, що зазначена сума не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 937грн.03коп. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 19456грн.74коп.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 11.5 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 12.02.2009р., встановлено, що у разі прострочення оплати, більш як на 10 днів, покупець оплачує, крім пені, штраф в розмірі 20% від вартості товару.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.11.5 договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу становить 19456грн.74коп.

Розглянувши наданий розрахунок, суд вважає, що сума штрафу, нарахована позивачем, є обґрунтованою, однак позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності, розмір штрафу, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У зв’язку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (штрафу).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотнього позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 19456грн.74коп. задовольнити частково та зменшити розмір штрафу на 50%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 50% від суми штрафу, який нарахований позивачем, а саме – 9728грн.37коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 127грн.93коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 127грн.93коп. за період прострочення з 15.07.2009р. по 01.08.2009р.

Розглянувши представлений розрахунок суми 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 127грн.93коп. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Крім зазначеного, позивачем разом з позовною заявою була надана заява про вжиття заходів щодо забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених вимог, а в разі відсутності коштів на поточних рахунках відповідача, на його майно.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтована надана заява, а також доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, заява позивача про вжиття заходів щодо забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених вимог, а в разі відсутності коштів на поточних рахунках відповідача, на його майно. є необґрунтованою, недоведеною, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 666, 688, 690, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства „Юнікон”, м. Дніпропетровськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення 117805грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 97283грн.70коп., пені в розмірі 937грн.03коп., штрафу в розмірі 19456грн.74коп., 3% річних в розмірі 127грн.93коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного акціонерного товариства „Юнікон” (за адресою: вул.О.Гончара, 28-А, м.Дніпропетровськ, 49005, р/р 26003024980100 в ДОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, м.Дніпропетровськ, МФО 305653, код ЄДРПОУ 23647276) суму основного боргу в розмірі 97283грн.70коп., пеню в розмірі 937грн.03коп., штраф в розмірі 9728грн.37коп., 3% річних в розмірі 127грн.93коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1178грн.05коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 09.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 14.12.2010р.